ПРИКМЕТНИК
4. СЕМАНТИКО – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ
Прикметник становить особливу форму мовних знаків, за допомогою яких відтворюється виявлена в процесі суспільно-трудової практики ознака предметів. Міра ознаки є специфічним денотативним (реальним) значенням, ознака як властивість предмета неможлива без своєї якісної і кількісної градації – спеціального виміру інтенсивності і повноти. Відображення засобами мови міри ознаки, вираженої граматичними формами, становить план змісту семантико – граматичних
Якісна характеристика ознаки відбувається за відношенням до кількох предметів, які мають цю ознаку, у таких випадках об’єкти позамовної дійсності порівнюються за ступенем, або рівнем, її інтенсивності у кожному з них. Відтворення такої співвідносної міри інтенсивності тієї самої ознаки предметів здійснюють граматичні форми прикметників вищого і найвищого ступенів, які формують категорію співвідносної інтенсивності ознаки, напр.: “Тільки чистий метал, коли ллється, дає оті мерехтючі сузір’я” (О. Гончар); “Як парость виноградної лози, Плекайте мову… Чистіша
Наявність в окремому предметі більшої або меншої міри ознаки передають граматичні форми, що належать до категорії кількісної градації ознаки, напр.: “Осідає під ногами червоняста свіжа тирса” (В. Терен); “А перевізник пливе. Шукає води цілющої для листя” (В. Терен). Специфіка цих граматичних одиниць полягає в тому, що вони виражають величину ознаки, яка міститься у самому предметі, безвідносно до її наявності в інших предметах.
Міру інтенсивності ознаки, її кількісний вияв передають тільки якісні прикметники, відносним прикметникам ці величини не властиві. Однак у середовищі якісних прикметників носіями семантико – граматичних значень інтенсивності та кількості ознаки є не весь склад лексем, а тільки похідні групи назв, які характеризують предмет за зовнішніми і внутрішніми особливостями.
Семантичні категорії цих груп прикметників розрізняються планом змісту, але мають схожу структуру граматичних значень, відтворених неоднаковими парадигмами прикметникових форм. Спільним для парадигми грамем обох категорій є наявність відповідного еталона звичайної міри інтенсивності або кількості ознаки як реальної величини, від якої починається вимір того або іншого типу ознаки предмета. У структурі граматичних значень категорії співвідносної інтенсивності ознаки – звичайний ступінь порівняння, напр.: темний – темніший – найтемніший; у категорії кількісної градації ознаки це – ступінь помірної кількості, на основі якої формується зменшена або збільшена її величина і який увіходить у структуру похідної словоформи, напр.: сір-(-ий) + – уват->сіруватий. Морфолого-словотвірна будова лексем обох типів категорій ад’єктива становить синтетичну форму вираження, пор.: рудий – рудуватий і рудий – рудіший – найрудіший, аналітична форма подана поєднанням кількісно-означального прислівника відповідної семантики і прикметника звичайного ступеня ознаки, пор.: дещо категоричний і найбільш категоричний.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)