2.2. Основні етапи вивчення української мови
Шкільний курс рідної мови єдиний з 1 по 11 клас. Це відображено в Державному стандарті і чинних програмах для 1-4 і 5-11 класів загальноосвітньої школи. Програми визначають систему основних знань з мови й умінь користуватися нею в усній і писемній формах, а також послідовності роботи над ними. Програми з української мови для початкової і середньої ланок школи будуються за спіралевидним принципом, що забезпечує: 1) неперервність мовної освіти; 2) поступове розширення і поглиблення знань, умінь та навичок
Навчання української мови в середній школі здійснюється протягом трьох етапів: початкового, основного, узагальнюючого (підсумкового). Кожний з них має свої особливості змісту і структури навчальних програм, однак усі три етапи пов’язані загальними навчальними й виховними цілями, спрямованими на формування мовної особистості. Учні середніх шкіл, вивчаючи українську мову, проходять через усі етапи, поступово набуваючи відповідних знань, умінь і навичок.
Початковий етап навчання рідної мови (1-4 класи) будується
Із стандартизацією початкової ланки освіти курс української мови для 1-4 класів значно оновився, у ньому чіткіше передбачено взаємодію двох складових частин: мовної освіти школярів та їх мовленнєвого розвитку.
Перевага в змісті початкового курсу надається останній: комунікативне спрямування програми вигідно відрізняє її від попередніх. Мовні знання служать важливим засобом розвитку мислення дитини, що здійснюється в процесі побудови зв’язних висловлювань, роботи над текстом, його структурою. Це відбито в програмі для 1-4 класів, що включає відомості про мову і мовлення, форми їх існування, форми спілкування, текст та особливості його структури, функціонування в ньому різних мовних одиниць. Діалектична єдність рівнів мовної системи виявляється в її комунікативній функції. Виділення в програмі початкової школи одиниць мови і мовлення забезпечує таку єдність, у якій міжрівневі зв’язки відображають живу природу мови, її реалізацію в комунікативних актах, що є кінцевим результатом навчання мови. На першому етапі діти, засвоюючи елементи лінгвістичної теорії, сприймають її як засіб мовленнєвої діяльності, а мовні явища розглядають з позицій функціональної доцільності в реченні, тексті, мовленні.
Автори програми для 1-4 класів вдало поєднали системно-описовий і комунікативно-діяльнісний підходи до побудови шкільного курсу української мови. Цей принцип полягає в тому, що загальні знання передують частковим уявленням про цілісне мовне явище. На думку М. Вашуленка, “таке структурування навчального матеріалу дає змогу вивчати всі мовні одиниці – речення, слова, звуки мовлення – на основі зв’язного висловлювання (тексту), а також з опорою на здобуті відомості про усне й писемне мовлення, текст”.
У процесі початкового навчання курс української мови виступає основним засобом опанування усіх інших шкільних дисциплін. Основна його мета – забезпечити розвиток, удосконалення умінь і навичок усного мовлення (слухання – розуміння, говоріння); навчити дітей писати і читати; сформувати пропедевтичні знання про мову і мовні вміння; забезпечити мотивацію навчання рідної мови.
Перший етап навчання української мови спрямований на розвиток у дітей загально-мовленнєвих і загально-навчальних умінь.
Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти галузь “Українська мова” будується за такими трьома змістовими лініями: комунікативною, лінгвістичною і лінгвоукраїнознавчою.
Кожна з цих ліній комплексно забезпечує мовленнєвий розвиток дитини і низку необхідних кожній людині якостей (спільно працювати групами, парами; давати оцінку власній роботі та іншим; висловлювати критичні зауваження щодо висловлювань товаришів тощо).
Комунікативна змістова лінія як основна передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, уміння користуватися мовою з метою спілкування, пізнання, впливу. Важливу роль відіграє уміння слухати і розуміти, висловлюватися монологічно, брати участь у діалогах. Ця змістова лінія зорієнтована на сприймання й удосконалення писемного мовлення (читання вголос і мовчки, письмо).
Лінгвістична (мовна) змістова лінія передбачає засвоєння пропедевтичних знань про мову, мовні одиниці і явища, уміння виконувати певні види мовного аналізу. За цією лінією необхідно формувати орфоепічні, лексичні, граматичні і правописні уміння й навички учнів.
Лінгвоукраїнознавча змістова лінія має на меті розширення уявлень про культуру українського народу, про її особливості в різних регіонах України. Ця робота органічно поєднується з іншими аспектами навчання й реалізується за допомогою текстів, дібраних з творів фольклору і художньої літератури. Реалізація лінгвоукраїнознавчої змістової лінії потребує уваги до тлумачення значень слів і фразеологізмів, прислів’їв, приказок, написання творчих робіт з використанням етнографічних елементів змісту.
