ТЕМА 6. РОЗВИТОК ПРОВІДНИХ КРАЇН АЗІЇ, АФРИКИ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.
§ 26.Країни Латинської Америки
1.Особливості соціально-економічного та політичного розвитку країн регіону в повоєнний час.
У роки Другої світової війни більшість держав Латинської Америки приєдналася до антигітлерівської коаліції. Унаслідок зростання попиту на сільськогосподарські товари та промислову сировину на світовому ринку економіка латиноамериканських країн у воєнний період помітно пожвавилася. Розвивалися
Після закінчення війни економічна ситуація ускладнилася. Маючи гостру потребу в промисловому устаткуванні та машинах, країни Латинської Америки витрачали величезні суми на їх імпорт. За цих умов виникла ідея імпортозамінної індустріалізації, тобто створення власного машинобудування та інших галузей промисловості для задоволення потреб економічного розвитку. Для впровадження цієї ідеї в життя здійснювалося одержавлення значної частини економіки
Особливо інтенсивно цей процес відбувався в Чилі, Аргентині, Мексиці, Бразилії. Приклад тому – президентство Хуана Домінго Перона в Аргентині (1946-1955). Він провів часткову націоналізацію, сплатив борги країни, домігся самозабезпечення Аргентини основними промисловими товарами. У роки правління X. Перона в країні був збудований перший у Латинській Америці реактивний літак, але під тиском США його виробництво припинили.
У Бразилії в 1950 р. повернувся до влади Жетуліо Варгас, який відновив свою політику 1930-х років, але вже без спроб копіювання фашистських держав. Наступний президент – Жуселіно Кубічек – продовжив імпортозамінну індустріалізацію. На початку 1960-х років Бразилія вже наполовину забезпечувала себе промисловими товарами.
У Мексиці індустріалізація відбувалася в основному за рахунок розвитку державного сектора, тривала аграрна реформа.
США в період 1940-1960-х років прагнули запобігти проникненню СРСР до Латинської Америки. Для здійснення цього Сполучені Штати зробили ставку на посилення військового потенціалу та па військово-політичне співробітництво з країнами Латинської Америки. Саме тоді була укладена угода про колективну безпеку (1948), створено Організацію американських держав (ОАД) (1948). Американці переозброїли місцеві армії та сформували нову військову еліту, яка пройшла підготовку в США.
У 1950-1960-і роки розпочався новий етап соціально-економічного розвитку країн Латинської Америки. Ресурси для проведення імнортозамінної індустріалізації були вичерпані. Державний бюджет ледве підтримував державний сектор економіки. Дефіцит державного бюджету був спричинений також здійсненням амбіційних проектів. Наприклад, в 1957 р. у Бразилії розпочалося будівництво нової столиці в центрі країни – подалі від перенаселеного Ріо-де-Жанейро. Це було ультрасучасне
Хуан Домінго Перон
Кафедральний собор в м. Бразиліа – столиці Бразилії
Місто Бразиліа, збудоване на невпорядкованій території. Нова столиця мала стати символом майбутнього розквіту країни.
Мексика домоглася права проведення у своїй столиці Олімпійських ігор 1968 p., що передбачало значну реконструкцію багатомільйонного м. Мехіко. Ці вартісні проекти призвели до інфляції та зростання соціальної напруженості в суспільстві. Вихід із становища вбачався в установленні диктаторських режимів правого або лівого спрямування.
У 1960-і роки сталися військові перевороти в Еквадорі, Гватемалі, Гондурасі, Домініканській Республіці, Бразилії. Ліві сили прийшли до влади на Кубі, у Чилі та Нікарагуа.
Фідель Кастро
(1 votes, average: 5,00 out of 5)