Принципи позакласної роботи
В основі організації позакласної роботи лежать принципи, що забезпечують засвоєння лінгвістичного матеріалу, зумовлюють доцільний вибір видів позакласної роботи. Принципи організації позакласної роботи – це своєрідні правила взаємодії словесника й учнів, вихідні положення, на яких грунтується система позакласної роботи з української мови, що містить епізодичні й систематичні види. Принципи виступають у певному взаємозв’язку, доповнюючи й зумовлюючи один одного. Під час організації позакласної роботи,
Залежно від своєрідності предмета й позакласної діяльності застосування дидактичних принципів має певні особливості. У процесі позакласної роботи набуває більшої актуальності, наприклад, принцип індивідуалізації навчання, оскільки тут на відміну від уроку більше умов для вибору способів, прийомів роботи, які б ураховували індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їхніх здібностей, здатностей, інтересів. Позакласна робота, покликана враховувати особистісні запити дитини й намагатися їх задовольнити, вимагає посиленої уваги до індивідуалізації й диференціації навчання.
Принцип науковості вимагає не перетворювати позакласну роботу з української мови в розвагу. Будь-який матеріал, якщо навіть він подається в незвичайній формі, повинен бути науково достовірним. Наукові відомості, методично адаптовані з урахуванням вікових особливостей учнів, не повинні бути спотвореними.
Принцип наочності вимагає опори на різноманітні органи чуття учнів. Реалізація принципу наочності під час позакласних занять має своєрідні ознаки: наочність виступає важливім засобом створення зацікавленості – важливої складової позакласної роботи.
Принцип активності й свідомості передбачає зацікавлення учнів позакласною роботою й творче задоволення її результатами. Школярі можуть виявитися реципієнтами інформації і активними її здобувачами. Зацікавлення учнів новими фактами, відомостями при пасивному їх сприйнятті швидко минає, активність у цьому випадку не підкріплюється самостійною роботою. Зацікавленість учнів повинна виявлятися через захоплення змістом матеріалу в процесі їхньої активної діяльності. Це приносить творче задоволення, відчуття необхідності набутих знань, бажання знати більше про предмет тощо.
Спостереження показують, що порушення принципу систематичності й послідовності сприяє зниженню ефективності позакласних заходів, система позакласних занять виявляється розірваною, знаходиться постійно ніби на початковому етапі, не маючи логічного продовження.
Принцип доступності передбачає відбір лінгвістичних відомостей, що відповідають віковим особливостям учнів певного класу. Різноманітність лінгвістичного матеріалу та форм позакласної роботи, спрямованих на підвищення рівня мовленнєвої компетенції учнів, забезпечить реалізацію принципів міцності й зв’язку теорії навчання з практикою.
Інформація, не підкріплена позитивними емоціями, швидко забувається, тому до основних принципів організації позакласної роботи з української мови належить принцип емоційності, що передбачає створення позитивного емоційного тла, впливу на емоційну сферу учнів, насамперед засобами мистецтва.
Принцип креативності передбачає створення сприятливих умов для найповнішого розвитку творчих здібностей учнів, реалізації їхніх обдарувань.
Позакласна робота будується також на основі методичних принципів, що відповідають цій формі навчальної діяльності, дозволяють організувати її в оптимальному режимі з оптимальними результатами.
Методичні принципи позакласної роботи з української мови випливають зі специфіки цієї форми навчальної діяльності, з мети й завдань позакласної роботи, зі своєрідності української мови як навчального предмета.
Конкретні умови, у яких організується позакласна робота: вік, підготовленість учнів, сформованість у них інтересу до предмета, етап позакласної роботи (початок, продовження), позакласні заняття з інших предметів та участь у них школярів, традиції школи тощо зумовлюють дію принципу вибірковості.
Учитель самостійно обирає напрямок позакласних занять. При цьому береться до уваги теоретичний і прикладний характер навчання української мови, багатовекторність завдань позакласної роботи, різноманітність лінгвістичних інтересів школярів, умови роботи школи тощо. Принцип вибірковості зумовлює вибір теми (тем) і форм проведення позакласної роботи (презентація, усний журнал, вечір тощо).
Зв’язок позакласної роботи з роботою в класі полягає в тому, що знання, набуті учнями на уроках української мови, є грунтом для проведення позакласної роботи. Система позакласних занять будується відповідно до системи уроків. У той же час позакласні заняття, не повторюючи змісту й методики уроків, сприяють поглибленню знань учнів з предмета.
Обраний для позакласної роботи матеріал не може дублювати вивчений на уроці. Він повинен бути репрезентований учням у нових аспектах. Це дозволяє висунути ще один принцип позакласної роботи – наукове поглиблення. Дія цього принципу виявляється не лише в тому, що під час позакласних занять опрацьовуються теми, не вміщені до чинних програм (“Етимологія”, “Ономастика”, “Історія мови” тощо), а й те, що програмні теми даються ширше й глибше, ніж у підручниках. Учням пропонуються додаткові відомості про мовні явища, наприклад, у риторичному, стилістичному аспектах. Наукове поглиблення виражається і в тому, що під час позакласних занять знаходить місце теоретичне узагальнення розрізнених фактів, поданих у підручнику, або теоретичне обгрунтування вивчених на уроках правил, зокрема орфографічних і пунктуаційних.
Однак теоретичний аспект вивчення української мови під час позакласних занять не є самодостатнім і не може замінити практичного боку. Важливою є прикладна спрямованість позакласних занять, зумовлена принципом практичної спрямованості. Реалізація цього принципу виявляється через показ учням ролі української мови в різних галузях науки, життєвих ситуаціях. Для цього вчитель знаходить переконливі приклади.
Принцип добровільності передбачає участь дитини в мовних заходах виключно за власним бажанням.
Принцип реалізації міжпредметних зв’язків спонукає учнів і вчителів до творчої діяльності. Джерелом розвитку інтересу до вивчення української мови можуть стати міжпредметні зв’язки в навчанні, особливо зв’язки мови з літературою, історією, географією, ботанікою, образотворчим мистецтвом, музикою.
Міжпредметні зв’язки виражаються й у використанні усної народної творчості прислів’їв, приказок, казок, легенд тощо.
Цікаво проходять засідання мовного гуртка, де з’ясовується етимологія назв лікарських рослин, топонімів, гідронімів тощо.
З історією народу, його життям і побутом тісно пов’язане декоративно-прикладне мистецтво. Багато мовних фактів можна пояснити за допомогою відомостей з історії Петриківки, Косова та ін.
Такі заняття вимагають від учителя лінгвістичної й позалінгвальної підготовки (читання літератури з проблеми, відвідування музеїв, театрів, виставок, робота в інтернет-клубах тощо). На заняттях широко використовуються різні види наочності ТЗН. Учні готують цікаві повідомлення про життя видатних людей, їх творчість про історію свого краю.
Особливо слід зупинитися на культурологічному принципі, що тісно пов’язаний з попереднім і забезпечує формування в учнів соціокультурної компетенції сукупності знань про матеріальну й духовну культуру українського народу, про соціокультурні стереотипи мовленнєвого спілкування.
Принцип комунікативної спрямованості зумовлює залучення учнів до комунікативної діяльності під час проведення різних видів позакласної роботи.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)