3.5. Нетрадиційні (нестандартні) уроки
Однією з особливостей організації уроку української мови є ідея оптимальних способів структурування теоретичного матеріалу з метою інтенсифікації навчання, про що говорилося вище. Реалізація цієї ідеї спричинила нові підходи до організації уроку. У практиці вчителів з’явився термін “нестандартність у вивченні мови”, нестандартні уроки”, “нестандартна ситуація” тощо. Особливо поширені так звані нестандартні уроки. Вони мають спеціальні назви: урок-семінар, урок-практикум, рок-конференція,
Можуть успішно використовуватися у вивченні української мови. Так, наприклад, урок типу КВК може бути проведений як урок повторення певної теми чи розділу. Структура його така:
1 етап – розминка-розповідь з
2 етап – конкурс “Перевірка домашнього завдання”. Завдання творчого характеру.
Може бути розіграна сценка, діалог тощо.
3 етап – виконання завдань з вибором правильної відповіді. Кожній команді пропонуються рівнозначні завдання (можна тестового характеру).
4 етап – конкурс “Відгадай”. Загадки, мовні ігри (для кожної команди окремо).
Наприклад: гра – один учень виходить з класу, а коли повертається, то інші натяками підказують йому відповідь. Виграє та команда, учні якої дадуть відповіді швидко й точно.
5 етап – конкурс акторів і художників. Творчі завдання з використанням мовного матеріалу.
6 етап – підсумки уроку, відзначення переможців.
Подаємо приклад уроку підсумкового повторення теми “Прийменник” у 7 класі, проведеного у формі гри-подорожі по Дніпру.
Учитель оголошує, що у подорож-плавання відправляється весь клас, але доїдуть ті учні, що виконають усі завдання і дадуть правильні відповіді.
Перша пристань “Кмітливі”. Учитель проводить диктант-тишу з використанням таблиці. Завдання: згрупувати прийменники-синоніми. На пристані мандрівники відпочивають. Під час відпочинку проводиться вікторина: на таблиці “Чому так?” подані словосполучення, в яких треба вжити різні прийменники, дотримуючись правильного керування.
Потім учні здійснюють переклад словосполучень з російської мови на українську з метою попередження помилок інтерферентного характеру. Проводяться мовні ігри.
Плавання продовжується. Наступна зупинка “Пізнайка”. На таблиці або на екрані через графопроектор подано текст. Учням пропонується кілька завдань:
1) Виписати у дві колонки непохідні і похідні прийменники, аргументувати правильність виконання;
2) Здійснити синтаксичний розбір 2-3 речень і довести, чому прийменники входять до складу членів речення.
Виконуючи коментований диктант, учні працюють над правописом прийменників. Зупинка “Книга – твій друг” передбачає роботу з підручником: складання плану відповіді, схеми, опорної таблиці, виконання вправи (диференційовані завдання). Учні одержують завдання: скласти речення з омонімами:
По-весняному – по весняному, напам’ять – на пам’ять, помалу – по малу та ін.
Остання зупинка має назву “Ловись, рибко”. У супроводі музики учні розв’язують ребус: уставити потрібні прийменники і розібрати їх як частину мови.
На завершення підводиться підсумок уроку у формі зв’язної розповіді про враження від подорожі.
Уроком-пресконференцією може бути один з уроків зв’язного мовлення. Наприклад, ознайомлення з газетою в 5 класі, опрацювання газетних жанрів у 5-7 класах. Цей урок має чотири етапи: 1) відповіді на запитання; 2) підготовка й оформлення редакційних завдань; 3) підведення підсумків; 4) випуск експрес-газети.
Цікавим є урок-семінарське заняття, що практикується в школах (класах) з поглибленим вивченням української мови. У семінарах виділяють три основні етапи: 1) підготовка до занять і виконання запропонованих завдань; 2) актуалізація знань, одержаних у ході підготовчого етапу; 3) підведення підсумків роботи.
Семінар – така форма проведення уроку, що сприяє розвиткові в учнів навичок самостійної роботи з науковими джерелами, дозволяє оптимально враховувати їхні індивідуальні здібності й нахили. Семінарські заняття можуть проводитися у формі розгорнутої бесіди, обговорення доповідей і творчих робіт, коментованого читання, диспуту.
У практику шкіл різних типів нині активно впроваджуються перехідні форми організації пізнавальної діяльності учнів – просемінарські заняття (термін О. Карамана), у структурі яких є елементи семінарської роботи.
Готуючи учнів до семінару, вчитель заздалегідь повідомляє мету і завдання, формулює основні й додаткові питання з теми, рекомендує додаткову літературу. У формі семінарів можна проводити уроки вивчення нового матеріалу, повторення, узагальнення і систематизації вивченого. Так, урок узагальнення і систематизації, проведений у формі семінару, може мати таку структуру:
– вступне слово вчителя (з’ясовується мета і завдання семінару, що відповідає меті і завданням узагальнюючого уроку);
– учнівські повідомлення (підготовлені самостійно за планом семінару);
– обговорення виступів учнів;
– корекція знань учнів залежно від змісту зворотної інформації під час бесіди чи пояснення вчителя;
– підсумкове слово вчителя.
