ДІЄСЛОВО
4. ПОДІЛ ДІЄСЛІВ НА ДІЄВІДМІНИ
За суфіксами основ і типами дієвідмінювання всі тематичні дієслова поділяються на дві дієвідміни. До І дієвідміни належать дієслова, які мають у складі особової флексії теперішнього (або простого майбутнього) часу, окрім форм 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, фонему /e/: працю-еш, бува-єш, пуска-єш, сиві-єш, смі-єш-ся, бер-еіи, хоч-еш, стукн-еш, плив-еш. Ці дієслова мають в основах інфінітива суфікси – ува-, – ва-, – а – (в 1-й особі теперішнього часу їм відповідають флексії – ую/-юю, – у, –
Зразок дієвідмінювання
Однина
1-ша особа танцюю, розриваю, дихаю, червонію, беру, жну
2-га особа танцюєш, розриваєш, дихаєш, червонієш, береш, жнеш
3-тя особа танцює, розриває, дихає, червоніє, бере, жне
Множина
1-ша особа танцюємо, розриваємо, дихаємо, червоніємо, беремо, жнемо
2-га особа танцюєте, розриваєте, дихаєте, червонієте, берете, жнете
3-тя особа танцюють, розривають, дихають, червоніють, беруть, жнуть
Як видно із цього зразка, у 1-й особі однини і в 3-й особі множини дієслова І дієвідміни
До II дієвідміни належать дієслова, які мають у флексії теперішнього (або простого майбутнього часу), окрім форм 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, фонему /м/ чи /і/ (після попередньої /j/): люб-иш, крич-иш, терп-иш, біж-иш, го-їш (гoр-іш). Ці дієслова мають у формах інфінітива суфікси – и-, – а – (в 1-й особі однини теперішнього часу йому відповідає закінчення – у), – і – (в 1-й особі однини теперішнього часу йому відповідає закінчення – у/ю), а також дієслово з нульовим суфіксом основи бігти.
Зразок дієвідмінювання
Однина
1-ша особа люблю, кричу, терплю, гою, біжу
2-га особа любиш, кричиш, терпиш, гоїш, біжиш
3-тя особа любить, кричить, терпить, гоїть, біжить
Множина
1-ша особа любимо, кричимо, терпимо, гоїмо, біжимо
2-га особа любите, кричите, терпите, гоїте, біжите
3-тя особа люблять, кричать, терплять, гоять, біжать
Звідси видно, що в 1-й особі однини дієслова II дієвідміни, як і дієслова І дієвідміни, мають закінчення, що містять фонему /у/: любл-ю, крич-у, терпл-ю, біж-у, го-ю. Зате в 3-й особі множини дієслова II дієвідміни приймають закінчення, що містять фонему /а/: любл-ять, крич-ать, терпл-ять, біж-ать, го-ять.
Дієслова І дієвідміни у 3-й особі однини теперішнього часу приймають закінчення – е/-є, дієслова II дієвідміни – закінчення – ить/-їть. У дієсловах II дієвідміни після губних приголосних у 1-й особі однини і в 3-й особі множини теперішнього (або простого майбутнього) часу, а також у дієприкметниках і дієприслівниках після губних приголосних основи перед голосними закінчення або суфікса виступає вставна фонема /л/: люб-л-ю, люб-л-ять, люб-л-яч-ий, люб-л-ен-ий, люб-л-ячи; терп-л-ю, терп-л-ять, терп-л-яч-ий, терп-л-ячи.
Окремої уваги заслуговують різновідмінювані дієслова, тобто такі, які при однаковій вихідній формі можуть відмінюватися за різними зразками. Сюди належать переважно звуконаслідувальні дієслова типу кудкудакати, курликати, кукурікати, мугикати і под., а також дієслова метати, микати, скакати, смикати. Вони можуть зберігати суфікс – а – в формах теперішнього часу або ж втрачати його. Пор.: мугикаю, мугикаєш, мугикає і мугичу, мугичеш, мугиче; метаю, метаєш, метає і мечу, мечеш, мече. До різновідмінюваних належать також дієслова з односкладовим коренем, що виступає в двох варіантах ду-/дм – (ду-ти: ду-ю, ду-єш і дм-у, дм-еш).
Дієслова сукати, засукати утворюють паралельні форми, належні до різних дієвідмін: сукаю, сукаєш, сукає (І дієвідміна) і сучу, сучиш, сучить (II дієвідміна).
До частково різновідмінюваних належать дієслова, що мають паралельні форми минулого часу: заціпнути – заціп, заціпла і заціпнув, рідше заціпнула, змокнути – змок, змокла і змокнув, рідше змокнула, звикнути – звик, звикла і звикнув, рідше звикнула. Напр.: “Коли тут як ударить грім, як хрясне! Так усі й заціпли” (Ганна Барвінок) – “Коли б не ота коровиця, пішли б з торбою по селу. Тільки того й було, що капала молочка,- не дала заціпнути дітворі” (І. Чендей); “Молодиця почервоніла, наче буряк, гнівні іскорки заграли у запалих очах, та зразу і стихли” (Панас Мирний) – “Отець Андрій підняв руку та йому: – Бушувати в моїй хаті не годиться…- Той і стихнув зразу” (Марко Вовчок).
(2 votes, average: 3,00 out of 5)