Тема 4. УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ (середина 1960-х – початок 1980-х років)
§ 16. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ЗМІНИ В УPCP PCP
3. Українське керівництво другої половини 1960-х – першої половини 1980-х років.
Перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест не вписувався в образ політика періоду неосталінізму. Він став яскравим уособленням тих офіційно автономістських прагнень, якими пройнялася українська партійно-державна верхівка в роки десталінізації. Цей політичний діяч брав на себе сміливість відстоювати економічні інтереси
Петро Шелест підтримував зусилля української інтелігенції щодо увічнення історії запорозького козацтва (він і сам походив із козацького роду). У вересні 1965 р. була прийнята постанова Ради міністрів УРСР, що оголошувала острів Хортицю Державним історико-культурним заповідником. Український лідер захищав від ідеологічного переслідування окремих діячів української культури, зокрема І. Дзюбу та І. Світличного.
При цьому П. Шелест залишався типовим діячем радянського часу. Він був досить активним учасником змови проти М. Хрущова. Саме за часів його керівництва в серпні-вересні 1965 р. та січні-квітні 1972 р. відбулися масові арешти представників українського національного руху. Він був одним з ініціаторів придушення “Празької весни”, щоб не допустити в Україну проникнення щонайменших антирадянських настроїв.
Однак його самостійність у прийнятті рішень, власні погляди на події були розцінені брежнєвським керівництвом як прояви “місництва” та “націоналізму”, і це спричинило його усунення від керівництва Україною. Його книжку “Україно наша Радянська”, що вийшла друком у 1970 p., було вилучено з продажу та бібліотек. Петра Шелеста звинуватили в націоналістичних поглядах, в ідеалізації Запорозької Січі та козацтва. У назві цієї книжки “виявили” криптограму “УНР” – абревіатуру Української Народної Республіки.
Петро Шелест
У травні 1972 р. на посаду першого секретаря ЦК КПУ був призначений перевірений і стабільний у поглядах і поведінці Володимир Щербицький – представник того ж “дніпропетровського ядра”, з якого вийшов і Л. Брежнєв. Секретарем з ідеології було призначено Валентина Маланюка, полум’яного поборника ідеї “злиття націй”, що був відомий жорстким ідеологічним та адміністративним тиском проти української інтелігенції.
Володимир Щербицький, наслідуючи Леоніда Брежнєва, відмовився від терміна “український народ” і почав вживати “народ України”, доклав зусиль і до русифікації політичного життя в Україні. У лютому 1976 р. на XXV з’їзді КПУ він виголосив промову російською мовою. Зрозуміло, що в умовах тоталітаризму публічна поведінка “вождя” означала лише одне: роби, як я. І одразу ж услід за ним на російську мову чи суржик перейшли партапаратники в областях і районах України.
Володимир Щербицький беззастережно виконував усі економічні вимоги Москви, поставивши економіку України в майже повну залежність від союзних підприємств. Точніше, майже 80 % українських підприємств випускали не готову продукцію, а лише окремі деталі, комплекти, які збирали в готові вироби на підприємствах за межами України.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)