Наведемо приклад уроку вивчення нового матеріалу – семінарське заняття з теми “Пряма і непряма мова” в 8 класі з поглибленим вивченням української мови. Метою цього уроку є обговорення й оцінка результатів самостійно підготовленої теми. Урок проводиться за планом: 1. Пряма мова. 2. Непряма мова. 3. Цитата. 4. Діалог. Питання плану обговорюються послідовно й закріплюються практичними завданнями. Так, після обговорення першого питання “Пряма мова” учні рецензують відповіді своїх товаришів. Потім їм пропонуються два завдання у двох варіантах:
– Розставити в тексті розділові знаки і пояснити їх уживання.
– Скласти речення з поданими словами автора.
Відповідь на питання “Непряма мова” учні доповнюють відомостями про невласне-пряму мову, особливості вживання її в художньому стилі і наводять приклади з художніх творів, що вивчаються в 8 класі. Замість рецензування відповідей можна запропонувати скласти анотацію на основну відповідь з цього питання. Практичне завдання:
– Перетворити речення з прямою мовою на непряму, проаналізувати трансформовані речення, пояснити розділові знаки.
Після доповіді учня на тему “Цитата” діти доповнюють відомостями про вживання віршованих і прозових цитат у різних стилях мовлення. Практична робота проводиться індивідуально: кожний учень повинен ввести цитати у самостійно складений текст.
Доповідь про діалог поглиблюється вчителем і рецензується учнями. Звертається увага на стилістичні функції діалогу. Потім учні одержують завдання:
1. Діалог, спроектований через графопроектор на екран, записати в зошити і розставити розділові знаки.
2. Скласти діалог (полілог) на лінгвістичну тему й виразно відтворити його в особах (учитель і учні).
Уроки-практикуми присвячуються вдосконаленню правописних і мовленнєвих умінь і навичок учнів. На таких уроках виконуються завдання, що складаються із спеціально дібраного дидактичного матеріалу.
У завданнях бажано передбачити ті етапи роботи, за якими мають працювати учні. Так, навчальне завдання для старшокласників, що стосується формування навичок творення текстів різних стилів, може бути сформульоване так:
Завдання 1. Закріпіть знання про стилі мовлення: допишіть замість крапок назву стилю (стилів).
1. У сучасній українській літературній мові розрізняють такі основні стилі:…
2. Стиль… характеризується порушенням прийнятих у літературній мові норм спілкування, наявністю діалектних форм.
3. … стиль дає точне висвітлення наукових понять.
4. Стиль.. характеризується яскравістю, образністю, емоційністю викладу.
5. … стиль – це стиль агітації і пропаганди.
6. Стиль… мовлення – це канцелярський стиль, характерний для документів.
Завдання 2. Підготуйте усне повідомлення на тему “Стилі мовлення”, використовуючи подані запитання:
1. Що таке стиль? Чим викликана поява основних стилів мовлення?
2. Що характерно для лексики кожного стилю?
3. Чи допускається взаємопроникнення стилів? Чому?
Вправи, що виконуються на уроках-практикумах, мають бути переважно конструктивними. Щоб закріпити вміння і навички, корисно пропонувати творчі вправи. Під час роботи на уроках доцільно дозволяти учням користуватися таблицями, схемами, підручниками, словниками, довідниками та ін.
На уроках-практикумах виконуються індивідуальні та колективні види робіт, що впливають на формування в учнів навичок взаємо – і самоконтролю.
Уроки-заліки сприяють повторенню, узагальненню та систематизації вивченого матеріалу, активізації розумової діяльності учнів, вихованню серйозного ставлення до предмета. Для цих уроків обираються теми теоретичного характеру, учні готуються до них протягом певного часу. Поділ класу на кілька груп для складання заліку (його можуть приймати і кращі учні) значно прискорює перевірку знань учнів.
Уроки захисту реферату проводяться в старших класах. Метою підготовки реферату є демонстрація уміння критично осмислювати вивчений матеріал, аналізувати, узагальнювати та описувати свої власні спостереження, практично реалізовувати теоретичні положення в самостійних розробках.
Подаємо вимоги до написання реферату та орієнтовну тематику.
Вимоги до написання реферату
1. Вивчення та аналіз теоретичних джерел для висвітлення стану проблеми, що досліджується, вибору та аргументації об’єкта дослідження.
2. У рефераті необхідно показати вміння ставити дослідницьке завдання, визначати мету, проводити іі описувати експериментальну роботу, узагальнювати і робити висновки, висвітлювати своє бачення проблеми з проведеного дослідження.
