ПРИСЛІВНИК
7. ОСНОВНІ ТИПИ АДВЕРБІАЛЬНОЇ ДЕРИВАЦІЇ
Відприкметникова адвербіальна деривація
Відприкметниковий тип адвербіальної деривації базується на здатності прикметника переміститися з позиції присубстантивного залежного другорядного члена в позицію придієслівного некерованого другорядного члена, не змінюючи свого лексичного значення, пор.: привітна жінка і жінка привітно розмовляє; яскраве світло й лампочка світиться яскраво. Потрапляючи в позицію прислівника, прикметник, на відміну від іменника, зазнає морфологічної
Отже, перетворення прикметника в прислівник – це морфологізована адвербіальна деривація, тому що вона здійснюється морфологічним (синтетичним) способом – за допомогою спеціального словотворчого суфікса.
Прикметнику властива найбільша лексична співвідносність з похідним від нього прислівником. Це означає, що практично лексичне значення будь-якого якісного прикметника може вживатися в позиції обставинно-атрибутивного прислівника, тобто зазнавати перекатегоризації.
Відприкметникові прислівники з суфіксом – о становлять найпродуктивніший, найпоширеніший тип обставинно-атрибутивних прислівників – бадьоро, буйно, важко, весело, влучно, гарно, гідно, гірко, гордо, завзято, зухвало, красиво, корисно, лукаво, ліниво, міцно, мужньо, низько, повільно, понуро, радісно, ревниво, сумно, сміливо, туго, тьмяно., хмуро, чарівно, шумно, щасливо, юно, ясно: “…Минула втома від довгого шляху, і вони піднімалися по знайомій стежці весело і бадьоро” (О. Довженко); “З цими словами кинув Щербій свою вояцьку зброю у холодні хвилі Черемоша, зняв шапку з голови і гордо й сміливо кинувся у бистрину. Без вагання кинулись за своїм ватажком вірні його побратими” (Легенди та перекази); “Максим подивився на неї, соромливо-щасливо засміявся і, почервонівши весь, став читати прокламацію” (В. Винниченко).
Менш продуктивні обставинно-атрибутивні прислівники на – е, співвідносні з прикметниками середнього роду називного – знахідного однини – байдуже, боляче, гаряче, добре, рішуче, хороше: “…- У нас окаянний Тетеря торгується з ляхами за християнські душі, у вас десять гетьманів хапається за булаву, а що Вкраїна розідрана надвоє, про те усім байдуже” (П. Куліш); “- Ти не знаєш, Любо, як я кохаю і мучусь без тебе, – заговорив гаряче, боляче й здивувався, що дівчина, притихши, зразу ж, як бувало, не зупинила його” (М. Стельмах).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)