ДЕРЖАВНИЙ ЛАД КРАЇН СВІТУ. КЛАСИФІКАЦІЯ КРАЇН ЗА ОСОБЛИВОСТЯМИ ГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ, ПЛОЩЕЮ ТА ЧИСЕЛЬНІСТЮ НАСЕЛЕННЯ

Розділ 1 Загальна економіко-географічна характеристика світу

Тема 1 ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ

§ 4. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД КРАЇН СВІТУ. КЛАСИФІКАЦІЯ КРАЇН ЗА ОСОБЛИВОСТЯМИ ГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ, ПЛОЩЕЮ ТА ЧИСЕЛЬНІСТЮ НАСЕЛЕННЯ

Поняття “державний лад” має три складові: форма правління, форма державного устрою та адміністративно-територіальний поділ (схема 18).

Форми правління. Існують дві основні форми правління: республіка і монархія (схема 17).

Республіка (з лат. – суспільна справа) є формою правління, за якої найвища влада належить

виборним представницьким органам. Їх обирають або прямим всенародним голосуванням, або через довірених осіб. Законодавча влада у республіці належить парламентові, а виконавча – урядові (кабінету міністрів). Із 193 суверенних держав світу республіками є 149, тобто 3/4 їх загальної кількості. Ця форма правління виникла ще в давнину, проте значного поширення набула у ХІХ-ХХ ст. Її вважають найбільш прогресивною та демократичною.

Схема 17. Державний лад країни

Розрізняють республіки президентські й парламентські. У президентській республіці президент має дуже широкі

повноваження. Він не лише є головою держави, а й очолює уряд. Президентськими республіками є США, Франція, Бразилія, Аргентина та ряд інших держав. Парламентська республіка грунтується на верховенстві парламенту. Роль президента при цьому є переважно представницькою, тобто він є представником країни на міжнародних зустрічах. Прем’єр-міністр очолює уряд, який звітує перед парламентом за свою діяльність. Парламентськими республіками є, зокрема, Німеччина, Австрія, Італія, Індія. Існують також змішані республіки, в яких сильний парламент урівноважує наділеного великими повноваженнями президента (Україна, Польща та інші держави).

Монархія (з грец. – єдиновладдя) – це така форма правління, коли верховна державна влада зосереджена в руках однієї особи, яка дістає владу, як правило, у спадок. Монархічна форма правління також виникла в давнину, але набула найбільшого поширення в епоху середньовіччя. У сучасному світі лишилося 29 монархій: в Азії – 13, в Європі – 12, в Африці – 3, в Океанії – 1, в Америці їх немає.

Більшість сучасних монархій є конституційними, у них влада монарха символічна. Реальна законодавча влада при цьому належить парламентові, а виконавча – урядові. Монарх лише де-юре (юридично, за законом) є верховним носієм виконавчої влади, главою судової системи, формально призначає уряд, має право видавати закони, розпускати парламент тощо. Однак де-факто (фактично, реально) це робить прем’єр-міністр. Таким чином, влада монарха обмежена конституцією: він “панує, але не править” і є символом держави. Конституційних монархій у світі 21. Більшість їх – у Європі: Велика Британія, Іспанія, Данія, Норвегія, Швеція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Ліхтенштейт, Монако, Андорра. Конституційними монархіями також є Японія, Таїланд, Малайзія, Йорданія, Камбоджа, Бутан, Марокко, Лесото, Свазиленд, Тонга.

На сучасній політичній карті світу збереглося 8 абсолютних монархій, 7 з яких – в Азії. При такій формі правління вся законодавча та виконавча влада реально сконцентрована в руках монарха. Уряд або інші органи звітують перед ним. Парламент або виконує дорадчу функцію, або зовсім відсутній. Такими державами є Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Оман, Бруней, Ватикан, а також де-факто Бахрейн та Кувейт. Різновидом абсолютної є теократична монархія (з грец. – влада бога), яку очолює голова світової духовної влади. При цьому в руках церкви концентрується політична влада. Теократичними є, зокрема, такі абсолютні монархії, як Ватикан, Бруней, Саудівська Аравія.

Схема 18. Форми правління

Уявлення про монархію як менш прогресивну форму правління є досить умовним. Європейські конституційні монархії демократичніші за республіки Африки, Азії чи Латинської Америки.

Третьою, особливою формою правління є держави у складі Британської Співдружності. Ця форма правління існує з 50-х pp. XX ст., після розпаду Британської колоніальної імперії. 14 країн обрали для себе главою держави, символом вищої влади королеву Великої Британії. Де-юре вона очолює державу. В країнах є її представник – генерал-губернатор. Офіційно жителі цих держав є не підданими англійської королеви, а лише громадянами своїх країн. Де-факто ці країни мають свій уряд, який керує державою та самостійно розв’язує всі питання. Таку своєрідну форму правління мають, наприклад, Австралія, Нова Зеландія, Канада, Папуа-Нова Гвінея, Ямайка, Багамські острови, Тувалу. Деякі з них навіть використовують державні атрибути Великої Британії. На державних прапорах Австралії та Нової Зеландії одним з елементів зображення є британський прапор. Нова Зеландія використовує англійський гімн “Боже, бережи королеву”, англійські ордени, якими королева нагороджує новозеландців за клопотанням місцевого уряду.

Кількість країн, що мають таку екзотичну форму правління, поступово скорочується.