3. Після вибору теми реферату необхідно ознайомитися з відповідною літературою, з найновішими публікаціями з проблеми, концентруючи увагу па тих питаннях, що можуть скласти план дослідження.
4. Теоретичну частину реферату слід подавати відповідно до укладеного плану, здійснивши глибокий критичний аналіз опрацьованої літератури.
5. Обсяг реферату не менше 10 сторінок без списку використаних джерел та додатків, якщо вони є.
6. У бібліографічний список включаються теоретичні та практичні роботі і, подані в алфавітному порядку й оформлені з урахуванням усіх необхідних вимог.
7. Реферат має бути охайно оформлений, грамотно написаний. У тексті необхідно робити посилання на авторів у наведених цитатах, демонструючи їх різні точки зору.
8. Для оформлення списку необхідно дотримуватися правил бібліографічного опису.
Орієнтовна тематика рефератів
1. Проблеми української мови в працях Івана Огієнка.
2. Функціонування міфологізмів у творчій спадщині Лесі Українки.
3. Мовні засоби для зображення комічного і смішного у новелах Михайла Коцюбинського.
4. Особливості структури синтаксичних конструкцій українських казок, легенд, прислів’їв.
5. Синтаксична організація пейзажних описів у віршах Тараса Шевченка та ін. Методичний аналіз сучасних форм роботи та проведення нестандартних уроків дає підстави стверджувати, що всі вони можуть успішно використовуватися в процесі навчання української мови. Наукова достовірність виучуваного матеріалу, його оптимальність, змістова наповнюваність, що дає імпульс для різнобічного розвитку особистості, є важливими чинниками, які в сполученні з правильним вибором типу, структури уроку та методів навчання сприяють підвищенню ефективності занять.
Більшість уроків нестандартної форми передбачають групове навчання. Як свідчать наукові дослідження, групова навчальна діяльність школярів сприяє успішній реалізації комплексних цілей навчання, засвоєнню бази знань, формує навички самоконтролю, почуття обов’язку й відповідальності за результати навчання. Під час групового навчання здійснюється педагогічна профорієнтація, діти вчаться висловлювати власну думку й рахуватися з думкою товаришів. Запровадження групового навчання на уроці відіграє позитивну роль. Адже групова робота докорінно змінює позицію учня: з пасивного об’єкта впливу вчителя він перевтілюється в активного суб’єкта особистісного навчання. Учень на таких уроках не лише сприймає певну суму знань, а бере активну участь у їх засвоєнні, опановує способи самостійного їх поповнення і розширення.
Останнім часом активно впроваджуються в практику так звані інтегральні уроки. Різновидом їх є уроки словесності, що інтегрують два або три предмети – мову і літературу(історію, географію, математику тощо). Уроки словесності покликані відродити кращі традиції української лінгводидактики, корені якої сягають у козацькі школи, Києво-Могилянську академію. На думку Т. Донченко, “ці уроки повинні повернути дітям утрачену здібність до природного мовлення, дати знання законів рідної мови, її національної специфіки і водночас історії народу і його літератури, рис його національного характеру, особливостей бачення світу”. До проблеми інтегрованих уроків звертаються й інші вчені. Так, Л. Варзацька та Л. Дворецька пропонують методику інтегрованого уроку мови, розглядаючи найголовніші його особливості: сутність інтегрованого уроку, розвивальні можливості видів діяльності, місце інтегрованих уроків у навчально-виховному процесі, принципи організації та структура інтегрованого уроку, види мовних завдань та календарне планування таких уроків.
З усього сказаного випливає висновок: сучасний урок рідної мови – плід майстерності і творчості вчителя-словесника, його професійності, грунтовних знань рідної мови, літератури, історії, народознавства, його патріотизму. Критерії сучасного уроку рідної мови відбивають ті зміни, що відбуваються в системі освіти, та рівень розвитку методичної науки.
Серед найголовніших критеріїв сучасного уроку варто виділити такі:
– розвивальний потенціал уроку мови;
– використання активних методів і засобів навчання, викладання теоретичного матеріалу великими частинами (блоками);
– проблемне та інтерактивне навчання;
– раціональне використання навчального часу (мотивація навчальної діяльності, індивідуалізація навчання, співпереживання за результати праці, самовираження кожного учня);
– системність знань учнів (повторення, узагальнення і систематизація вивченого, блочність викладу матеріалу, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між мовними явищами, центральна ідея (мета) уроку);
– методичне забезпечення уроку, сучасна технологія (моделювання уроку, навчальний кабінет, ТЗН);
– творчий потенціал уроку (пізнавальні, творчі завдання, інтегральні уроки на основі міжпредметних зв’язків);
– вивчення кращого досвіду, популяризація його на уроці, використання досягнень сучасної лінгводіагностики.
Сказане вище не вичерпує можливостей організації і проведення уроку української мови. Сучасний учитель-словесник має широкі можливості для його удосконалення.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)