Розділ 1. Загальна економіко-географічна характеристика світу
Тема 4. Світове господарство
Світове господарство… Воно, наче мозаїчна картина, викладена багатьма десятками господарств окремих регіонів і країн. Кожне з них має свій “колір”, тобто свої особливості. І кожний такий “колір”, визначений певними умовами та наявністю ресурсів, є важливим. Вилучення будь-якого з них збіднює загальну картину світового господарства. Але разом з тим жодне господарство окремої території або держави є неповноцінним, а подекуди й просто
Причин виникнення цього феномену – господарства, хазяїном якого є все Людство, – щонайменше дві. Одна з них – неоднорідність розподілу по планеті необхідних природних ресурсів і умов господарювання. Інша випливає з першої і визначається як міжнародний географічний поділ праці – спеціалізація окремих країн і територій на виробництві та експорті певних товарів і послуг.
§ 15. СУЧАСНЕ СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
Світове господарство та міжнародний поділ праці. З курсу географії 9-го класу вам відомо, що існує географічний поділ праці. Йдеться про спеціалізацію окремих територій
Якщо географічний поділ відбувається між територіями або підприємствами однієї держави і відповідно обмежений її кордонами, то формується національне господарство. Проте наявність політичних кордонів зовсім не означає, що окреме національне господарство функціонує ізольовано. Національне господарство будь-якої держави так чи інакше взаємопов’язане з національними господарствами інших держав через економічні, політичні та інші зв’язки.
Мал. 36. Галузі міжнародної спеціалізації Німеччини (1), Еквадору (2), Росії (3)
Такі зв’язки є взаємовигідними, оскільки навіть наймогутніша держава не виробляє увесь асортимент необхідних її населенню товарів і послуг потрібної кількості і якості. Вона спеціалізується лише на тих товарах і послугах, для виробництва яких має кращі умови (зазнаючи менших затрат) порівняно з іншими країнами світу. Так само робить кожна держава світу. Отже, має місце міжнародний поділ праці – спеціалізація держав на виробництві певних товарів і послуг та обмін ними (мал. 36). Завдяки такому обміну і сформувалося світове господарство – глобальна система національних господарств, взаємопов’язаних різними формами міжнародних економічних та інших зв’язків.
Етапи формування світового господарства. Уся історія світового господарства нагадує історію життя людини, що має свою “юність”, “молодість” і “зрілість”. Передумови зародження світового господарства склалися приблизно 10 тис. років тому, коли людина з простого споживача перетворилася на виробника. Головну роль тоді, в “юності” світового господарства, відігравало сільське господарство. Саме тому цей етап і одержав назву аграрного. Під час аграрного етапу виникли перші осередки землеробства і почало розвиватися тваринництво. Упродовж кількох тисяч років усе нові й нові види тварин і рослин “приручалися”, тобто одомашнювалися людиною. Водночас неухильно зростали площі сільськогосподарських земель.
Поступово сільське господарство ставало багатогалузевим і потребувало нових знарядь праці. Тому одночасно з розвитком сільського господарства відбувалося становлення ремесел, що супроводжувалося вилученням з природи ресурсів у мінімальній кількості. Розвиток сільського господарства і ремесел сприяв виникненню торгівлі. Однак попри це національні господарства аграрного періоду були дуже слабо пов’язані одне з іншим. Отже, справжнього цілісного світового господарства не існувало.
Наступний, “молодіжний”, етап розвитку світового господарства одержав назву індустріального. Адже він був ознаменований появою потужної промисловості (з лат. – індустрія, тобто діяльність) – передусім електроенергетики, машинобудування і хімічного виробництва. Це, зокрема, вимагало інтенсивного використання різноманітних природних ресурсів, а також значних інвестицій капіталу з більш розвинутих країн.
Бурхливий розвиток обробної промисловості, транспорту і водночас подальше удосконалення сільськогосподарського виробництва дало змогу збільшити обсяги виробництва. Це, у свою чергу, сприяло поширенню збуту продукції й укріпленню міжнародних економічних зв’язків. З другої половини ХХ ст. відбулося різке зростання масштабів і поглиблення зв’язків між державами, що й сформували посправжньому світове господарство.
