Мухаммед і виникнення ісламу

ЄВРОПА ВІЗАНТІЯ АРАБСЬКИЙ СВІТ

§ 11. Арабський халіфат

3. Мухаммед і виникнення ісламу

У V-VI ст. серед населення Аравії спостерігається прагнення подолати племінну роздробленість і створити єдину арабську державу. Воно знайшло своє вираження в проповіді поклоніння одному Богу. У різних районах Аравії почали з’являтися проповідники однієї віри. У Мецці таким проповідником став Мухаммед, який тут народився в сім’ї курейшитів близько 570 р. Його батьки займалися торгівлею, але рано померли. Сироту взяли на виховання родичі. Проте

вже підлітком Мухаммед сам заробляв на себе як погонич верблюдів. Можливо, він ходив із караванами до Сирії та плавав на торгових кораблях Червоним морем.

Невдовзі розумний юнак привертає увагу Хадіджі, вдови багатого купця, яка доручає йому вести її торгові справи. Через п’ять років, очевидно, переконавшись у його надійності, Хадіджа пропонує Мухаммедові одружитися з нею. Ця пропозиція була надзвичайно вигідною для молодого чоловіка, що не мав на той час необхідних коштів для ведення серйозних справ. Ігноруючи суспільну думку, адже женихові було 25, а нареченій – 40 років, 595 р. вони одружуються.

Відповідно до свого нового статусу, Мухаммед посідає належне місце в торгових колах Мекки, веде спокійне, неквапливе життя.

Кааба. Сучасне фото

Мухаммед ремонтує Каабу. Мініатюра. XIV ст.

Мухаммед полюбляв усамітнюватися, молився і притримувався посту, розмірковуючи над сенсом життя. В одну з таких, наповнених роздумами, ночей 610 р. перед Мухаммедом постав архангел Джебраїл (у християн – архангел Гавриїл) і повідомив, що Бог (Аллах) обрав його своїм Пророком (посланцем). Сумніваючись у істинності свого призначення, Мухаммед вирішив усе розповісти Хадіджі. Мудра жінка розвіяла його сумніви і разом зі своїм двоюрідним братом Варакою першими увірували в божественну сутність Мухаммеда. Саме Барака, нібито, вимовив слова: “Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед – Пророк його”.

Тоді Мухаммед отримав нові одкровення, які вразили його до глибини душі. Він повірив у свою пророчу місію. Згодом навколо Мухаммеда почали збиратися прихильники. Мухаммед закликав зректися поганських богів і прийняти повну покору Аллахові. Звідси й походить назва нової релігії – іслам, тобто “покірність”. Прийнята в Європі назва мусульманство походить від арабського слова “муслим”, що означає “покірний Богові”.

Сміливі проповіді Мухаммеда та його заклики прийняти нову віру викликали невдоволення знаті, яка отримувала чималі гроші від паломництва в Каабі. Ситуація була настільки напруженою і небезпечною, що 622 р. Мухаммедові з родиною та одновірцями довелося тікати з Мекки в сусіднє торгове місто Ясриб.

Блакитна мечеть у Стамбулі. Сучасне фото

Мечеть у Медині

Сучасна Кааба розташована в центрі мечеті аль-Харам (Священної) поруч із джерелом Земзем. Це кубічна кам’яна споруда без вікон, заввишки майже 10 м і завширшки близько 8 м із плоским дахом. Зовнішні стіни Кааби покриті чорною парчею, на якій вишито пророцтва Мухаммеда. Підлога Кааби викладена мармуром, жодних меблів у ній немає. У східному кутку стіни вмуровано Чорний Камінь у срібній оправі. За переказами мусульман, цей камінь є “зіницею Аллаха”. Паломники йшли до нього, щоб довідатися про свою долю після смерті. Через Чорний Камінь грішники бачили пекельні тортури, а праведники – розкішне райське життя.

Ця подія – хіджра (з араб. – “переселення”) – вважається в ісламі початком нової ери, початком мусульманського літочислення.

