Мета: формувати вміння учнів визначати рід, число, відмінок іменників; перевірити аудіативні навички школярів; розвивати пам’ять, увагу; виховувати старанність.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ (див. додатковий матеріал до уроку на с. 110)
III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ
IV. ПЕРЕВІРНА РОБОТА. АУДІЮВАННЯ
ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК
Одного разу після довгої мандрівки лісом ведмідь заліз у свій барліг і глибоко заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі повзе павучок.
– Що це ти
Що міг удіяти маленький павучок проти такого велетня?
– Даруйте, дядьку, я більше не буду,- почав благати павучок ведмедя.- Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану.
– Чим же ти, дрібното, можеш мені послужити? – здивувався старий ведмідь.- Яка може бути з тебе поміч?
Але все-таки пожалів малого і відпустив.
Через деякий час до лісу прийшли мисливці. Ходять, блукають у лісній гущавині то в один бік, то в другий, а дичини нема. Хотіли вже додому повертатися, несподівано
Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Поліз скоренько до тієї ями і швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі. Посидів трохи, аж тут біжать мисливці. Прибігли й стали неподалік від скелі.
– А може наш бурмило сидить у тій ямі, що під скелею? – сказав один з мисливців.
– Туди він не міг залізти,- озвався другий мисливець.- Хіба ти не бачиш – там повно павутиння. Якби ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би. Хіба не так?
– Це правда! – підтвердили інші мисливці.
Постояли, покрутилися та й пішли далі.
А старий бурмило сидить собі тихенько у тій ямі й від страху ані живий ані мертвий. Так злякався, бідолаха, що не смів навіть поворухнутися. І сидів там довго-довго. А врешті вирішив визирнути – подивитися, чи нема якоїсь небезпеки.
Лізе ведмідь з тієї ями й очам своїм не вірить – яма поснована густим павутинням, а павучок гойдається на ньому і сміється.
– Бачите, дядьку,- озвався він до ведмедя,- якби не моє павутиння, то вас давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: “Старе добро не забувається”.
– Щиро тобі дякую, павуче, що ти врятував мене від смерті,- відповів зі сльозами на очах старий ведмідь.
Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і вдячністю.
Тестування
1. Назви дійових осіб.
А) Павучок і ведмідь;
Б) мисливці, павучок, ведмідь;
В) мисливці, ведмідь.
2. Чому ведмідь відпустив павучка?
А) Бо він не їсть павуків;
Б) бо павук дуже благав ведмедя;
В) бо ведмідь був добрий.
3. Яка біда трапилася з ведмедем?
А) Він потрапив у пастку;
Б) на нього напали мисливці;
В) на нього напали бджоли.
4. Хто допоміг ведмедеві врятуватися?
А) Вдача;
Б) павучок;
В) інші ведмеді.
5. Чому павучок урятував ведмедя?
А) Бо хотів похвалитися, який він вдалий;
Б) бо ведмідь його колись пожалів і відпустив;
В) бо він поважав ведмедя.
6. Яка головна думка казки?
А) Старе добро не забувається;
Б) друзі пізнаються в біді;
В)не ламай гілку, на якій сидиш.
Фізкультхвилинка
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Робота над прислів’ями (вправа 155, с. 70)
Учні читають прислів’я та пояснюють їх зміст.
Вибіркове списування із завданням
Учимося не для школи (ж. р., одн., Р. в.), а для життя (с. р., одн., Р. в.).
Немає багатства (с. р, одн., Р. в.), благороднішого за науку (ж. р, одн., З. в.).
Знання (с. р, множ., Н. в.) – сила (ж. р, одн., Н. В.), що дає крила (с. р, множ., З. в.).
2. Розвиток мовлення (вправа 156, с. 71)
– Мовчазне читання учнями початку тексту.
– Про що йдеться у цій частині тексту?
– Читання слів з довідки.
– Спробуйте продовжити текст, використовуючи подані слова.
– Самостійна робота учнів.
– Перевірка складених текстів.
VI. ПІДСУМОК УРОКУ
Вправа “Незакінчене речення”
– Я навчився (лась)…
– Я запам’ятав (ла)…
– Я вмію…
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вправа 157 (с. 71).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)