8.6. Формування стилістичних умінь та навичок
У зміст роботи зі стилістики включається не лише сукупність теоретичних відомостей про стилі української мови, їх особливості, сфери використання, а й система умінь і павичок, які необхідно сформувати в учнів у процесі засвоєння цього матеріалу.
Питання конкретизації стилістичних умінь, якими учні повинні оволодіти на уроках мови, – одне з центральних у методиці стилістики. Більшість методисті в до виділення стилістичних умінь підходять з позиції сучасної лінгвістики, що розрізняє в
Ця система умінь безпосередньо спирається на характер діяльності, що лежить в основі роботи з формування кожного уміння рецептивного (розпізнавання стилістичних засобів у готовому тексті) і продуктивного ( побудова висловлювань ) типів, що розвиваються з опорою на інтуїцію чи знання.
До стилістичних умінь і навичок відносять такі уміння: розпізнавати й правильно оцінювати стилістичні засоби відповідно до умов і сфери використання; добирати синоніми (як стилістичні засоби) з урахуванням мети і завдань спілкування; проводити аналіз тексту певного стилю; компонувати текст у відповідному стилі мовлення; удосконалювати стиль написаного та ін.
Уміння розпізнавати й правильно оцінювати стилістичні засоби формується під час опрацювання мовних одиниць і встановлення стилістичного значення в кожному конкретному випадку. Спочатку діти вчаться розпізнавати стилістичні засоби, а потім оцінювати їх відповідно до умов і сфери використання. Формування цього уміння пов’язане з рецептивною діяльністю, основу якої складає опора на мовне чуття та на відомості з стилістики.
Уміння добирати синоніми (як стилістичні засоби) спрямоване на усвідомлення школярами стилістичних відмінностей синонімічних одиниць залежно від мети й завдань спілкування. Характерною особливістю цього уміння (на відміну від попереднього, що теж підпорядковане засвоєнню стилістичної системи мови) є реалізація репродуктивної діяльності учнів щодо виявлення і мотивування різних відтінків синонімічних значень. Включення учнів до процесу відбору і вживання необхідних синонімів (лексичних, морфологічних, синтаксичних) або образних, емоційно-експресивних засобів збагачує їхній активний лексичний запас, розвиває мовне чуття.
Уміння проводити аналіз тексту певного стилю – одне з важливих стилістичних умінь. Воно вимагає свідомого засвоєння школярами певної системи знань, конче потрібної для встановлення стильової приналежності будь-якого тексту. Формування його спирається на рецептивну діяльність, у результаті якої встановлюється взаємозв’язок між використанням нейтральних і стилістично маркованих мовних засобів, а також здійснюється вплив позамовних чинників на відбір відповідних стилістичних засобів.
Оволодіння умінням здійснювати стилістичний аналіз сприяє осмисленню змістової, жанрово-мовленнєвої і стилістичної структури текстів.
Уміння компонувати текст у відповідному стилі мовлення підпорядковане основній меті вивчення рідної мови в школі – оволодінню мовленням як засобом спілкування. Це одне з найскладніших умінь, оскільки вимагає правильної орієнтації учнів у ситуації спілкування, дотримання стильових обмежень при відборі змісту, мовних і виражальних засобів висловлювання. Продуктивний характер відрізняє його від інших умінь, що сприймаються порівняно з ним як суто навчальні.
Формується зазначене уміння в тісному зв’язку з уміннями зв’язного мовлення: визначати обсяг змісту і межі теми, підпорядкувати виклад основній думці, добирати й систематизувати матеріал, правильно висловлювати думки, що безпосередньо впливає на відбір мовних засобів відповідно до стилю тексту.
Уміння удосконалювати стиль написаного включає в себе уміння співвідносні зміст і форму тексту з мовленнєвою ситуацією, помічати й виправляти в ньому різного типу огріхи, підсилювати стилістичну виразність висловлювання. Оволодінню цим умінням значною мірою сприяє продуктивна мовленнєва діяльність і опора на знання особливостей стилів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)