У Ясрибі Мухаммед проповідував дуже успішно. Жителі Ясриба вирішили дати своєму місту нову назву – Медина (місто Пророка). Саме тут Мухаммед відкрив перший мусульманський храм – мечеть, запровадив порядок мусульманського богослужіння. Згодом він став правителем Медини і почав війну з Меккою. У 630 р. Мухаммед підійшов із військом під стіни Мекки і, не зустрівши опору, вступив у місто переможцем. Він сім разів обійшов Каабу, двічі поклонився і наказав викинути ідолів усіх божків, які прикрашали храм. Із того часу Кааба стала святилищем мусульман. Іслам переміг.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

VIII ст. Із “Житія посланця Божого” арабського письменника й богослова Ібн-Ісхака

Зейд, вирушаючи в дорогу, отримав від Мухаммеда такі настанови: вимагай від ворогів, щоб вони прийняли іслам і, або переселилися до Медини, – у такому випадку вони матимуть право й обов’язки переселенців, – або залишилися у своїй країні і, у такому разі, вони, подібно до арабів-мусульман, будуть перебувати під владою Аллаха, І але не отримуватимуть частки в здобичі, за винятком випадків, якщо вони братимуть участь у поході. Якщо вони не схочуть прийняти іслам, то вимагай від них сплати поголовного податку. Якщо вони й на це не згодяться, вступай (з ними) у бій.

МЕЧЕТЬ (від араб. – місце поклоніння) – релігійна споруда в мусульман, у якій відбуваються богослужіння й виголошуються проповіді.

Обкладинка священної книги мусульман – Корану

Із підкоренням Мекки Мухаммед став утверджувати нову віру в усій Аравії. Це поклало початок об’єднанню аравійських міст і кочових племен у єдину державу. Але 632 р. Мухаммед занедужав і пішов із життя. Його могила в Медині, поряд із Каабою, стала другою великою святинею мусульман і місцем паломництва.

Невдовзі після смерті Мухаммеда його учні та однодумці по пам’яті записали пророцтва й одкровення свого вчителя. Ці записи стали основою священної книги мусульман – Корану (від араб, “ал-куран” – читання вголос напам’ять). Він поділяється на окремі частини – сури. Доповненням до Корану є Суна – збірник висловлювань Мухаммеда.

Згідно з Кораном, Мухаммед є останнім Пророком з-поміж цілої плеяди Господніх посланців, про яких мовиться в Старому Завіті та Біблії. До Мухаммеда такими пророками були Адам, Ной, Авраам, Мойсей та Ісус Христос. Послання Мухаммеда містять знання попередників і нові одкровення, а тому, на думку його послідовників, лише вони є істинними. Мухаммед не відкидав іудаїзм та християнство, однак стверджував, що прихильники цих релігій так і не зрозуміли глибини даного їм одкровення. Тому він вважав їх “невірними”, а мусульман – “правовірними”. Обов’язок мусульман – поширювати іслам, мужньо проповідувати його засади й навіть брати участь у джихаді (газаваті) – священній війні з “невірними”.

Нова релігія Мухаммеда приписувала кожному мусульманинові дотримувати п’яти правил: 1) вірити в єдиного Аллаха; 2) п’ять разів на день проказувати молитву (намаз), повернувшись обличчям до Мекки; 3) тримати місяць посту (рамадан), під час якого не можна їсти, поки не зайде сонце; 4) творити милостиню і сплачувати спеціальний податок на користь бідних; 5) хоч раз у житті здійснити паломництво в Мекку (хадж) на батьківщину Пророка.

Згідно з Кораном, правовірним не дозволяється їсти свинину, грати в азартні ігри, жінки мають закривати обличчя.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

VII ст. Із Корану

Не в тому благочестя, щоб вам звертати свої обличчя на схід і на захід, а благочестивий той, хто повірив у Аллаха, в останній день, у янголів, у писання, у пророків, і давав майно, незважаючи на любов до багатства, близьким, і сиротам, і біднякам, і подорожнім, і жебракам, і рабам…

А коли закінчаться місяці заборони, то бийте багатобожників, де їх знайдете, захоплюйте їх, беріть у облогу, влаштовуйте засідку проти них у всякому прихованому місці! Якщо вони навернулися, і помолилися, і очистилися, то звільніть їм дорогу: адже Аллах всепрощаючий, милосердний!