Нині ми є свідками “зрілого” етапу світового господарства, який одержав назву постіндустріального. Адже дедалі більшу роль тепер починає відігравати не промислове виробництво, а сфера послуг, наука і освіта. Як наслідок, корпорації починають поступатися головним місцем університетам, а бізнесмени – ученим і професійним фахівцям. У 1980-х роках концепція “постіндустріального суспільства” отримує подальший розвиток у теорії “інформаційного суспільства”, у якій відбито зростання значення в житті суспільства інформації.
В основі усіх змін, що відбувалися і відбуваються у світовому господарстві, лежить міжнародний поділ праці.
Сучасні тенденції в міжнародному поділі праці. Сучасний міжнародний поділ праці і відповідно світове господарство має свої відмінні особливості. Загалом можна відзначити кілька основних тенденцій, що характеризують структуру і форми сучасного міжнародного поділу праці. Передовсім слід зауважити, що відбувається зміщення від традиційних у бік наукоємних і технологічно складних виробництв. Наприклад, виробництво авіаційної техніки, телекомунікаційного обладнання, верстатів з числовим керуванням, мікросхем тощо. Такий вибір зумовлений оновленням світової економіки в результаті науково-технічної революції (НТР) і, як наслідок, витісненням зі світового ринку застарілої техніки та обладнання.
Також спостерігається тенденція переходу від готових виробів до напівпродуктів, деталей і операцій. Вона проявляється у тому, що окремі країни почали спеціалізуватися не лише на випуску готової продукції, а й на виробництві окремих її частин. Так, наприклад, окремі деталі і вузли західноєвропейських аеробусів (літаків) виробляють у різних містах Великої Британії, Німеччини, Нідерландів, Франції, а також в Іспанії. Подібне спостерігається й у виробництві продукції американської корпорації “Дженерал Моторс” (мал. 37). Вона має свої представництва в Північній і Південній Америці, Західній Європі і Тихоокеанському регіоні. У кожному з цих регіонів обрана “базова” країна, в якій підприємства виробляють усі необхідні деталі і вузли для збиральних заводів, що розташовані в сусідніх країнах.
Ще одна характерна особливість – зміна розподілу виробничих операцій. У минулому за межі національних господарств виходили для продажу готової продукції або для закупівлі необхідної сировини. Увесь же виробничий процес був прив’язаний до одного конкретного географічного місця і часто навіть до одного підприємства. А тепер же окремі технологічні стадії виробництва товару або послуги можуть бути розподілені між різними виробниками, які розташовані в різних країнах. Прикладом може бути американська металургійна компанія АЛКО, друга у світі за виробництвом алюмінію. Видобуток сировини АЛКО здійснює за кордо
Мал. 37. Штаб-квартира ТНК “Дженерал Моторс” у Детройті (США)
Ном, виплавку алюмінію – там, де є дешева енергія, а прокат та інша готова продукція виготовляється в США, у районі споживання. Загалом же АЛКО здійснює свою діяльність у понад 40 країнах світу.
Нарешті, слід зазначити, що в наш час уповільнені темпи зростання торгівлі сировиною, енергоресурсами, продовольством. Водночас розширюється обмін послугами, інформацією, патентами, ліцензіями, науково-технічною документацією тощо.
Зважаючи на сказане, визначення розвитку світової торгівлі лише через продукти матеріального виробництва вже не може бути надійним критерієм загального стану міжнародного розподілу праці. Сама ж зовнішня торгівля нині стає більш залежною від транснаціональних компаній (ТНК), які належать одразу кільком країнам.
Наука стверджує
Вплив і масштаби діяльності ТНК стрімко зростають.
Нині їх налічують понад 65 тис., у той час як на початку 1970-х років налічували лише близько 7 тис. ТНК контролюють близько 50 % світового промислового виробництва і 65 % міжнародної торгівлі. До сфери діяльності ТНК залучено близько 850 тис. дочірніх компаній і відділень за кордоном. На підприємствах ТНК працює величезна армія працівників, які щороку виробляють продукцію на суму понад 6 трлн дол.
Світова економічна могутність сконцентрована в руках 100 найбільших ТНК, на які припадає 22 % світових продаж. Чистий прибуток будь-якої з найбільших ТНК можна співвіднести з річним бюджетом України. При цьому попри те, що 2/3 обсягу виробництва ТНК припадає на країни, де розміщені їхні філіали, основні прибутки надходять в країни базування ТНК. Це передусім США (мал. 37), Японія, Німеччина і Франція.