Зазначені три основні змістові лінії пронизуються діяльнісною лінією, що забезпечує практичні уміння і навички, передбачені шкільною програмою.
На початковому етапі навчання мови виділено такі аспекти роботи: “Навчання грамоти”, “Мовленнєва діяльність”, “Знання про мову, мовні уміння”, “Правопис”, “Графічна навичка письма. Техніка письма”, “Культура оформлення письмових робіт”.
Включення до програми розділу “Мова і мовлення” забезпечує вивчення мовних одиниць у взаємозв’язку, на основі зв’язного тексту. Учні мають можливість перекопатися на конкретних прикладах, які функції в текстах різних типів і стилів мовлення виконують речення, слова в їх лексичних і граматичних значеннях, морфеми, звуки мовлення, чим досягається органічний зв’язок засвоєння теоретичних відомостей з практичним використанням їх у мовленнєвій діяльності.
Цей розділ передбачає ознайомлення учнів з основами культури мовлення, спілкування, правилами мовної етики, що в середніх класах стане базою для активного формування мовної особистості.
На початковому етапі навчання мови діти знайомляться з текстами різних типів: розповідями, описами, роздумами, їх будовою. Для цього слід використовувати тексти художнього й науково-популярного стилів, розкривати їх мовні особливості. Робота над текстом вимагає уваги До емоційно-експресивного забарвлення звуків, слів, словосполучень і речень у текстах художнього стилю.
Відомо, що елементарне ознайомлення зі стилями мовлення потребує врахування їх функцій та мовленнєвих ситуацій. Тому під час опрацювання текстів, конструювання власних висловлювань необхідно розкривати учням особливості спілкування, врахування мети, адресата мовлення і загальної мовленнєвої ситуації.
Ознайомлення учнів з реченням як основною комунікативною одиницею здійснюється на тлі тексту, що полегшує розуміння цієї мовної одиниці. Паралельно опрацьовуються граматичні ознаки речення. Важливо, щоб діти засвоїли його структурні й семантичні особливості, навчилися визначати граматичну основу, встановлювати смислові зв’язки між членами речення, розрізняти типи речень за метою висловлювання, інтонаційним оформленням, елементами ускладнення його будови (однорідними членами речення, звертанням) та складні речення.
Робота над словом має декілька аспектів: лексико-семантичний, морфемний і морфологічний. У початковому курсі української мови передбачено ознайомлення із значенням слова (багатозначність слів, пряме і переносне значення, синоніми, антоніми), практичне опрацювання омонімів (без терміна). Система роботи з лексичним значенням слова допомагає учням осмислити будову слова, приналежність до певної частини мови та граматичні особливості слів – різних частин мови.
Аналізуючи будову слів, добираючи спільнокореневі слова, молодші школярі оволодівають навичками морфемного і морфологічного та елементами словотвірного аналізу. Вивчення лексичних одиниць допомагає учням не тільки засвоїти основі і лексикології, морфеміки і морфології, але й опанувати основні правила орфографії.
Розділ “Звуки і букви” є закріпленням знань і навичок про фонетичну і графічну системи мови, одержані в період навчання грамоти. Водночас цей розділ – основа формування й удосконалення орфоепічних та орфографічних навичок. Головним тут є розрізнення звука і букви як одиниць різних форм мовлення – усної і писемної.
Як бачимо, початковий етап навчання української мови є тією основою знань, умінь і навичок, без яких неможливе подальше її вивчення. Тому цей курс в усіх типах шкіл повинен бути зорієнтований на комунікативний аспект, що забезпечує розвиток мовленнєвих здібностей дитини на основі не тільки лінгвістичних знань, але й активної мовленнєвої діяльності.
Основний етап навчання рідної мови припадає на 5-9 класи середньої школи. Зміст цього курсу відбитий у чинній програмі, що визначає систему основних лінгвістичних знань, передбачає поглиблення найголовніших мовленнєвих понять, регламентує зміст роботи над формуванням в учнів уміння будувати власні висловлювання і містить основні вимоги до знань, умінь і навичок. При визначенні послідовності навчання мови на II етапі враховується: а) мовна система та її структура; б) психологічні особливості засвоєння її учнями. Перший чинник вимагає лінійного розміщення матеріалу від класу до класу, від одиниць нижчого рівня мови до одиниць вищого рівня. Лінійний курс передбачає таку послідовність: фонетика, лексикологія і фразеологія, будова слова і словотвір, морфологія і синтаксис. Однак абсолютної лінійності на основному етапі навчання української мови нема. Цього вимагає другий чинник – особливості оволодіння школярами матеріалу, що вивчається, і формування в них комунікативної компетенції. Тому зміст шкільного курсу мови на другому етапі будується, крім лінійного, за ступеневим принципом, тобто лінійний порядок розміщення розділів порушується і включаються до нього інші теми. Так, у 5 класі включено розділ “Відомості з синтаксису і пунктуації”, відомості про текст, стилі і типи мовлення.
