СЛОВ’ЯНИ ТА ЇХНІ СУСІДИ
§ 17. Центральна та Східна Європа
5. Середньовічна Польща.
Велике князівство Литовське
Слов’янські племінні союзи, з яких постала Польська держава, займали простір між ріками Одером, Віслою і Вартою. У X ст. серед них підноситься князівська династія П’ястів, яка й об’єднала під своєю владою майже всі польські землі. Головною резиденцією перших П’ястів було Гнєзно. Легенда пов’язує виникнення Гнєзна з міфічним прародичем поляків – Лєхом. На цьому місці Лєх, нібито, побачив орлині гнізда,
Першим достовірно відомим польським князем із цієї династії був Мешко І (963-992), який відкинув поганство й разом зі своїм народом прийняв християнство католицького зразка. Наприкінці свого правління Мєшко І об’єднав усі польські терени між Одером і Віслою, за винятком Краківської землі.
Орел – офіційний символ Польської держави
ВИВЧАЄМО
X ст. Арабський купець Ібрагім ібн Якуб про князя Мєшка І
…А що стосується держави Мєшка, то вона найбільша з їхніх [слов’янських] країн. Багата вона на різний крам, м’ясо, мед і рибу. Збирає він [Мєшко] податки в торгових динарах. Йдуть вони на оплату його воїнам… Має він три тисячі воїнів у панцирях, розділених на загони, а одна сотня їх варта десяти сотень інших [воїнів]. Дає він цим мужам одяг, коней, зброю і все, чого тільки вони потребують…
Краків. Храм Святої Марії
Польське королівство зміцніло за правління Мєшкового сина Болеслава І Хороброго. Йому вдалося приєднати до своїх володінь Краківську землю. Так було завершено процес об’єднання польських територій у єдину державу. Болеславові довелося побувати і в Київській Русі: він допомагав своєму зятеві Святополку в боротьбі з Ярославом Мудрим за великокняжий стіл. Війська Болеслава зайняли Київ і князем став Свято – полк. Повертаючись додому, Болеслав захопив руські Червенські міста і приєднав їх до Польщі. Проте невдовзі Ярослав Мудрий вигнав Святополка з Києва, а згодом повернув і Червенські міста.
У 1025 р. Болеслав Хоробрий коронувався в Гнєзно королівською короною. Це місто ще деякий час залишалося столицею Польської держави, а в середині XI ст. нею став Краків, який був столицею Польщі до XVI ст.
Після смерті Болеслава Хороброго Польське королівство втрачає могутність і розпадається на окремі князівства. Країна стає легкою здобиччю для сусідніх держав. У 1157 р. німецький імператор Фрідріх І Барбаросса змусив польських князів визнати його зверхність і сплачувати данину. Через півстоліття більшість із них зуміла звільнитися від цієї опіки. Але водночас зросла залежність польських князів від папства. У середині XIII ст. Тевтонський (Німецький) орден захопив Пруссію, а 1308 р. – Східне Помор’я, тим самим закривши Польщі вихід до Балтійського моря.
Великим лихом для країни була також монгольська навала. Завойовники спустошили й пограбували значну територію Польщі, спалили багато міст, серед яких Люблін, Сандомир, Краків. Навесні 1241 р. в битві під Летніцею польське ополчення зазнало від монголів поразки. І хоча польські землі не потрапили в монгольське ярмо, країна неодноразово відчувала на собі лихе сусідство. Про ті далекі часи в старому Кракові нагадує передзвін, що доноситься з храму Святої Марії. Дзвін лунає щогодини, і вдень, і вночі, взимку і влітку, і завжди повторюється чотири рази: для півночі, півдня, сходу і заходу. Передзвін відтворює просту мелодію і завжди рантово обривається. Вій нагадує про сурмача, якому поцілила в горло монгольська стріла, колий той подавав сигнал тривоги мешканцям міста. Цей перерваний сигнал дав змогу городянам утекти. Ті, які вижили, у такий спосіб увічнили пам’ять про героя.
Наприкінці XIII ст. визріли передумови для відродження Польської держави. Із метою централізації країни король Казимир III (1333-1370), прозваний Великим, провів ряд реформ. Він видав кодекс законів, поділив Польщу на адміністративні одиниці – воєводства, створив центральні органи влади: королівську раду, канцелярію, скарбницю, суд тощо. Було проведено грошову реформу й запроваджено єдину монету – краківський гріш. У 1364 р. було засновано Краківський університет.
У XV ст. Польська держава перетворилася у станову монархію. Дії королівської влади обмежував орган станового представництва – сейм. Із другої половини XIV ст. історія Польщі надовго поєдналася з Великим князівством Литовським, яке виникло в середині XIII ст. Безпосередньою причиною 4 зближення була загроза з боку тевтонських рицарів, чиї напади завдавали чималої шкоди як Польщі, так і Литві. Але були й інші причини.
Марчело Боціареллі. Король Ягайло
Польща, відродившись після монгольської навали, пожадливо оглядала відкриті простори на Сході. Натомість литовська знать із тривогою придивлялася до піднесення сусідньої Московської держави і в разі протистояння з нею сподівалася на підтримку Польщі.
У серпні 1385 р. в замку Крево було укладено польсько – литовську унію. Згідно з її положеннями, Ягайло, литовський князь, зобов’язався разом зі своїми підданими прийняти християнство за католицьким зразком, узяти шлюб з Ядвигою, польською королевою та об’єднати Велике князівство Литовське з Польським королівством. Наступного року Ягайло охрестився, був обраний польським королем і одружився з Ядвигою. Він зійшов на польський трон під іменем Владислава II (1386-1434). Так було започатковано правління Ягеллонської династії (від польського варіанту імені Ягайла – Ягелло).
Кревська унія значно зміцнила позиції Польщі й Литви в боротьбі з Тевтонським орденом. У 1410 р. біля села Грюнвальд об’єднане військо польських, литовських, українських, білоруських, російських полків, молдавського загону, частин кримських татар і чеських найманців ущент розгромило тевтонських рицарів. Військову могутність Тевтонського ордену було зламано і він припинив наступ на Схід. Це сприяло посиленню авторитету Польщі й Литви.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)