Сучасний стан світового господарства. За визнанням ООН, світове господарство нині зазнає найважчої з часів Другої світової війни фінансово – економічної кризи. До кризи, в період 2004-2007 рр., темпи зростання світового валового продукту (СВП) становили майже 4 % щорічно. У 2008 р. СВП зріс лише приблизно на 2 %, а за результатами 2009 р. уперше за останні майже 65 років скоротився на 2,2 %.
Нині світова економіка знаходиться в процесі відновлення. Після різкого глобального спаду в кінці 2008 – на початку 2009 р. дедалі більше країн відзначають зростання ВВП. Але відновлення світової економіки відбувається повільними темпами, має нерівномірний характер, а умови для її стійкого зростання усе ще нестабільні.
Прогноз
У 2010 р. у світовій економіці очікується помірне зростання в 2,4 %. Однак, як передбачається, більшість розвинутих країн не зможе найближчим часом зробити гідний внесок у світове економічне зростання, оскільки приріст їхніх економік складатиме в 2010 р. в середньому лише 1,3 %. Утім це є прогресом порівняно зі спадом в 3,5 % у 2009 р.
Реалії сьогодення
У розвинутих країнах економічний спад особливо різкий. Серед причин – падіння попиту на дорогу продукцію, перш за все на автомобілі, інформаційні технології і устаткування. Крім того, спостерігається зниження попиту на різні види товарів, що спричинило різке скорочення обсягу експорту. Звідси сильно впали прибутки компаній, погіршало фінансове положення, почав зростати рівень безробіття, знизився рівень добробуту домашніх господарств і скоротився внутрішній попит.
Серйозно постраждала від кризи економіка країн Західної Європи. За прогнозами, максимум, на що слід розраховувати країнам Європейського Союзу, – це поступова стабілізація економіки і вихід на практично нульові темпи зростання ВВП в 2010 р.
Відновлення економіки відбувається нерівномірно серед країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. У країнах, що розвиваються, очікується швидший підйом виробництва, з прогнозованими темпами зростання в 5,3 % у 2010 р. Щоправда, це нижче за докризовий рівень у 7 % за рік. Перехідні економіки, як очікується, зазнаватимуть слабкого зростання в 1,6 % в 2010 р. після глибокого спаду в 6,5 % у 2009 р.
Через фінансово-економічну кризу в усьому світі різко зменшився обсяг торгівлі. За 2009 р. він скоротився майже на 13 %. У 2010 р. за умови помірного відновлення світового виробництва прогнозується невелике зростання обсягу світової торгівлі на 5 %. Значно знизилися і ціни на сировину. Це посилило негативні наслідки для багатьох країн, що розвиваються. Адже чимало з них залежать від експорту сировини. Серед експортерів сировини від стрімкого падіння цін на світових ринках найбільше страждають країни з низьким рівнем доходу, оскільки сировина становить в середньому 70 % загального обсягу їх експорту, а відповідні доходи – значну частку державних надходжень.
Проблема
Через кризу в більшості країн зростає кількість безробітних. Їхня чисельність більш ніж подвоїлася в США з грудня 2007 р. Рівень безробіття помітно підвищився також у країнах Єврозони і в Японії. Реальна ситуація навіть гірша, оскільки офіційний рівень безробіття не враховує осіб, які перестали шукати роботу, втративши надію її знайти. Рівень безробіття також підвищився в країнах, що розвиваються, та країнах з перехідною економікою, зокрема в Південно-Східній Європі і в країнах СНД.
Різко погіршилася з кінця 2008 р. економічна ситуація в СНД. Серйозні економічні проблеми посилюють зростаюча соціальна напруженість і політичні безлади, що мають місце в деяких країнах Співдружності.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Міжнародний географічний поділ праці – спеціалізація окремих країн і територій на виробництві та експорті певних товарів і послуг.
Географічний поділ праці – спеціалізація окремих територій на виробництві товарів і послуг та обмін ними.
Міжнародний поділ праці – спеціалізація держав на виробництві певних товарів і послуг та обмін ними.
Світове господарство – глобальна система національних господарств, взаємопов’язаних різними формами міжнародних економічних та інших зв’язків.
Сучасне світове господарство з кінця 2008 р. зазнає глобальної фінансово – економічної кризи.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)