УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
Односкладні речення
Односкладні речення з головним членом – присудком
Односкладними називаються речения, у яких є тільки один головний член і для повноти змісту вони не потребують доповнення другим головним членом.
Односкладні речення поділяються на Іменні (підметові) та Дієслівні (присудкові).
До дієслівних належать означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові.
Означено-особовими називаються односкладні речення з присудком-дієсловом
Вилучення особових займенників – підметів (я, ти, ми, ви) не змінює змісту речень, а робить їх яскравішими, більш динамічними. Порівняйте: Сади свій сад, плекай свої надії, зневірою душі собі не рань (П. Дорошко) і Ти сади свій сад, ти плекай свої надії… Уживаються ці речення здебільшого у розмовному та художньому стилях.
Неозначено-особовими називаються односкладні речення з присудком-дієсловом
У таких реченнях важлива сама дія, а не особи, що її виконують. Особи тут мисляться неозначено, тому в таких реченнях підмета не буває. Ті, що виконують дію, не називаються з кількох причин: або дія стосується багатьох і перелік зайвий чи неможливий, або особи невідомі, або свідомо уникають називання: Ведуть коня вороного, розбиті копита (Т. Шевченко).
Неозначено-особові речення широко вживаються в наукових творах – при описі певних дослідів чи процесів: Мідь не витісняє з кислот водень. Як же одержують солі таких металів, як СиСО4 , CuСl 2 і т. д.? Солі металів, які не реагують з кислотами, одержують за допомогою хімічних реакцій…
Односкладні речення з такими самими формами присудків, як і в означено-особових та неозначено-особових реченнях, можуть вказувати дію, виконувану будь-якою особою, тобто мають узагальнене значення. Такі речення називають Узагальнено-особовими: Здобудемо освіту, побачимо більше світу (Народна творчість); Гордістю проймаєшся за наших людей – високообдарованих, всевміючих, всеперема-гаючих (О. Гончар). Найчастіше в узагальнено-особових реченнях присудки виражаються дієсловом у формі 2-ї особи однини: З вогнем, не жартуй; Чесне діло роби сміло (Народна творчість). У переважній більшості прислів’я і приказки є узагальнено-особовими реченнями.
Безособовими називаються односкладні речення з присудком, при якому немає, й не може бути підмета: Світало. По хатах де-не-де світилось (А. Головко).
Присудок у безособових реченнях може бути простим і складеним: У повітрі пахло липовим цвітом (О. Десняк); Опівдні зробилося зовсім тепло (Гр. Тютюнник).
Присудками в безособових реченнях можуть бути:
– безособові дієслова: Світало. Надворі розвиднялося;
– особові дієслова, вжиті в безособовому значенні: За вікном гуде, співає (Ю: Збанацький); Повіяло польовими пахощами (М. Коцюбинський);
– дієслівні форми на – но, – то:
Всі квітоньки-зірниченьки геть вирвано з пшениченьки (Леся Українка); Неробам дорогу закрито у наш колектив (Народна творчість);
– слово нема (немає):
Для трактора межі нема (Народна творчість). Слово нема може бути відсутнім: Ні меж, ні краю колгоспному врожаю (Народна творчість);
– прислівники, а також присудкові слова Можна, треба, жаль, шкода та ін. в сполученні з неозначеною формою дієслова:
Не можна нашу землю скути! (М. Терещенко);
– неозначена форма дієслова:
Сонцю над світом горіти (М. Нагнибіда).
Безособові речення здебільшого виражають стан людини чи природи, не називаючи активного діяча: Нам треба миру; Матерям не спиться; Уже стемніло; Немає вітру.
Уживаються вони переважно в розмовному та художньому стилях.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)