Прикметникові та дієприкметникові суфікси

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР

Прикметникові та дієприкметникові суфікси

А) – н(ий) у більшості якісних і відносних прикметників: Дружний (спів), Західний, мільйонний, принадний, фабричний;

Б) – н(ій) у небагатьох прикметниках (переважно відносних), в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження після Ж, ш: Братній, всесвітній, городній, давній, житній, незабутній, освітній, пізній, ранній, самобутній, суботній, хатній; ближній, вчорашній, давнішній, домашній, дорожній;

В) – ин (-їн) у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни (крім Й): Баба – бабин, Галя – Галин, свекруха – свекрушин, тітка – тітчин, Марія – Маріїн, Софія – Софіїн;

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Приголосні Г, к (шк), х Перед суфіксом – ин змінюються на Ж, ч (щ), ш: Ольга – Ольжин, дочка – доччин, Мелашка – Мелащин, сваха – свашин.

Г) – ин(ий), – ичн(ий), – ист(ий) пишуться після твердих приголосних: бджолиний, голубиний, історичний, класичний, променистий, урочистий;

Г) – ічн(ий) після м ‘яких приголосних: Академічний, анархічний;

Д) – їн(ий), – їст(ий), – їчн(ий) – після голосних та апострофа: Героїчний, двоїстий, зміїний, солов’їний;

Є) – ев(ий) уживається після м’яких або шиплячих приголосних, якщо наголос падає переважно на основу слова: Березне’вий, груше’вий,

овоче’вий, ситце’вий;

Є) – єв(ий) пишеться після м’яких Н, т або Й: Алюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий;

Ж) – ов(ий) вживається в прикметниках, якщо перед ним стоїть твердий приголосний або шиплячий (Ж, ч, ш, щ), м’який приголосний або Й: Вітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий, бойовий, гайовий, грошовий, дійовий, дощовий, життьовий, крайовий, нульовий, речовий, стильовий.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів – ое-, – ев – (-ев-) у присвійних прикметниках жіночого і середи, роду: Майстрова, майстрове; Петрова, Петрове; робітникова, робітникове; Андрієва, Андрієве; кобзарева, кобзареве; скрипалева, скрипалеве; сторожева, сторожеве.

У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси – ов-, – ев – (-єв-) чергуються з – ів – (-їв-): Василева – Василів, майстрова – майстрів, Олексієва – Олексіїв;

З) – уват(ий) (а після м’яких приголосних – юват(ий)) уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: Горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: Дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий;

И) – оват(ий) уживається в прикметниках, якщо наголос падає на О: Плиско’ватий, стовбо’ватий;

І) – овит(ий) уживається на означення високого ступеня вияву ознаки: Гордовитий, грошовитий, талановитий;

Й) прикметникові суфікси – анн(ий), – енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома Н: Невблага’нний, нездола’нний, неоціне’нний, несказа’нний, нескінче’нний, страше’нний (але Жа’даний). Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів – ан(ий), – ен(ий): Ба’жаний, незлі’чений, неоці’нений, неподо’ланий, неска’заний, нескі’нчений;

К) у прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів – н(ий), – н(ій) Викликає подвоєння Н: Знаменний, осінній, плинний, ранній, туманний.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Які клітини не мають ядра
Прикметникові та дієприкметникові суфікси