Розділ ІІІ ОБОЛОНКИ ЗЕМЛІ
§ 17. Літосфера. Літосферні плита
На поверхні якої внутрішньої оболонки Землі ви живете? Чим земна кора відрізняється від літосфери? Чи можна назвати літосферу суцільною оболонкою Землі?
Будова літосфери. Літосфера – тверда оболонка Землі, що охоплює земну кору й верхню частину мантії.
Товщина літосфери становить від 50 до 200 км. На її поверхні формується рельєф, відбуваються процеси руйнування й нагромадження гірських порід і мінералів, утворюється грунт.
Назва літосфера (з грецьк. камінь) указує
Літосферні плити. Земна кора в процесі формування протягом мільярдів років зазнавала великих змін. Після остаточного охолодження земної поверхні й утворився потужний покривний шар гірських порід і мінералів, на поверхні якого ви живете (мал. 42).
Як свідчать дослідження
Мал. 42. Літосферні плити
Рух літосферних плит. Оскільки літосферні плити лежать на в’язкій і пластичній речовині астеносфери, то здатні повільно рухатися. Материки, основою яких є велетенські острови граніту на базальтовій основі літосферних плит, теж рухаються разом із ними. За допомогою спеціальних досліджень було виявлено, що одні материки розходяться один від одного, а інші взаємно зближуються з швидкістю від кількох міліметрів до 5-7 см на рік. Такі рухи називають горизонтальними рухами літосфери.
Це відбувається внаслідок того, що речовина астеносфери, піднімаючись тріщинами вгору, ніби розсуває літосферні плити в протилежні боки. Оскільки Земля має кулясту форму, в іншій частині планети ці велетенські кам’яні блоки зіштовхуються.
Материк може лежати на кількох літосферних плитах, наприклад Євразія. І навпаки, у межах однієї літосферної плити може розташовуватися цілий материк і досить велика ділянка океанічного дна.
У місцях розходження літосферних плит виникають рифти – лінійно витягнуті, подібні до рову тектонічні структури. З них речовина астеносфери витікає на поверхню й застигає, утворюючи на дні моря серединно-океанічні хребти, які можуть простягатися на багато тисяч кілометрів (мал. 43).
У тих районах, де спостерігається зіткнення літосферних плит, гірські породи, які формують земну поверхню, зминаються в складки, утворюючигірські системи. Такі ділянки називають областями складчастості (мал. 44, 45).
Мал. 43. Будова дна Світового океану
Мал. 44. Утворення складчастих гip
Мал. 45. Утворення складчасто-брилових гір
Осадові гірські породи, які входять до складу областей складчастості. тверді, але внаслідок повільного й невпинного стискання вони поступово зминаються, як пластилін. Часто в горах можна побачити, що схил, не прикритий грунтом, має складчасту будову (мал. 46).
Серединно-океанічні хребти й області складчастості – це ділянки, де земна поверхня формується особливо активно.
Причиною руху літосферних плит, які змінюють поверхню Землі. є внутрішні сили нашої планети.
Вони мають дуже високу температуру й величезний тиску глибинних шарах Землі.
Повторимо головне
– Земна кора не є суцільною. Вона складається з величезних блоків – літосферних плит.
– Літосферні плити зазнають вертикальних і горизонтальних рухів.
– У місцях розходження літосферних плит виникають серединно-океанічні хребти, а в місцях зіткнення – області складчастості.
– Причиною руху літосферних плит, які змінюють поверхню нашої планети, є внутрішні сили Землі.
Ключові терміни і поняття
– Літосферні плити, рифти, серединно-океанічні хребти, області складчастості.
Мал. 46. Складчасте залягання гірських порід
Запитання та завдання
1. Що таке літосферні плити? Як вони утворилися?
2. Чому літосферні плити рухаються? Як називаються такі рухи?
3. Як утворюються серединно-океанічні хребти?
4. Як виникають області складчастості?
5. У яких ділянках літосфери утворюються області складчастості й серединно-океанічні хребти?
6. Що е причиною руху літосферних плит і поверхні Землі?
Розгляньте в атласі карту “Літосферні плити”. Знайдіть плиту, на якій ви живете. Підпишіть її на контурній карті.
Використовуючи карту океанів, назвіть:
А) серединно-океанічний хребет, який не займає серединне положення;
Б) океан, де серединно-океанічний хребет роздвоюється на хребти;
В) найширший серединно-океанічний хребет.
Скарбничка дослідника
Важливим відкриттям наприкінці 50-х років XX ст. стали серединно-океанічні хребти. Вони утворюють на дні Світового океану єдину гірську систему загальною довжиною понад 60 тис. км, шириною 2000 км і відносною висотою 2-4 км. У центральній частині серединно-океанічних хребтів знаходиться ущелина з крутими схилами.
У районах серединно-океанічних хребтів відбуваються землетруси; на схилах хребтів розміщені діючі вулкани.
На дні Червоного моря знаходиться молода рифтова долина. Майже 20 млн років тому Аравійський півострів був з’єднаний з Африкою. Однак пізніше Аравійська й Африканська літосферні плити почали рухатися в протилежні боки й між ними з’явилося море. Як доводять учені, океанічна кора поступово рухається до материків. Тут вона занурюється під краї континентів і глибини Землі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)