Хімія підготовка до ЗНО та ДПА
Комплексне видання
ЧАСТИНА І
ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ
ОРГАНІЧНА ХІМІЯ
НАСИЧЕНІ ВУГЛЕВОДНІ. АЛКАНИ
Номенклатура вуглеводнів
Сучасна номенклатура має бути систематичною й міжнародною, щоб фахівці всього світу могли відобразити в назві структуру сполуки й, навпаки, за назвою однозначно представити структуру. На сьогодні визнана систематична номенклатура ІЮПАК (IUРАС – Міжнародний союз теоретичної та прикладної хімії).
Систематична номенклатура. Серед варіантів систематичних номенклатур,
За правилами ІЮПАК, назву органічної сполуки вибудовують із назви головного ланцюга, який утворює корінь слова, та назви функцій, використовуваних як префікси або суфікси.
Для правильної побудови назви необхідно провести вибір головного ланцюга
У замісній номенклатурі назва сполуки являє собою складене слово, корінь якого включає назву родоначальної структури. Назви замісників позначають префіксами (приставками) і суфіксами.
Замісник – це будь-який атом або група атомів, що заміщають атом Гідрогену в родоначальній структурі.
Функціональна група – це атом або група атомів невуглеводневого характеру, які визначають приналежність сполуки до певного класу.
Характеристична група – це функціональна група, пов’язана з родоначальною структурою. Для побудови назви в першу чергу визначають тип характеристичної групи (якщо вона присутня). Коли характеристичних груп у сполуці кілька, то виділяють старшу характеристичну групу. Потім визначають родоначальну структуру, до якої має обов’язково входити старша характеристична група.
При складанні назв насичених вуглеводнів слід дотримуватися правил, які ми подаємо нижче.
Нумерацію атомів Карбону в головному ланцюзі починають із того кінця ланцюга, до якого ближче розташована старша група. Якщо таких можливостей виявляється кілька, то нумерацію проводять таким чином, щоб або кратний зв’язок, або інший замісник, наявний у молекулі, одержали найменший номер.
Основу назви сполуки становить корінь слова, який позначає насичений вуглеводень із тим же числом атомів, що й головний ланцюг (наприклад, мет-, ет-, проп-, бут-, пент-, гекс – тощо). Потім іде суфікс, який характеризує ступінь насиченості, – ан, якщо в молекулі немає кратних зв’язків, – єн ( єн) – при наявності подвійних зв’язків та – ин (-ін) – для потрійних зв’язків, наприклад пентан, пентен, пентин. Якщо кратних зв’язків у молекулі кілька, то в суфіксі вказують число таких зв’язків, наприклад: – дієн, – триєн, а після суфікса обов’язково арабськими цифрами вказують положення кратного зв’язку.
Далі в суфікс виносять назву найстаршої характеристичної групи в молекулі із зазначенням її положення цифрою. Інші замісники позначають за допомогою префіксів. При цьому їх наводять не за порядком старшинства, а за абеткою. Положення замісника позначають цифрою перед префіксом, наприклад: 3-метил; 2-хлор тощо. Якщо в молекулі є кілька однакових замісників, то перед назвою відповідної групи словом указують їхню кількість (наприклад, диметил-, трихлор – тощо). Усі цифри в назвах молекул відокремлюють від слів дефісом, а один від одного комами. Вуглеводневі радикали мають свої назви. Назва вуглеводневого радикала походить від назви відповідного йому алкану заміною суфікса ан на – ил. Наприклад, СН4 – метан, а радикал СН3 – називається метил, С2Н5 – етил тощо.
У назвах нерозгалужених алканів без замінників для підкреслення їхньої нерозгалуженої будови додають слово “нормальний” або скорочено букву “н”:
СН3-СН2-СН2-СН2-СН3
Нормальний пентан
СН3-СН2-СН2-СН3
Н-бутан
(2 votes, average: 5,00 out of 5)