Загальна рівновага національної економіки. Відповідність сукупних доходів і витрат, сукупного попиту і пропозиції

УРОК 37

Загальна рівновага національної економіки. Відповідність сукупних доходів і витрат, сукупного попиту і пропозиції

Мета уроку: формувати в учнів знання про національний ринок, його структуру та рівновагу; з’ясувати, у чому полягає суть головної проблеми економічного життя суспільства; розвивати вміння учнів аргументувати свою думку; виховувати толерантне ставлення до точки зору своїх однокласників.

Основні поняття: національний ринок, рівновага, види рівноваги, заощадження, інвестиції, мультиплікатор, доходи

і витрати, сукупний попит і пропозиція.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

>> Запитання для дискусії

1. Які фактори впливають на розвиток національного ринку?

2. Як ви вважаєте, суспільство зацікавлене в тому, щоб відхилення від рівноваги були мінімальними й короткочасними?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Проблема загальної рівноваги національної економіки є однією

З головних в економічній теорії і привертала до себе велику увагу економістів XIX-XX ст. Рівновага – це

збалансованість і пропорційність економічних процесів у масштабі народного господарства загалом: сукупного попиту і сукупної пропозиції, виробництва і споживання. Досягнути загальної рівноваги можна, але лише тимчасово, адже вона має динамічний характер і діє швидше за принципом “рівновага – нерівновага”. Утім, суспільство дійшло висновку про необхідність регулювання загальної рівноваги в процесі реалізації відповідної економічної політики.

IV. Вивчення нового матеріалу

Механізм економічної рівноваги макроекономіки істотно відрізняється від механізму мікроекономіки. Для останньої рівновага означає встановлення такої ціни, за якої розмір попиту дорівнює розміру пропозиції. Така рівновага встановлюється стихійно механізмом саморегулювання ринкової економіки. Макроекономічна рівновага є не наслідком поведінки покупців та продавців, а результатом дії складного механізму збалансованого кругообігу структурних частин валового національного продукту й національного доходу, тобто величин сукупної пропозиції та сукупного попиту. Збалансоване, рівноважне зростання економіки передбачає узгоджений динамізм її структурних ланок залежно від розвитку народного господарства як цілісної системи.

Рівновага буває ідеальною, реальною, частковою і загальною. Ідеальна (бажана) рівновага – це такий стан економіки, за якого забезпечується оптимальна реалізація інтересів усіх суб’єктів економіки та узгодженість у їх поведінці. При цьому рівновага теоретично передбачає, що всі суб’єкти знаходять на ринку предмети споживання і фактори виробництва, а весь продукт, вироблений минулого року, має бути реалізований. Така рівновага можлива за наявності вільної конкуренції та економічної гармонії й за відсутності протилежностей і диспропорцій.

Реальна рівновага встановлюється в економічній системі як наслідок впливу зовнішніх факторів на ринок в умовах недосконалої конкуренції. Така рівновага є відповідністю між обмеженими ресурсами та зростанням потреб суспільства. При цьому необхідно вживати заходів, спрямованих на ефективне використання ресурсів, підвищення продуктивності суспільної праці або обмеження платоспроможного попиту споживачів.

Часткова рівновага в масштабі народного господарства загалом означає досягнення кількісної відповідності двох взаємопов’язаних окремих сторін, або ланок, економіки: ринку товарів та послуг і факторів виробництва. Наприклад, збалансованість між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією, прибутками й витратами бюджету тощо.

Загальна макроекономічна рівновага – це збалансований розвиток усіх сфер економічної системи.

Макроекономічна рівновага передбачає досягнення пропорційності як доцільності, упорядкованості та відповідності відтворюваних зв’язків, сторін і фаз. При цьому локальні, окремі пропорції взаємопов’язані, доповнюють одна одну й зумовлюють збалансований розвиток усієї економічної системи, або рівновагу.