Програми для середньої загальноосвітньої школи включають пояснювальну записку і власне програми для кожного класу. Пояснювальна записка є своєрідним ключем до програми. У ній визначається основна мета і завдання шкільного курсу мови, коротка характеристика його змісту та визначаються уміння і навички, якими мають оволодіти учні в процесі вивчення мови.
Основного метою навчання мови в середній школі є формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості.
Відповідно до поставленої мети формуються завдання мовної освіти, найголовніші з яких є:
– виховання поваги до рідної (державної) мови та потреби у її вивченні;
– розвиток духовного світу, світоглядних уявлень учнів, національної самосвідомості та ідентичності, загальнолюдських ціннісних орієнтацій;
– ознайомлення учнів із мовною системою та її структурою, своєрідністю її одиниць, явищ як основою для формування мовленнєвих умінь і навичок;
– засвоєння норм літературної мови та якостей мовлення, мовленнєвого етикету, необхідних для повсякденного спілкування;
– формування комунікативної компетенції, основаної на мовних і мовленнєвих уміннях і навичках.
Чинна програма з української мови складається з чотирьох змістових ліній: лінгвістичної, комунікативної, культурологічної та діяльнісної, колена з яких має свої конкретні цілі і завдання.
Лінгвістична (мовна) змістова лінія – це шкільний курс мовної теорії (лінгвістики), базові знання мовної системи, без яких неможливе досконале володіння мовою. У ній подано основні лінгвістичні поняття, вимоги до засвоєння граматичних, орфоепічних і правописних норм літературної мови. Ця змістова лінія включає деякі питання загального мовознавства, присвячені суспільній ролі мови, її функціям, розвитку, місцю української мови серед слов’янських мов і в світі.
У програмі передбачено вивчення лінгвістичних понять, фактів, закономірностей, що забезпечують необхідний для учнів обсяг знань з української мови. Ці знання є основою для формування наукових уявлень про систему української мови та її структуру. У програмі окремою рубрикою виділено питання культури мовлення, що сприяє розумінню й засвоєнню норм літературної мови.
Комунікативна змістова лінія визначає зміст роботи над формуванням в учнів умінь сприймати, відтворювати і створювати усні й писемні висловлювання різних жанрів, типів і стилів мовлення й покликана формувати мовленнєві уміння і навички, необхідні школярам як у період навчання, так і в процесі майбутньої професійної діяльності, у повсякденному житті. Програмою передбачається практичне ознайомлення учнів з усіма видами мовленнєвої діяльності (аудіюванням – глобальним, детальним, критичним; читанням – ознайомлювальним, вивчальним, вибірковим; говорінням у діалогічній і монологічній формах; письмом у всіх його жанрах, типах і стилях). Комунікативна змістова лінія містить відомості про мовлення (мовленнєвознавчі поняття – спілкування, ситуація спілкування, текст, монолог і діалог, типи, стилі і жанри мовлення тощо) та перелік основних видів робіт (перекази, твори, газетні жанри, ділові папери та ін.).
Комунікативна змістова лінія зорієнтована на формування навичок зв’язного мовлення і має на меті:
1) збагачення мовлення з погляду лексичної і граматичної будови;
2) засвоєння норм і якостей літературної мови;
3) розширення культурного кругозору учнів і формування їх особистісних рис;
4) інтелектуальний розвиток;
5) формування їх громадянськості та ін. У цьому виявляється тісний зв’язок комунікативної змістової лінії програми з іншими її лініями.
Культурологічна змістова лінія являє собою перелік культурологічних тем, що орієнтують учителя на добір відповідних текстів, тематики творчих робіт, знайомлять учнів з історією, звичаями, традиціями, мистецькими скарбами, духовною і матеріальною культурою українського народу, із загальнолюдськими моральними нормами і цінностями, культурною спадщиною інших народів. Все це забезпечує духовний розвиток дитини і впродовж навчання в школі позитивно впливає на її становлення як мовної особистості громадянина України.
Діяльнісна змістова лінія впливає на розвиток мисленнєвої і мовленнєвої культури учнів, оволодіння ними базовими мисленнєвими прийомами і методами – порівнянням, зіставленням, узагальненням, моделюванням тощо, а також усвідомлення структури власної пізнавальної діяльності. Зміст цієї лінії не виділено окремо, а подано на рівні узагальнених умінь. Реалізується вона через систему вправ і завдань комплексного характеру як їх органічна складова. Шкільна програма орієнтує на творчу діяльність учнів, що знайшла відображення у взаємозв’язку усіх її змістових ліній.
