Розділ 3 ГОСПОДАРСТВО
Тема 13. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
§30. Територіальна спеціалізація сільського господарства. Аграрні реформи, їхнє соціальне і економічне значення
Географічна розминка
Пригадайте з курсу фізичної географії України, що таке агрокліматичне районування.
Сформулюйте, спираючись на матеріал § 28 та 29, основні закономірності розміщення галузей сільського господарства.
Територіальна структура сільського господарства, як і промисловості, представлена насамперед пунктами, центрами, вузлами. Агропромисловий
У межах природних зон України виділяють зональні сільськогосподарські комплекси, спеціалізація яких визначена здебільшого природними умовами – кліматичними і грунтовими. Зони сільськогосподарської спеціалізації вказують на випуск тих чи інших видів переважно товарної продукції рослинництва і тваринництва в певній природній зоні. Виділяють три зони сільськогосподарської спеціалізації – мішаних лісів (Поліську), лісостепу, степу, а також позазональні приміські території та два гірські регіони – Карпатський і Кримський.
Мал. 106. Молочно-м’ясне скотарство – спеціалізація тваринництва в Поліссі
Мал. 107. Птахофабрика “Поділля”
Практичне завдання
Визначте основну сільськогосподарську спеціалізацію в кожній природній зоні України, користуючись картою “Господарство”, що на форзаці.
Поліська зона охоплює 12,3 млн га – 19 % території України, рілля становить 35 % території цієї зони, 2 % – болота, 30 % – ліси. Спеціалізація зони різноманітна. Це – молочно-м’ясне скотарство (мал. 106), льонарство, картоплярство з виробництвом зерна. На основі переробки сільськогосподарської сировини тут сформувалися такі спеціалізовані АПК, як молочнопромисловий, м’ясопромисловий, картоплепродуктовий, льонопромисловий та ін. Тут виробляють 95 % льону, 45 % картоплі, 20 % молока і м’яса країни.
Лісостепова зона охоплює 37 % орних земель України. Її спеціалізація – виробництво цукрових буряків, зерна, скотарство і свинарство. Крім того, розвинуте птахівництво (мал. 107), виробництво картоплі, овочів, соняшнику, хмелю, м’яти. Найрозвинутішими АПК є буряко-цукровий, зернопродуктовий, м’ясопромисловий, плодоовочеконсервний. Тут виробляється 70 % цукрових буряків України, 40 % зерна, майже половина м’яса і молока.
У степовій зоні зосереджено 48 % орних земель країни. Це основний район зрошувальної меліорації. Для зони характерна висока розораність земель, яка становить понад 80 %. Основою сільськогосподарського виробництва є вирощування зернових культур, соняшнику (мал. 108) та скотарство. Іншими галузями зони є виноградарство, овочівництво, свинарство, вівчарство. Найрозвиненіші такі спеціалізовані АПК: м’ясопромисловий, молочнопромисловий, зернопродуктовий, олійно-жиропродуктовий, плодоовочеконсервний. Тут виробляється 100 % рису, 95 % винограду, 80 % соняшнику, 48 % зерна, 70 % вовни, 35 % овочів, 30 % молока і м’яса.
Мал. 108. Вирощування зернових культур і соняшнику – основна спеціалізація рослинництва в степовій зоні
Мал. 109. Лаванда – ефіроолійна культура, яку вирощують у Криму
Мал. 110. Вирощування помідорів і огірків у теплицях приміської зони
Гірські райони Карпат і Криму спеціалізуються переважно на тваринництві, зокрема вирощуванні овець і великої рогатої худоби м’ясо – молочного напрямку. У Криму вирощують високоякісні сорти винограду, деякі лікарські рослини та ефіроолійні культури (мал. 109).
Приміські зони сільськогосподарської спеціалізації, що розміщені біля великих міст і промислових центрів, покликані задовольняти потреби міських жителів у малотранспортабельній продукції землеробства і тваринництва, яка швидко псується. Це молоко, сир, сметана, свіжі овочі, фрукти тощо.
Проблема
Господарства приміських зон переходять на цілорічне виробництво рослинницької продукції (мал. 110). У технології виробництва такої продукції використовують хімічні речовини, які можуть шкодити здоров’ю людини. Запропонуйте способи вирощування екологічно чистої продукції цілорічно.
Аграрні реформи. Нині для успішного функціонування всіх галузей сільського господарства потрібні реформи. Основна мета цих реформ – створення нової аграрної системи, що грунтується на докорінній перебудові соціально-економічних і правових відносин у сільському господарстві; створення нової організаційної і соціальної структури сільськогосподарського виробництва.
Організаційна перебудова передбачає передачу землі селянам, розвиток підприємництва на засадах трансформації колгоспів, радгоспів і формування на їхній основі колективних селянських спілок, кооперативів; оренду колгоспного майна окремими фізичними і юридичними особами, перетворення селянських господарств в акціонерні товариства, спільні підприємства тощо. При цьому вибір організаційної форми сільськогосподарського виробництва має залишатися за селянами.
Соціальна перебудова передбачає створення сучасної потужної інфраструктури на селі, яка б включала заклади освіти, охорони здоров’я, торгівлі, банківської сфери тощо. Важливу роль у цьому відіграє створення умов для ефективного виробництва, об’єднання сільськогосподарських виробників, пошук додаткових інвестицій для соціальної розбудови села.
Особливості розвитку сільського господарства на сучасному етапі свідчать про потребу удосконалювати його галузевий склад і територіальну структуру. Нагальною потребою часу є збалансований розвиток галузей сільського господарства загалом у країні і в окремих областях. Для цього вкрай потрібно розробляти спеціальні регіональні програми.
Крім того, потрібно підтримати власного товаровиробника, перетворити його в конкурентоспроможного, залучати фермерів до тваринництва, оскільки ця галузь суттєво відстає за основними показниками від рослинництва. Для цього варто заохочувати фермерів, що працюють у тваринництві: забезпечити їх пільговими кредитами, будівельними матеріалами, комбікормами тощо.
Потребою часу є збалансований розвиток сільського господарства та інших галузей господарства, зокрема промисловості, що сприятиме впровадженню досягнень науково-технічного прогресу в сільськогосподарську практику.
Важливе завдання розвитку сільського господарства – пошук додаткових коштів. Інвестиційна програма має бути спрямована на швидку окупність вкладених коштів, згортання малоприбуткового виробництва, підвищення прибутків сільськогосподарських підприємств, жорстке управління грошовими потоками, проведення ефективної рекламної політики нашого сільськогосподарського виробництва з метою забезпечення його конкурентних переваг на світовому ринку. Суттєвого поліпшення потребує підготовка кадрів для роботи в галузях сільського господарства.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Територіальна структура сільського господарства, як і промисловості, представлена пунктами, центрами, вузлами.
У межах природних зон виділяють зональні сільськогосподарські комплекси, спеціалізація яких визначається здебільшого природними умовами – кліматичними і грунтовими.
У сучасних умовах для успішного функціонування всіх галузей сільського господарства потрібно здійснювати реформи.
Ключові терміни і поняття
Агропромисловий пункт агропромисловий центр агропромисловий вузол зони сільськогосподарської спеціалізації аграрні реформи
Самоперевірка
Оцініть можливості подальшого розвитку фермерства у вашій області.
Поясніть, чим зумовлена необхідність проведення реформ у сільському господарстві України.
Перелічіть основні положення організаційної та соціальної перебудови на селі.
Назвіть основні компоненти територіальної структури сільського господарства.
В якій зоні сільськогосподарської спеціалізації розміщений ваш населений пункт?
(2 votes, average: 4,00 out of 5)