Вигук як особлива частина мови

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Вигук як особлива частина мови

Наприклад: О, яка ж то радість, красний світе, в бистрім шумі птичого пера! (М. Рильський). Ах, як мені хочеться повними пригорщами черпати ту золоту рідину… (М. Коцюбинський). Слова О, ах не мають ні лексичного, ні граматичного значень (наприклад, роду, числа, відмінка): вигук О виражає радість, Ах – захоплення, велике бажання. На відміну від повнозначних частин мови, вигуки нічого і нікого не називають, не членуються на морфеми і у своїй основній функції не виступають членами речення.

Від службових частин мови вигуки відрізняються тим, що вони не є засобом граматичного зв’язку між словами і не пов’язуються граматично зі словами в реченні.

Проте вигуки можуть переходити в повнозначні слова, і тоді вони виступають членами речення, наприклад: Гучне “Ура!” Вітало трагічну загибель кожного чергового кашкета (Ю. Смолич). Тут вигук “Ура!” вживається в ролі іменника й виступає підметом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


Вигук як особлива частина мови - Довідник з української мови


Вигук як особлива частина мови