Між рівновагою, пропорційністю та збалансованістю існує тісний взаємозв’язок. Якщо рівновага є бажаною метою макроеко – номічного розвитку, то пропорційність і збалансованість є елементами механізму її досягнення. Ігнорування якогось із цих понять завжди призводить до однобічних результатів, суперечностей та диспропорцій в економіці й суспільному житті.

Для оцінювання такої рівноваги використовують агрегатні показники кінцевих результатів розвитку макроекономіки – ВНП, ВВП і НД.

Світова економічна наука вже впродовж двох століть досліджує проблему економічної рівноваги, створюючи теорії, моделі та концепції загальної і часткової рівноваги. Для загальної економічної рівноваги необхідна наявність певних передумов: відповідність сукупного попиту сукупній пропозиції на всіх чотирьох типах ринку (товарів, праці, капіталу та грошей); ефективне використання всіх економічних ресурсів, що означає відсутність масового безробіття, високого рівня інфляції, нереалізованих товарів та їх дефіциту; відповідність державних цілей наявним економічним можливостям; збалансованість між виробництвом та споживанням з орієнтацією їх розвитку на інтереси споживачів; відповідність доходів витратам. Економічна рівновага відбиває такий стан економіки, за якого досягаються стійке врівноваження структур, що взаємодіють, їх взаємне збалансування. Ідеться про врівноваження економічної системи саморегуляторами ринкового механізму.

Економічна рівновага означає відповідність між ресурсами й потребами. Потреби практично завжди випереджають ресурси. Економічна рівновага здебільшого досягається завдяки або обмеженню потреб, або збільшенню й оптимізації ресурсів. Через це економічна рівновага має розглядатися в поєднанні з ефективністю виробництва, оскільки вона є засобом її досягнення. У цьому випадку ефективність виробництва можна трактувати як ступінь використання наявних у суспільстві ресурсів.

Отже, економічна рівновага – це такий стан економіки, за якого вироблений продукт реалізований, а попит задоволений. Вона досягається в процесі взаємодії та взаємопристосування всіх сфер, елементів, факторів національного виробництва.

Загальна економічна рівновага – це узгоджений розвиток усіх сфер національної економіки. Підгрунтям загальної економічної рівноваги є відповідність між попитом і пропозицією всіх товарів і послуг (споживчих благ, засобів виробництва, робочої сили тощо). Умовою встановлення загальної макроекономічної рівноваги є рівновага на всіх ринках, а не лише на ринку продукції. Проте, рівновагу національної економіки не слід зводити лише до ринкової рівноваги, адже на макроекономічну рівновагу водночас із ринковими чинниками впливають і такі чинники, як виробничі, політичні, демографічні, соціальні тощо.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

>> Запитання для дискусії

1) Проаналізуйте, чи перебуває національна економіка в стані рівноваги, коли фактичні видатки дорівнюють запланованим?

2) Як на вашу думку, що відіграває вирішальну роль у досягненні економічної рівноваги в довгострокову періоді? Від чого це залежить?

3) Які певні передумови необхідні для загальної економічної рівноваги?

>> Розв’яжіть задачу

Нехай національну економіку описує система рівнянь:

Y = C +1 + G;

C = 150 + 0,8 • (-T);

I = 190;

G = 250;

T = 150.

Де С – споживчі витрати; І – інвестиції; G – державні закупівлі; Y – ВВП; T – обсяг податкових надходжень.

Обчисліть:

А) рівноважний рівень доходу;

Б) якщо Y = 2500, то наскільки збільшаться інвестиції в запаси?

Розв’язання

А) рівноважний рівень доходу дорівнює 2350:

Y = 150 + 0,8 • (-150) + 250 +190;

Б) якщо Y = 2500, то інвестиції в запаси збільшаться на 150:

2500 – 2350 = 150.

>> Чи правильні наведені нижче твердження?

1) Заощадження і фактичні інвестиції завжди дорівнюють одне одному.

2) Збільшення інвестицій у запаси спонукає фірми збільшувати зайнятість.

3) Рівновага на товарних ринках країни – це економічна рівновага.

Відповіді: 1. Так. 2. Ні. 3. Так.

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал.