ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ
Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі
Подвоєння букв на позначення подовження і збігу приголосних
1. Подовження приголосних, , , , , , , , , після букв на позначення голосних передається на письмі:
А) в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни, крім родового множини із нульовим закінченням: БагаТтЯ, багаТтЮ, багаТтЯм, у багаТтІ, але Декілька багаТЬ; почуТтІв, відкриТтІв (і відкриТЬ);
Б) в усіх відмінках деяких іменників І відміни, крім родового множини із закінченням
В) в орудному відмінку однини іменників III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: МиТтЮ (мить), височіНнЮ (височінь), ніЧчЮ (ніч), Але РадісТЮ (радість), щирісТЮ (щирість), любоВ’ю (любов);
Г) у деяких прислівниках: ЗраНнЯ, спросоНнЯ, навмаНнЯ, попідтиНнЮ, попідвікоНнЮ;
Г) в особових формах дієслова Лити(ся) і похідних від нього: ЛлЮ, ЛлЄш, ЛлЄться, виЛлЄмо, переЛлЮться.
2. Дві букви для передачі подвоєних приголосних пишемо при збігові однакових приголосних:
А)
Б) кінця першої та початку другої частини складноскорочених слів: ЗаВвІдділом, юНнАт, війсьКкОмат;
В) кореня або основи на – н і суфіксів – Н-, – ник, – ниц(я): ТумаНнИй, раНнІй, щодеНнИк, письмеНнИця;
Г) основи дієслова минулого часу на – с і суфікса – ся: ПроніСсЯ, затряСсЯ, розріСсЯ.
3. Подовження приголосних передається на письмі:
А) у наголошених суфіксах – ЕٰНн-, – аٰ/нн – прикметників, а також іменників та прислівників, похідних від цих прикметників: ВисочеٰНнИй, здоровеٰНнИй, непримиреٰНнИй, непримиреٰНнІсть, непримиреٰНнО; стараٰНнИй, стараٰНнІсть, стараٰНнО, свящеٰНнИй (Але свящеٰНИк, шалеٰНий, жадаٰНИй, довгождаٰНИй);
Б) у деяких словах: БоВвАн, ГаНнА, ЛлЯний, оВвА, СсАти І похідних від них.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)