МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ
Дієприкметник як особлива форма дієслова
Активні та пасивні дієприкметники
Дієприкметники виражають ознаку за дією, яку здійснює сам діяч (особа чи предмет), або ознаку предмета, що зазнає на собі дії іншого предмета. У зв’язку з цим дієприкметники поділяються на Активні і пасивні.
Активні дієприкметники виражають ознаку діючого предмета (згасаюче світло – світло згасає, в’януча трава – трава в’яне).
Пасивні дієприкметники виражають ознаку, зумовлену дією іншої особи чи предмета (спійманий
Творення активних і пасивних дієприкметників
Творення | Приклади | |||
За допомогою яких суфіксів | Від якої основи | Від яких дієслів | Час | |
-уч – (-юч-) -ач – (-яч-) | Теперішнього Часу | Неперехідних і рідко перехідних | Теперішній | Співають – співаючий керують – керуючий просять – просячий лежать – лежачий |
-л- | Неозначеної Форми | Неперехідних | Минулий | Почервоніти – почервонілий пожовкнути – пожовклий |
-н- -ен- -т- | Неозначеної Форми | Перехідних доконаного і недоконаного виду | Минулий | Здолати – здоланий солити – солений розрити – розритий |
Зверніть увагу!
Усі дієприкметники зберігають вид того дієслова, від якого утворюються: Бити – битий (недоконаний вид); Розбити – розбитий (доконаний вид).
Активні дієприкметники виступають у двох часових формах: у формі теперішнього часу (Оновлюючий, працюючий, правлячий) і минулого (Згорілий, розталий).
Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основ неперехідних (або перехідних у значенні неперехідних) дієслів теперішнього часу недоконаного виду за допомогою суфіксів – уч – для І дієвідміни та –ач – для II дієвідміни: Квітнуть + Уч\ий\ = квітнучий, засиха Ть + Уч\ий\ = засихаючий; дриж ать + Ач\ий\ = дрижачий, го ть + Ач\ий\ = гоячий.
Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові вживаються обмежено й заміняються, як правило, складнопідрядними реченнями. Наприклад, говоримо: “Прийшов товариш, що мешкає поруч”, а не “Прийшов мешкаючий поруч товариш”; “Учень, що ставить питання”, а не “Ставлячий питання учень”.
Зовсім не утворюються дієприкметники від дієслів на – ся. Наприклад, російські дієприкметники Борющийся, изменяющийся українською мовою перекладаються: Той, що бореться; той (те), що змінюється.
Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса – л-: Задубіти – задубілий, прогнити – прогнилий, позеленіти – позеленілий.
При творенні дієприкметників минулого часу від основ дієслів із суфіксом – ну – цей суфікс випадає: Зів’янути – зів’ялий, засохнути – засохлий, змерзнути – змерзлий, достигнути – достиглий.
У сучасній українській мові активні дієприкметники минулого часу поширені мало і зовсім не утворюються за допомогою суфіксів – вш – і – ш-. Замість ненормативних форм Допомігший, перемігший, сказавший, побачивший уживаються описові форми: Той, хто сказав; який побачив; що допоміг; який переміг.
Пасивні дієприкметники виражаються формами минулого часу доконаного і недоконаного виду (Знижений – знижуваний, зображений – зображуваний).
Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива тільки перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів – н-, – ен – (-єн-), – т-.
За допомогою суфікса – н – дієприкметники утворюються від основ неозначеної форми дієслів на – а – (-я-): Обрати – обраний, сказати – сказаний, плутати – плутаний.
За допомогою суфікса – ен – (-єн-) Дієприкметники утворюються від інфінітивних дієслівних основ, що закінчуються буквами на позначення приголосних та від основ із суфіксами – и-, – і – (-ї-): Віднести – віднесений, зупинити – зупинений, загоїти – загоєний.
При утворенні дієприкметників за участю суфікса – ен – відбуваються чергування кінцевих приголосних інфінітива, а саме:
А) – : ПопереДИти-попереДжЕний, нагороДИти-нагороДЖений;
Б) , – : ЗапряГТи – запряЖЕний, зниЗИти – зниЖЕний;
В) – : ОголоСИти-оголоШЕний, запроСИти-запроШЕний;
Г) – : Об’їЗдИти – об’їЖджЕний;
Г) , – : СпеКТи – спеЧЕний, сплаТИти – сплаЧЕний;
Д) – ; ВироСтИти-вироЩЕний, зачиСтИти – зачиЩЕний.
Якщо дієслівна основа закінчується на губний приголосний, , , , , то після нього при утворенні дієприкметників з’являється : Причепити – причеплений, заломити – заломлений, поставити – поставлений.
За участю суфікса – т – Дієприкметники утворюються від односкладових дієслівних основ на – и – (-і-), – а – (-я-), – у-, – ер-: Лити – литий, нагріти – нагрітий, жати – жатий, роздути – роздутий, терти – тертий.
Від окремих дієслів із суфіксом – ну-, а також із повноголосним звукосполученням – оло – в корені можуть утворюватися паралельні форми дієприкметників за допомогою суфіксів – ен – і – т-: Загорнути – загорнутий і Згорнений, одягнути – одягнутий й Одягнений, посунути – посунутий і Посунений, вернути – вернутий І Вернений, колоти – колотий І Колений, пороти – поротий І Порений.
Пасивні дієприкметники із суфіксом – м – в сучасній українській мові не вживаються. Колишні дієприкметники зримий, терпимий, видимий зараз повністю перешли у прикметники.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)