Розділ 2. Регіони і країни світу.
Тема 1. Країни європи
Європа є одним з найбільш розвинутих регіонів світу. Вона завжди впливала і продовжує впливати на світову політику й економіку. Саме в Європі ще 450 р. до н. е. народилася демократія. Європа завжди була і є центром економічних і соціальних нововведень. Такі важливі критерії цивілізаційного прогресу, як всебічний розвиток особистості, якість життя, права людини, принципи й механізми її соціального захисту, були започатковані й набули динамічного розвитку саме в країнах Європи. Європа
§ 23. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЄВРОПИ
Загальні відомості про регіон. Європа – західний регіон материка Євразія, який охоплює площу близько 10 млн км2 з населенням понад 800 млн осіб. Європа омивається водами Атлантичного і Північного Льодовитого океанів, берегова лінія значно розчленована. Площа півост Ровів становить четверту частину всієї площі континенту, а на острови припадає понад 700 тис. км2. Найпівнічніші частини Європи розташовані за Полярним колом, а південні лежать у субтропічному поясі. Максимальна віддаленість території Європи від океану становить близько 1600 км, мінімальна – 600 км. Європа багата на різноманітні природні ресурси, серед яких найбільше господарське значення мають мінерально – сировинні, земельні та рекреаційні ресурси.
Європа є одним з основних осередків світової цивілізації, батьківщиною Великих географічних відкриттів, промислової революції, міських агломерацій, відіграє важливу роль у міжнародному географічному поділі праці.
Трансформація сучасної політичної карти Європи. Євроінтеграційні процеси. Кількість країн на карті Європи залежить від конкретних політичних, економічних і культурних позицій і є неоднозначною. Найбільше дискутується включення до складу Європи таких країн, як Туреччина, Косово, Кіпр, Казахстан і Республіки Закавказзя.
На політичній карті Європи (див. форзац) нині існує 44 незалежні суверенні держави (без Кіпру і Туреччини), які об’єднані не лише географічним положенням, а й міцними економічними і політичними зв’язками. За формою правління переважна більшість (34) держав є республіками, інші (10) – монархіями. Більшість держав унітарні за територіальним устроєм. Однак у межах Європи є й федерації, серед яких Австрія, Німеччина, Бельгія. Політична карта Європи формувалася впродовж тривалої історії. Останні суттєві зміни на ній відбулися в кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст., коли була зруйнована соціалістична система і розпалися такі держави, як СРСР, Югославія, Чехословаччина. У європейському регіоні з’явилися молоді незалежні держави, серед яких і Україна, і почали одразу відігравати суттєву роль у політичному та економічному житті не лише Європи, а й усього світу.
У другій половині ХХ ст., особливо після Другої світової війни, у Європі інтенсивно відбувається економічне і політичне зближення держав. У 1991 р. процес європейської інтеграції набув нових рис: підписано Маастрихтську угоду про створення Європейського Союзу, яка набула чинності 1 листопада 1993 р. Саме із цієї дати Європейське співтовариство отримало сучасну назву – Європейський Союз (ЄС) (мал. 59).
Мал. 59. Штаб-квартира ЄС у Брюсселі
Сучасна Європейська інтеграція. Можливості подальшого розширення ЄС були визначені в Копенгагенських критеріях на вступ (1993 p.), які дістали назву політичних. Пізніше були прийняті й економічні критерії для країн, що бажали вступити до ЄС (їх ще називають країнами-аплікантами). Так були створені основи майбутнього розширення найбільшої у світі інтеграційної організації. У 1997 р. був підписаний Амстердамський договір, який визначав вільне працевлаштування і права громадян у спільній Європі, свободу пересування, надання більшої ваги ЄС на міжнародній арені.
Потужне розширення ЄС розпочалося 1 травня 2004 р., коли членами цієї організації стали десять країн: Кіпр, Мальта, республіки Прибалтики (Латвія, Литва, Естонія), а також Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія. Пізніше, у 2007 р., до ЄС приєдналися Болгарія та Румунія. Виявили бажання стати членами ЄС ще кілька країн, серед яких Ісландія, Туреччина, Сербія, Чорногорія, Албанія, а також Україна.
Важливим кроком європейської інтеграції стало об’єднання національних грошових одиниць і впровадження в січні 2002 р. в обіг наднаціональної валюти – євро (мал. 60)
Мал. 60. Картосхема Єврозони
Унаслідок активного процесу розширення Європейський Союз став найбільшою і найпотужнішою організацією у світі з площею понад 4,3 млн км2, населенням майже 494 млн осіб, з показником сукупного ВВП понад 14 трлн дол.
Особливості європейської моделі господарства. Господарство європейських країн, на відміну від інших країн світу, завжди вдосконалювалося на власній основі, спиралося на власний інтелект і духовний потенціал своїх народів. Європейську модель розвитку економіки характеризує високий ступінь відкритості.
