Розділ 3. ЛАНДШАФТИ І ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ
Тема 2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ
На кожному материку чи його частині, на території кожної країни існує безліч природно-територіальних комплексів. І щоб вивчити ці комплекси та використовувати для потреб господарства, потрібно скласти карту їхнього розташування, показавши їхню точну адресу. А це і є фізико-географічним районуванням території. Докладні, обгрунтовані схеми районування потрібні людям різних професій – інженерам-будівельникам, геодезистам і картографам, меліораторам,
§34. Фізико-географічне районування території України, його наукове і практичне значення
Географічна розминка
Зазирніть у географічний атлас 7-го класу і з’ясуйте, які природні комплекси є основою поділу території на кожному материку. Подумайте, що спонукає людей здійснювати районування території.
Фізико-географічне районування. Це поняття було введене у географічну літературу 1897 року. Нині під фізико-географічним районуванням розуміють територіальний
Фізико-географічне районування передбачає визначення території, на якій здійснюють районування, нанесення її на карту, класифікацію її природних комплексів, вивчення їх компонентів, структури, природних процесів та ін. Тому, щоб правильно здійснити районування, потрібно дотримуватися певних правил. Насамперед у схему районування слід вносити природні комплекси з певними межами, які реально існують. Необхідно також враховувати фізико-географічну однорідність комплексів і можливість включити природний комплекс нижчого рангу до природного комплексу вищого рангу, якщо вони однорідні за якісними і кількісними показниками. Важливо також враховувати такі властивості природних комплексів, як територіальна єдність, а отже, цілісність і комплексність. Фізико-географічне районування вважають науково обгрунтованим, якщо воно дає змогу порівнювати природні умови близьких і віддалених ПТК.
Проблема
Для проведення фізико-географічного районування застосовують метод провідного чинника, на основі якого виділяють природний комплекс, і метод накладання різних тематичних карт – кліматичної, грунтової, карти рослинності і тваринного світу. Долучіться до наукового дослідження і поясніть, чому не завжди накладання карт виявляє дійсні межі природного комплексу. Які ще методи дослідження природного комплексу ви можете запропонувати для створення карти фізико-географічного районування?
Уперше фізико-географічне районування території України здійснили 1922 року П. А. Тутковський та Б. Л. Личков. Воно грунтувалося на основних особливостях рельєфу та геологічної будови. Пізніше спроби поділити країну на природно-територіальні комплекси були неодноразовими. Схема районування, якою користуються тепер, була складена наприкінці XX ст. і уточнена останніми роками зусиллями і дослідженнями багатьох учених усієї України.
Карта фізико-географічного районування України. Природні комплекси для складання схеми районування виділяли, грунтуючись на зональних і азональних чинниках. Головні риси природних умов нашої країни визначаються тим, що майже вся її територія лежить у помірному географічному поясі, який є зональним комплексом. Лише Південний берег Криму та південні схили Кримських гір перебувають у субтропічному поясі.
Територія України розташована в межах трьох азональних комплексів – фізико-географічних країн, кожна з яких виділена на основі спільності тектонічної будови території та макрорельєфу (див. форзац). Це Східноєвропейська рівнинна країна (її південно-західна частина), Карпатська гірська країна (її частина Українські Карпати) і Кримська гірська країна. Кожна фізико-географічна країна має свій набір комплексів, які менші за розмірами і простіші за будовою. У рівнинній країні це природні зони, у гірських – висотні пояси.
Територію України майже в широтному напрямку перетинають зона мішаних і широколистих лісів, лісостепова і степова зони, які змінюють одна одну з півночі на південь. Природні зони як зональні комплекси виокремлюються на основі співвідношення тепла і вологи – показника, який характеризує коефіцієнт зволоження. (Пригадайте, якими можуть бути його значення.) Оскільки кліматичні умови змінюються і в довготному напрямку, тобто з заходу на схід, у межах природних зон виділяють 185 рівнинні ландшафти, які називають краями. їхня кількість у кожній зоні чи підзоні визначається ступенем континентальності клімату, тобто віддаленістю території від морських басейнів.
У кожній гірській країні від підніжжя гір до вершини закономірно змінюються висотні пояси. їхній набір і висотне розташування вздовж схилу залежить від висоти та географічного положення гір. Крім того, в гірських країнах виділяють природні фізико-географічні області, які відрізняються гірськими ландшафтами.
Практичне завдання
Визначте кількість зональних і азональних ПТК на території України, використавши схему фізико-географічного районування (див. атлас і форзаци). Накресліть схему їхнього підпорядкування починаючи з фізико-географічних країн. З’ясуйте, у якій природній зоні розташований Південний берег Криму.
Детальна характеристика природно-територіальних та двох природно-аквальних комплексів України буде розглянута в наступних темах.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Фізико-географічне районування території – це виявлення природно-територіального комплексу на певній території.
Фізико-географічне районування території виконують з урахуванням зональних й азональних чинників.
Карта фізико-географічного районування території України включає два географічні пояси, три фізико-географічні країни, три природні зони.
Ключові терміни і поняття
Фізико-географічне районування одиниці фізико-географічного районування: географічні пояси, природні зони, висотні пояси, фізико – географічні країни, фізико-географічні краї, фізико-географічні області
Самоперевірка
Обгрунтуйте фізико-географічне районування території своєї
області.
Поясніть, чому фізико-географічне районування виконують, дотримуючись певних правил.
Наведіть приклади підпорядкування ПТК у районуванні, користуючись принципом складання іграшки матрьошки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)