Рельєф материків і його формування

Розділ І. Закономірності формування природи материків і океанів

Тема 2. Материки та океани – великі природні комплекси географічної оболонки

& 4. Рельєф материків і його формування

Пригадайте: 1. Що таке рельєфі 2. Які бувають рівнини та гори за абсолютною висотою? 3. Що таке літосфера та земна кора? 4. Які сили Землі називають внутрішніми, які – зовнішніми? 5. Як утворюються магматичні, осадові й метаморфічні гірські породи?

Форми рельєфу земної поверхні. Неоднакові абсолютні висоти місцевості зумовлюють наявність на планеті

різних форм рельєфу. Як ви знаєте, рельєфом називають сукупність різноманітних за формою нерівностей земної поверхні, які відрізняються за висотою та утворенням.

Форми рельєфу – це природні тіла, що утворюють певні ділянки земної кори.

Існують найрізноманітніші форми рельєфу. Основна причина цього розмаїття – взаємодія внутрішніх і зовнішніх сил Землі (мал. 6). Ці процеси є антиподами: перші створюють величезні нерівності, другі їх згладжують. Так, внутрішні процеси – рухи літосфери та магматизм – можна назвати основними архітекторами поверхні нашої планети. Саме завдяки їм виникли

материки, океанічні западини, гірські системи, а також зниження між ними. Однак їх дія призводить до активізації зовнішніх сил. За мільйони років вода, вітер і сонце встигають майже повністю зруйнувати гори, створивши на їх місці рівнини та заповнивши зруйнованим матеріалом великі зниження. Внутрішні й зовнішні сили діють одночасно.

– Які форми рельєфу Землі виникають унаслідок дії внутрішніх проправ, а які – під впливом зовнішніх? Наведіть приклади основних форм рельєфу на материках і в океанах, покажіть окремі з них на фізичній карті світу.

Мал. 6. Форми рельєфу Землі

Під впливом внутрішніх процесів відбувається пересування речовини мантії. Ці процеси зумовлюють як горизонтальні, так і вертикальні рухи літосфери. Повільні рухи літосферних плит спричинили утворення найбільших планетарних форм рельєфу – материків і океанів.

Основними формами рельєфу на материках є рівнини і гори. Їх формування – результат взаємодії внутрішніх і зовнішніх процесів.

Більшу частину суходолу становлять рівнини (майже 64 % його площі). Гірські системи займають 36 % площі суходолу.

Дрібніші форми рельєфу (яри, балки, зсуви, бархани, дюни) формуються під дією переважно зовнішніх сил – сонячної енергії, земного тяжіння, поверхневих вод, вітру та живих організмів.

Платформи й області складчастості. Особливості будови літосфери та рух літосферних плит вивчає наука тектоніка (з грецьк. tektonike – будівництво).

Різні за будовою та віком ділянки літосфери називають тектонічними структурами.

В основі кожної літосферної плити лежать платформи.

Платформа – давня відносно стійка вирівняна ділянка земної кори. Вона має два “поверхи”. Нижній – кристалічний фундамент – складений з твердих порід магматичного й метаморфічного походження. Верхній – осадовий чохол – із пухких осадових порід. Якщо кристалічний фундамент виходить на земну поверхню, на платформі утворюються щити.

На краях плит літосфери розташовані області складчастості – рухомі ділянки земної кори. Області складчастості належать до сейсмічно активних територій, тому їх ще називають сейсмічними поясами. У їх межах поширений вулканізм, часто трапляються землетруси. Найбільшою та сейсмічно найактивнішою є область складчастості по краях океанічної Тихоокеанської літосферної плити – Тихоокеанське вогняне кільце. У межах цієї області знаходитсья 2/3 діючих вулканів світу.

У природі чітко простежується закономірність розташування тектонічних структур і форм рельєфу. Так, платформам у рельєфі найчастіше відповідають великі рівнини, а областям складчастості – гірські системи. Наприклад, у межах Східноєвропейської платформи, що займає значну частину Європи, простяглася Східноєвропейська рівнина, а в областях складчастості на півдні Євразії височать найвищі гори материка – Гімалаї, Кавказ, Альпи.

Корисні копалини. Знання меж літосферних плит, де розташовані області складчастості, допомагає прогнозувати місцезнаходження родовищ корисних копалин магматичного походження. Морські геологи, піднімаючи спеціальними трубками проби порід із дна моря на межі літосферних плит, знайшли багато родовищ руд заліза й інших

Металів. На щитах давніх платформ також ведуть пошуки гірських порід магматичного й метаморфічного походження. Натомість у чохлах платформ залягають осадові корисні копалини: нафта, природний газ, кам’яне вугілля тощо.

Геологічні ери й епохи горотворення. Людство існує на Землі приблизно 2-2,5 млн років, а історія нашої планети налічує майже 5 млрд років. Перший мільярд років свого існування Земля не мала земної кори. Це була велетенська розжарена куля. У розплавлених надрах важкі частки опускалися до центру, де сформували ядро, а легкі піднімалися до поверхні, утворюючи мантію. Планету бомбардували метеорити. Повсюди вивергалися вулкани. З їх газів утворилася первинна атмосфера, але кисню в ній майже не було. Цей етап існування нашої планети називають догеологічним, тобто період до виникнення земної кори, перших гірських порід.

