ТЕМА 3. КРАЇНИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ
§10. Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку країн Західної Європи в другій половині XX – на початку XXI ст.
1. “План Маршалла” та відбудова економіки.
Понад п’ятдесят років тому, коли Європа лежала в руїнах, уряди її країн перебували на межі банкрутства, а мільйони європейців потерпали від голоду та спостерігали, як на континент насувається “холодна війна”, Сполучені Штати започаткували справу історичної ваги.
5 червня 1947 р. державний секретар США Джордж Маршалл проголосив
Кремлівські політики засудили “план Маршалла” як акт імперіалізму, спрямований на поневолення Європи. Деякі політики в Західній Європі були переконані, що нова американська ініціатива – це цинічна спроба відкрити європейський ринок для американського експорту і, можливо, здобути контроль
Однак час довів, що численні критики не мали рації, а нині “план Маршалла” уважається одним із найвидатніших досягнень американської зовнішньої політики у XX ст.
Згідно з прийнятим рішенням, західноєвропейським країнам, які погодилися взяти участь у цьому трансатлантичному проекті, протягом чотирьох років було надано 13,15 млрд доларів. Це становило 5 % від валового національного продукту США. Нині такий відсоток ВНП означав би 350 млрд доларів. Витрати були величезними, а результати – уражаючими.
Сполучені Штати надали допомогу багатостраждальній Європі в надзвичайно складний для неї час.
Джордж Маршалл
Держави, що отримали допомогу за “планом Маршалла”
Рівень європейського промислового виробництва становив лише незначну частину довоєнного, а запаси твердої валюти були майже вичерпані. Мешканці континенту, де гостро бракувало вугілля, електроенергії та газу, важко пережили найсуворішу за понад півстоліття зиму. Попереду було засушливе літо.
Виробництво харчових продуктів скоротилося до найнижчого у XX ст. показника, через що була запроваджена карткова система. Національні валюти знецінилися; голод став поширеним явищем. “Мільйони людей у містах повільно вмирають від голоду”, – повідомив високопосадовець із державного департаменту США, повернувшись із поїздки до Європи.
Сполучені Штати запросили до участі в реалізації плану всі європейські держави. “Наша політика спрямована не проти якоїсь держави чи доктрини, а проти голоду, злиднів, відчаю та хаосу”, – сказав Дж. Маршалл. Запрошення прийняли Австрія, Бельгія, Велика Британія, Данія” Франція, Німеччина, Греція, Ісландія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Швеція, Швейцарія, Туреччина.
СРСР не прийняв запрошення, а Польща та Чехословаччина, які висловили зацікавленість щодо участі в “плані Маршалла”, під тиском Кремля мусили відмовитися від неї. З квітня 1948 р. план був затверджений Конгресом США, після чого його почали втілювати в життя.
“План Маршалла” відрізнявся від звичайних програм іноземної допомоги. Сполучені Штати надавали гроші, але право вибору проектів для фінансування та їх менеджмент залишалися за європейцями.
Чотирирічний термін, визначений для реалізації плану, був довільним, і після його закінчення економічне відродження не завершилося. Однак промислове та сільськогосподарське виробництво досягло значно вищого рівня, аніж передвоєнний, а валовий національний продукт у декілька разів перевищив вартість плану.
Було взято під контроль інфляцію та відновлено довіру до національних валют. Деякі ширші завдання, зокрема усунення торговельних бар’єрів і звільнення Європи від залежності, пов’язаної з отриманням допомоги, також були частково реалізовані.
Європа з вдячністю та захопленням ушановувала Америку. Британський історик А. Тойнбі назвав “план Маршалла” “визначним досягненням нашого часу”, важливішим, аніж відкриття атомної енергії. Вінстон Черчілль охарактеризував його як “найбезкорисливіший акт в історії”, а Дж. Маршалл казав, що це “майже диво”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)