Зв’язки між розділами шкільного курсу реалізуються вчителем. Розкриття таких зв’язків (між лексикою і словотвором, фонетикою й орфографією, морфологією та синтаксисом тощо) допоможе дітям осмислити системний характер мови, специфічні особливості кожного мовного явища. Крім внутрішньопредметних, шкільна програма передбачає міжпредметні зв’язки. Це сприяє поглибленому вивченню мовних явищ, формуванню вмінь застосовувати суміжні знання, навички, розширенню ерудиції учнів. Міжпредметні зв’язки є доброю основою для координації, а згодом інтеграції мови з іншими предметами – літературою, народознавством, історією, географією.
Основний етап навчання української мови у 5-9 класах забезпечує засвоєння знань про її структуру, функції, походження і розвиток як базу для формування поглядів на мову та набуття мовних і мовленнєвих умінь і навичок. Саме в цих класах здійснюється активне формування мовної особистості, виховується національно свідомий громадянин України. Основний курс мови забезпечує реалізацію українознавчої та етнопедагогічної роботи. Він містить великі можливості для варіантності програми, що особливо прийнятне в нових типах шкіл.
Програми для 5-11 класів мають декілька варіантів (для шкіл з рідною мовою навчання, російськомовних, шкіл з поглибленим вивченням української мови). Однак ця варіантність виявляється здебільшого в кількісному співвідношені) і годин на вивчення тієї чи іншої теми та назвах змістових ліній. Суттєвих відмінностей у змісті цих програм майже нема.
Третій, узагальнюючий, етап навчання рідної мови у 10-11(12) класах спрямований на поглиблення знань з лінгвістики і риторики, підвищення культури мовлення і рівня грамотності старшокласників. На цьому етапі здійснюється повторення і систематизація вивченого раніше, але на вищому теоретичному рівні. Зміст чинної програми орієнтує вчителя на вдосконалення мовних і мовленнєвих умінь і павичок, необхідних для майбутньої мовленнєвої практики випускників середніх шкіл. На цьому етапі навчання мови вчитель може виявляти більшу самостійність у виборі тем, ураховуючи рівень підготовки учнів. У 10-11 класах доцільно впроваджувати різні спецкурси, спрямовані на поглиблення знань учнів та вдосконалення комунікативних умінь і навичок.
Програма з української мови для 5-12 класів (проект)’ цілком відповідає вимогам Державного стандарту базової освіти і за змістом, і за структурою. Основні її завдання:
– виховання свідомого прагнення до вивчення української мови;
– вироблення у школярів компетенцій комунікативно виправдано користуватися засобами мови у різних життєвих ситуаціях;
– ознайомлення з мовною системою як основою для формування мовних умінь і навичок – орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних;
– формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень,
Загальнолюдських ціннісних орієнтирів, тобто прилучення через мову до культурних
Надбань українського народу і людства в цілому.
Зміст програми складається з чотирьох змістових ліній: мовленнєвої, мовної соціокультурної і діяльнісної, або стратегічної.
Навчальний матеріал основної ніколи розподілено на курси української мови для 5-9 класів, що подається у формі таблиць відповідно до змістових ліній.
Зміст програми старшої школи включає три рівні: і) рівень стандарту – для учнів, що обрали негуманітарні профілі; 2) академічний рівень – для учнів суспільно-гуманітарного та художньо-естетичного напрямів профільного навчання; 3) рівень профільного навчання (української філології).
Зміст мовленнєвої змістової лінії будується за принципом структурної систематичності, що передбачає зростання складності і поглиблення мовленнєвознавчих понять та формування умінь у всіх видах мовленнєвої діяльності.
Мовна змістова лінія подається за лінійним принципом і містить відомості про мовну систему, засвоєння яких повинно здійснюватися за принципом внутрішньо-предметних зв’язків.
Соціокультурна змістова лінія програми є засобом опанування національними і загальнолюдськими, культурними і духовними цінностями.
Роль діяльнісної змістової лінії виявляється у вдосконаленні низки умінь учнів, найголовнішими з яких є творчі, когнітивні, контрольно-оцінні.
У старшій школі передбачається дати учням системне уявлення про культуру мовлення, стилістику і риторику, одночасно здійснюючи систематизацію й узагальнення знань, умінь і навичок, набутих в основній школі.
Дещо розширено дію принципів навчання у 12-річній школі. Організацію навчання пропонується здійснювати за такими принципами:
– взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку;
– демократизації і гуманізації;
– особистісної орієнтації;
– комунікативно-діяльнісний;
– соціокультурний;
– органічного поєднання навчання мови й мовлення;
– здійснення поліфункціональності;
– практичної спрямованості навчання.
Як бачимо, нова програма з української мови засвідчує не тільки поетапну неперервність мовної освіти, але й доводить необхідність її удосконалення і розвитку, що своєю чергою вимагає нових підходів до навчання мови, пошуків нових технологій уроку, застосування методів, прийомів та засобів навчання.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)