Геологічна історія планети почалася 4 млрд років тому, коли на поверхні мантії сформувалася земна кора. Геологічний етап розвитку Землі поділяють на значні відрізки часу – геологічні ери (див. таблицю). їх тривалість становить від десятків мільйонів до мільярдів років.

– Користуючись картами атласу, назвіть платформи, які лежать в основі материків. Визначте форми рельєфу, що їм відповідають.

– Розгляньте геохронологічну таблицю. Назвіть геологічні ери. Визначте, які епохи горотворення відбувалися в кожну з них.

Геохронологічна таблиця

Геологічна ера	Геологічні періоди	Епоха горотворення	Гірські породи	Розвиток життя
Кайназойська KZ (67 млн років – дотепер)	Антропогеновий	Альпійська	Буре вугілля, торф, кухонна сіль, піски, руди алюмінію, морена	Планування квіткових рослин, птахів і ссавців; поява людини
Неогеновий
Палеогеновий
Мезозойська MZ (67-240 млн років тому)	Крейдовий	Мезозойська	Крейда, фосфорити, нафта, горючі сланці, руди золота, міді	Панування голонасінних, плазуни (динозаври), перші птахи й ссавці
Юрський
Тріасовий
Палеозойська PZ (240-570 млн років тому)	Пермський	Герцинська	Кам’яне вугілля, нафта, піски, глини, вапняки	Мохи, папороті, риби, земноводні, велетенські комахи
Кам’яно Вугільний
Девонський
Силурійський	Каледонська	Піски, глини, вапняки, солі	Життя у воді: водорості, медузи, молюски, ракоподібні
Ордовицький
Кембрійський
Протерозойська PR (570 млн – 2 млрд років тому)	Докембрій	–	Байкальська	Базальти, лабрадорити, граніти, залізні й уранові руди	Бактерії, водорості, гриби, одноклітинні тварини
Архейська AR (2-4 млрд років тому)	–	–	Зародження життя на мілководді

У геологічній історії Землі виокремлюють п’ять геологічних ер, кожна з яких характеризується певними подіями у формуванні рельєфу, нашаруванням певних видів гірських порід і пануванням певних груп рослин і тварин.

Дві найдавніші геологічні ери – архейська (від грецьк. archaios – давній; тривала від 4 млрд до 2 млрд років тому) та протерозойська (від грецьк. proteivs – більш ранній + zoe – життя; охопила відрізок часу від 2 млрд до 570 млн років тому). їх разом називають докембрій. Загальна тривалість двох перших ер становить 90 % усього часу існування земної кори. У цей час сформувалися давні платформи, які лежать в основі сучасних материків. Тому їх називають докембрійськими платформами. Наступні три ери: палеозойська (від грецьк. palaios – давній + zoe – життя; 240-570 мли років тому), мезозойська (від грецьк. mesos – середній + zoe – життя; 67-240 млн років тому) та кайнозойська (від грецьк. kainos – новий + zoe – життя; розпочалася 67 млн років тому й триває донині). Поділ геологічної історії Землі на ери є відносним, адже різкого розмежування між ними не було.

Рухи літосферних плит відбуваються постійно й спричинюють формування великих за розмірами форм рельєфу. Але періодично в історії планети відбувалася активізація внутрішніх геологічних процесів, що викликало посилення складкоутворення в земній корі та формування великих гірських систем. За останній мільярд років було п’ять епох горотворення, або складчастості: байкальська (наприкінці протерозойської ери), каледонська та герцинська (відповідно в ранньому та пізньому палеозої), мезозойська (у мезозої), альпійська (у кайнозої). Чим гори давніші за часом горотворення, тим більше вони зруйновані зовнішніми процесами. Зазвичай такі гори низькі за абсолютною висотою. Найбільш високі й сейсмічно активні області нашої планети – молоді гори альпійської складчастості.

Коротко про головне!

– Планетарними формами рельєфу земної поверхні є материки та западини океанів. У межах материків виокремлюють дві основні форми рельєфу – рівнини та гори.

– Тектонічні структури – різні за будовою та віком ділянки земної кори. їх основними типами є платформи (давні відносно стійкі вирівняні ділянки земної кори) та області складчастості (рухомі ділянки земної кори).

– Між будовою літосфери й основними формами рельєфу існує тісний взаємозв’язок. Так, платформам у рельєфі відповідають рівнини, а областям складчастості – гори.

– Простежується певна закономірність у розміщенні покладів корисних копалин – їх місцезнаходження залежить від тектонічних структур, у яких вони сформувалися.

– Сучасні форми рельєфу Землі є результатом тривалої дії внутрішніх і зовнішніх процесів. Земна кора утворилася приблизно 4 млрд років тому. Уся геологічна історія нашої планети умовно поділена на п’ять геологічних ер: архейську, протерозойську, палеозойську, мезозойську та кайнозойську.

1. Назвіть планетарні форми рельєфу й основні форми рельєфу суходолу.

Поясніть, які процеси вплинули на їх формування.

2. Що називають тектонічними структурами? Назвіть основні типи тектонічних структур.

3. Розкажіть про будову платформи.

4. Назвіть геологічні ери й епохи горотворення, що відбувалися в кожній із них.

5. Поясніть на конкретних прикладах, як пов’язані між собою тектонічні структури, форми рельєфу та родовища різних за походженням корисних копалин.

6. Поміркуйте, які практичні цілі має вивчення геологічного минулого Землі.