ІМЕННИК
2. СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНІ ГРУПИ ІМЕННИКА
Іменники є специфічними мовними знаками об’єктів навколишньої дійсності і їх розрізнення за семантико-граматичними групами зумовлене особливостями позначуваного об’єкта і способом його мовного відтворення. Більша частина семантико-граматичних груп назв формується за принципом протиставлення, напр.: конкретні – абстрактні (хлопець, стіл, озеро, будинок – побудова, роззброєння, радість, подорож), власні – загальні (Олександр, Наталка Петрівна Голуб, Дністер, Прилуки, Золотоноша
Кожна із семантико-граматичних груп є членом опозиції за змістовими і формальними ознаками, які становлять специфічні особливості граматичного ладу мови. Іменники з конкретним значенням – це назви різних типів реальної предметності, на якій базується категорія іменника. Іменники абстрактної семантики – це передані категоріальними формами субстантива назви дій, процесів, ознак, тобто опозиція “конкретні – абстрактні назви” відтворює у морфологічних формах реальну і граматичну предметність, центр і периферію іменника.
Виділення серед граматичних одиниць загальних і власних назв фіксує протиставлення між іменниками, які позначають предмет у ряду подібних йому, і власною назвою як знаком індивідуалізації об’єкта. Власні назви перебувають на периферії граматичної системи мови, їхні формальні показники (пор. Прилуки (множ.) і Золотоноша (одн.)) не передають реальних властивостей об’єкта, чого не можна сказати про загальні назви, які позначають поняття, утворені на грунті узагальнених ознак подібних предметів.
З назвами істот та неістот пов’язане функціонування категорії роду, зокрема центральної групи найменувань осіб за статтю. Кожна група назв має свій набір формально-граматичних засобів, якими, наприклад, можна передати у мові не тільки стать особи, вид діяльності, ознаку спорідненості, а й способи зв’язку цих лексем у реченні, їх синтаксичну функцію тощо.
У протиставленні дискретних і недискретних назв передано не тільки специфіку реальних об’єктів позамовної дійсності – рахованих і не рахованих предметів, а й особливості граматичного оформлення назв маси, речовини тощо.
Виділення в окрему, периферійну групу абревіатур та “невідмінюваних” – з нульовою флексією – іменників зумовлене специфікою їх формально-граматичних показників.
На різних співвідношеннях форми і змісту існує опозиція назв збірних понять, які множинність об’єктів передають формою однини, та одиничних понять, переданих грамемами однини.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)