Своєрідною формою правління є джамахірія (з араб. – народовладдя). Існує вона в одній країні – Лівії. Тут, згідно з реформою 1977 p., немає уряду, політичних партій та державних органів влади. Вони замінені постійно діючими виборними органами – народними зборами та народними комітетами. Верховним органом влади вважається Загальний конгрес, який скликається не рідше ніж двічі на рік. Конституції немає.

Схема 19. Державний устрій

Форми державного устрою та адміністративно-територіальний поділ. Державний лад кожної країни визначається також державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом. Вони передбачають поділ держави на певні адміністративні одиниці з урахуванням національних, історичних, економічних, природних та ряду інших чинників. Розрізняють дві форми державного устрою: унітарну і федеративну (схема 19).

Унітарні держави (з лат. – єдність) – це країни, в яких існують єдині органи законодавчої та виконавчої влади, діють єдині для всієї країни конституція та система державних органів. Центральні органи влади керують усіма територіями країни. У світі таких держав більшість – 167, а саме: Франція, Італія, Іспанія, Україна, Польща, Китай, Монголія, Іран, Саудівська Аравія, Єгипет, Алжир, Лівія, Панама, Чилі, Перу та ін.

Федеративні держави (з лат. – союз, об’єднання) – це складні союзні держави, що містять державні утворення (суб’єкти федерації – штати, землі, провінції, республіки), які мають юридично визначену політичну самостійність. Автономія – це самоврядування на основі власного законодавства, але в рамках загальнодержавних законів або конституції. У світі налічується 26 федеративних держав. Деякі з них виникли за національно-етнічним принципом, тобто автономію мають території, населені певними народами. Наприклад, це Росія, Індія, Пакистан, Бельгія, Нігерія. Інші федеративні держави сформувалися на основі історико-географічних особливостей розвитку, зокрема Німеччина, Австрія, США, Канада, Мексика, Бразилія, Австралія, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Малайзія.

Залежно від ступеня автономії суб’єктів федерації існує два види держав: федерації й конфедерації. Федерація – єдина союзна держава, до якої входять автономні території, що мають певну юридичну та політичну самостійність. Основним законом федерації є федеральна конституція. Населення країни має єдине громадянство. Такими є практично всі федеративні держави. Виняток – Швейцарія, яка де-юре являє собою конфедерацію – союз кількох суверенних держав (26 кантонів), створений для досягнення зовнішньополітичних та військових цілей. Конфедерація має центральні органи влади, наділені повноваженнями, що делеговані їм державами – членами союзу. Рішення цих органів виконуються лише державами, що згодні з ними. Кожний кантон має свою конституцію, парламент і уряд. Тут немає єдиного громадянства, єдиної податкової й правової системи. Правовою основою конфедерації є союзний договір.

Групування держав за особливостями географічного положення, площею та чисельністю населення. Крім розглянутих ознак, держави відрізняються й іншими характеристиками. Зокрема, за особливістю географічного положення можна виділити такі групи країн: приморські (ті, що мають вихід до моря або океану), півострівні (що займають увесь півострів або його значну частину), острівні (більша частина країни розташована на одному острові), країни-архіпелаги (розміщені на групі островів) та континентальні (що не мають безпосереднього виходу до моря або океану).

За площею країни також різні. Окремі з них можна порівнювати з цілими материками. Поряд з ними є й країни-карлики з територіями, меншими за площу нашої столиці. За площею країни об’єднують у такі групи: найбільші – понад 3 мли км2 (їх 7), дуже великі – 1-3 млн км2 (22 країни), великі – 500 тис. – 1 млн км2 (21 країна), середні – 100500 тис. км2 (близько 60 країн), малі – 50-100 тис. км2 (понад 20 країн), найменші – 1-50 тис. км2 (понад 45 країн), країни-карлики – менше 1 тис. км2 (близько 50 країн).

За чисельністю населення виділяють країни: з найбільшою кількістю населення – понад 100 млн чол. (їх усього 11), з великою кількістю населення – 50-100 млн чол. (їх 12), із середньою кількістю населення – 10-50 млн чол., з малою кількістю населення – 1-10 млн чол. та з найменшою кількістю населення – менше 1 млн чол.

Отже, сучасні країни дуже відрізняються за рівнем економічного розвитку, державним ладом, особливостями географічного положення, площею, чисельністю населення та іншими ознаками.

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ:

– За формами правління країни поділяють на республіки і монархії. Більшість держав світу є республіками, найвища влада в яких належить виборним представницьким органам. Монархій в світі лишилося тільки 29. У них верховна влада зосереджена в руках однієї особи і, як правило, успадковується. Монархії бувають конституційними (Велика Британія, Іспанія, Норвегія, Японія, Марокко) і абсолютними (Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Бруней). Якщо глава церкви і глава держави одна особа, монархію називають теократичною (Ватикан).

– За державним устроєм розрізняють держави унітарні (їх більшість) та федеративні (наприклад США, Канада, Німеччина, Індія, Бразилія, Австралія). Швейцарія є конфедерацією – союзом суверенних держав.

– За особливостями географічного положення країни поділяють на приморські, півострівні, острівні, країни-архіпелаги та континентальні (що не мають безпосереднього виходу до моря або океану). Найбільшими за площею державами світу є Росія, Канада, Китай, США, Бразилія, Австралія, Індія. Світовими лідерами за кількістю населення є Китай та Індія.