РОЗДІЛ 2 ЗЕМЛЯ НА ПЛАНІ ТА КАРТІ
Тема 1. Способи зображення Землі
§ 12. Карти, різноманітні способи картографічного зображення
Пригадайте
Чи доводилося вам користуватися географічними картами? Коли саме?
Кроки людини до створення карти. Точна дата створення першої карти невідома, хоча є багато історичних документів, які свідчать про існування різних карт у різні епохи. Зображення навколишньої місцевості первісної людини знаходять у вигляді малюнків-планів, виконаних на корі дерев, металі й просто на скелях. Так, дотепер збереглося
Мал. 30. Карта світу Герарда Меркатора (XVI ст.)
Перші карти, дещо подібні до сучасних, створили давньогрецькі вчені Ератосфен і Птолемей. Картами Птолемея люди користувалися протягом 14 століть.
У середні віки були поширені так звані монастирські карти. їх створювали без урахування кулястості Землі. Так, візантійський купець Козьма Індікоплов зобразив
У XIII-XIV ст. в Європі з’явилася “східна іграшка” – компас, завдяки якому почали створювати морські навігаційні карти – портолани. Ці карти містили безліч ліній, проведених у різних напрямках з одного центру, де розміщувався уявний компас. Така густа сітка на карті вказувала сторони горизонту і ще 28 проміжних напрямків до точок горизонту відносно країн світу. Численні лінії підказували морякам, в яких напрямках слід шукати бухти, острови, берег.
В епоху Великих географічних відкриттів і досліджень виникла потреба у нових картах, які б враховували кулястість Землі. Карти-портолани вже не задовольняли потреби морських подорожей. Адже чим більша відстань уздовж будь-якої лінії, проведеної на портолані, тим більша ймовірність потрапити зовсім не туди, куди було намічено.
Вчені шукали нові способи зображення на площині кулястої Землі. Так, Герард Меркатор створив карту світу з неправильними обрисами материків, а дійсні відстані необхідно було розраховувати (мал. 30). Такі карти були незручні в користуванні для моряків, оскільки потребували знання математики. Англійський географ Е. Райт створив до карти Г. Меркатора спеціальні таблиці. Вони допомагали морякам у розрахунках відстаней. Крім того, Меркатор створював також карти окремих територій, які й досі є цікавими картографічними творами (мал. 31).
Мал. 31. Фрагмент карти Таврики Херсонеської, яку створив Герард Меркатор у XVI ст.
Наприкінці XIX ст. почали створювати карти не тільки поверхні суходолу, а й рельєфу океанічного дна.
У наш час карти створюють на спеціальних фабриках, де існує цілий виробничий процес.
Погляд у минуле
Найстародавніша карта. Вона складена близько 6000 років тому. Це так звана кам’яна карта – малюнок, зроблений на кам’яній брилі. Він був знайдений 1978 року на півдні Йорданії в підземному гроті. “Кам’яна карта” досить точно і детально відтворює мережу доріг у гірських долинах і місце розташування поселень. Було встановлено, що цю карту (масштабом приблизно 1:16 999) створювали упродовж 150-200 років. Вона мала практичне значення і була необхідна стародавнім мисливцям і землеробам.
Листки паперу, вкриті фігурками і фарбами. Географічна карта – це зменшене узагальнене зображення земної поверхні на площині, виконане в масштабі й за допомогою різноманітних умовних знаків. Під час складання карти обов’язково виникають спотворення довжини, площі і форми, які є наслідком перенесення кулястої форми Землі на площину (мал. 32).
Мал. 32. Способи перенесення кулястої форми Землі на площину
Основою будь-якої карти є сітка тонких ліній, що перетинаються (мал. 33). За допомогою цих ліній карту орієнтують за сторонами горизонту. Вертикальні лінії – це меридіани, які вказують напрямок північ – південь. Горизонтальні лінії – це паралелі, що вказують напрямок захід – схід (докладніше про них ітиметься у § 18).
Попри те, що нині вчені запропонували багато способів зображення Землі на карті, жоден з них не дає точного її відтворення: на одних картах правильно зображені обриси материків і океанів, але при цьому спотворені їхні розміри, на інших збережені площі, проте спотворені форми континентів. Отже, карт без спотворень немає.
На картах неможливо зобразити місцевість в усіх подробицях, як на плані. Тому перед складанням карти постає дуже важливе завдання – відібрати для неї найістотніші об’єкти. Ступінь узагальнення залежить від призначення карти.
Азбука карти. Різноманітні об’єкти на картах показують за допомогою умовних знаків. Розрізняють кілька видів умовних знаків. Масштабні умовні знаки передають дійсні розміри об’єктів, виражені у масштабі карти. Такі знаки складаються з контуру, наприклад контур лісу або болота, та його заповнення, яке позначають кольором чи штрихуванням. Позамасштабні умовні знаки застосовують до об’єктів, які не виражені в масштабі карти. Це можуть бути геометричні фігури, буквені символи, схематичні малюнки. Такими знаками на карті позначають населені пункти, родовища корисних копалин, електростанції та інші об’єкти.
Мал. 33. Паралелі і меридіани на карті
Лінійними умовними знаками на картах передають лінійні об’єкти: річки, дороги, кордони, лінії зв’язку. Ці умовні знаки за своєю довжиною і конфігурацією є масштабними, а за шириною – позамасштабними. Застосовують на картах і пояснювальні умовні знаки, наприклад стрілки, які вказують напрямок течії річки, вітру тощо.
Карти бувають різними за масштабом, змістом зображення та за призначенням.
ПІДСУМКИ
– Землю на карті зображують з урахуванням її форми.
– Будь-яка карта має спотворення.
– Сторони горизонту на карті вказують за допомогою меридіанів і паралелей.
– Зображення на карті узагальнені.
– На карті використовують різні умовні знаки: масштабні, позамасштабні, лінійні, пояснювальні.
Запитання і завдання для самоперевірки
Порівняйте план місцевості з будь-якою картою в атласі. Де зображення земної поверхні більш узагальнене?
Складіть розповідь про професію картографа (скористайтеся для цього додатковою літературою та бесідою з батьками). Порівняйте основні ознаки географічної карти і плану місцевості. Як зображували Землю на картах у різні епохи?
Що таке географічна карта?