Нині господарство більшості країн Європи переживає постіндустріальний етап розвитку і характеризується як ринкове, соціально орієнтоване. Дійсно, на основі ринкових реформ у Європі реалізується програма соціального вирівнювання, зменшення економічного і соціального розшарування населення, утримання доходів низькооплачуваних верств населення на пристойному рівні тощо. Євро об’єднало країни в Єврозону. Введення євро стало підставою для створення Єврозони – регіону в межах Європи, що включає 113 країни ЄС, офіційною валютою яких є євро (мал. 60). Ці країни мають право випускати монети і банкноти, що номінують євро. А Європейський центральний банк відповідає за грошово-кредитну політику країн Єврозони. Єврозона має наміри розширитися за рахунок інших країн ЄС. Крім того, цю валюту, за домовленістю чи навіть без неї, використовують окремі країни й території, що не входять до ЄС: усього 44 держави і 5 областей з населенням близько 500 млн осіб.
Проблема
Дія високих соціальних стандартів у країнах Європи свідчить про гуманітарну зрілість суспільства, проте є стримуючим чинником розвитку підприємництва. Адже саме підприємці податками, що постійно зростають, наповнюють переважно бюджет країн, зокрема для соціальних виплат. Поміркуйте, як можна вирішити цю реальну проблему.
Економічними перевагами європейських країн є стрімкий розвиток так званих локомотивних галузей господарства, які спрямовані на випуск високотехнологічної продукції. Галузями виробництва, які забезпечують на початку ХХІ ст. європейським країнам глобальну конкуренцію, є літакобудування (Франція, Нідерланди, Велика Британія), автомобілебудування (Німеччина, Франція, Швеція), програмне забезпечення (Ірландія, Німеччина, Бельгія), цифрове телебачення (Франція), фармацевтична промисловість (Німеччина, Франція), виробництво засобів мобільного зв’язку (Фінляндія, Швеція, Велика Британія), поліграфічне виробництво (Німеччина), банківська діяльність (Велика Британія, Нідерланди, Німеччина, Швейцарія, Іспанія), фінансові послуги (Велика Британія, Люксембург) тощо.
Реалії сьогодення
Найдешевші і найдорожчі країни Європи. За даними Євростату, європейські країни суттєво відрізняються за рівнем цін на товари і послуги, що значно впливає на настрої населення і його купівельну спроможність. Загалом у країнах Північної Європи ціни вищі, ніж у країнах Південної і Східної. У 2009 р. найдорожчою країною в ЄС була Данія, а найдешевшою – Болгарія. За найбільш вигідними цінами одяг можна було купити у Великій Британії, взуття – у Болгарії, в якій найнижчими є ціни й на меблі, холодильники, пилососи та іншу побутову техніку. У Великій Британії відмічено найнижчі ціни на електроніку: телевізори, DVD-програвачі, комп’ютери тощо. Місце Європи у світовому господарстві та міжнародних відносинах. Країни Європи посідають провідне місце у світі. На них припадає майже 40 % сукупного валового світового продукту (ВСП). Європейські країни, особливо члени ЄС, мають досить високий рівень економічного розвитку, а за показником ВВП на душу населення входять до десятки перших країн світу. Частка країн Європи в промисловому виробництві становить близько 40 %. Європейські країни впродовж останніх років мали позитивні показники темпів зростання економіки.
Прогноз
Середньорічні темпи зростання за 2005-2007 рр. у країнах Європи становили пересічно 3 %. Однак у 2008 р. ці показники скоротилися вдвічі. У 2009 р. спад темпів зростання економіки тривав. За прогнозами ООН, у 2010 р. ці показники зростуть у середньому до рівня 0,5 %. У європейських країнах з перехідною економікою очікуються не лише нижчі темпи росту, а й більш значний спад економічного розвитку. У багатьох країнах з перехідною економікою реальні доходи прогнозуються нижчими, ніж 20 років тому.
Основними завданнями європейського розвитку на найближчі роки є подальше створення економічного, політичного, а згодом і регіонального союзу. Європейська спільнота спрямовує свої зусилля на розвиток тих регіонів, що мають відставання, на модернізацію галузей освіти, професійно-технічну підготовку та відповідну зайнятість населення в них. У найближчому майбутньому планується перетворення Європи на визнаний центр світової екологічної політики, удосконалення відносин з країнами, що розвиваються, утворення багатополярного міжнародного господарського середовища.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Європа – західний регіон материка Євразії, який охоплює площу близько 10 млн км2 з населенням понад 800 млн осіб.
Суттєві зміни на політичній карті Європи відбулися в кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст.
У результаті інтеграції утворився Європейський Союз, до якого нині входять 27 країн і де діє єдина валюта.
Економіка більшості країн Європи характеризується як ринкова, соціально орієнтована.
Європейський регіон посідає провідне місце у світі за економічними показниками.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)