ХІМІЯ – Комплексна підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ
3. Хімічний зв’язок
Як уже згадувалось, якщо атом має незавершений енергетичний рівень, то він прагне його завершити. Саме це положення поклав в основу теорії хімічного зв’язку Дж. Льюїс. Згідно із цією теорією, при утворенні молекул у ході хімічних реакцій атоми прагнуть набути стійку зовнішню електронну оболонку з восьми електронів1 (електронний октет).
Хімічний зв’язок – це явище взаємодії атомів, зумовлене перекриванням
____________________________________________________________
1 Зрозуміло, що для перших двох елементів періодичної системи завершеним рівнем буде 1s2.
2 Тут і далі системою будемо називати сукупність частинок, які взаємодіють.
3.1. Поняття про електронегативність елемента
Згідно з теорією хімічного зв’язку, належність хімічних елементів до металічних
Найсильніше металічні властивості виражені в тих елементів, атоми яких енергійно віддають електрони. Металічність елемента (здатність виявляти металічні властивості) має залежність від енергії іонізації – енергії, яку необхідно витратити для того, щоб відірвати від атома електрон, який найслабше зв’язаний з ядром, і перетворити атом у позитивно заряджений іон. Що менша енергія іонізації, то легше атом віддає; електрон і відповідно сильніше виявляє металічні властивості.
І навпаки, неметалічні властивості проявляють елементи, здатні притягувати електрони до себе. Кількісною характеристикою неметалічності хімічного елемента (здатності виявляти неметалічні властивості) є його спорідненість до електрона, тобто енергія, яка виділяється в разі приєднання електрона до нейтрального атома під час перетворення його в негативно заряджений іон. Що вища спорідненість до електрона, то легше атом приєднує електрон і сильніше виявляє неметалічні властивості.
Для пояснення деяких феноменів, які спостерігаються при утворенні хімічного зв’язку, було запропоновано використовувати ще одну характеристику атомів – електронегативність.
Електронегативність – це умовна величина, яка характеризує здатність атомів елемента в хімічних сполуках відтягувати до себе електрони, що беруть участь в утворенні хімічних зв’язків. Що менша енергія іонізації елемента, то менша його електронегативність. Що більша спорідненість елемента до електрона, то більша його електронегативність1.
Сам термін, поняття і першу шкалу відносних електронегативностей увів Лайнус Полінг2, нею й досі доволі широко користуються. За одиницю приймають електронегативність Літію і порівнюють з нею електронегативність інших елементів. В інертних елементів (за Полінгом) електронегативності немає. Флуор має найбільше значення електронегативності. Найменші значення електронегативності мають лужні металічні елементи.
Шкала Полінга (див. Додаток 2) – перша і найвідоміша шкала електронегативності; існують інші шкали. Найбільш прийнятною на сьогодні вважають шкалу P. Т. Сандерсона.