Расова та етнічно-національна мозаїка світу

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ

ТЕМА 4. ГЕОГРАФІЯ НАСЕЛЕННЯ

§ 26. Расова та етнічно-національна мозаїка світу

У сучасному світі проживає величезна кількість людей, і всі вони належать до певної людської раси, етносу, народу чи народності.

Расовий склад населення світу. Расові відмінності виникли ще в давнину в процесі розселення людей та їх адаптації до різних природних умов. Людство прийнято поділяти на чотири основні раси: європеоїдну (42,9 % населення планети), монголоїдну (19,1 %), негроїдну (до 7 %) та

австралоїдну (0,3 %). Представники цих рас у загальній чисельності населення світу становлять близько 70 %, решта – це змішані і проміжні расові групи: ефіопи, меланезійці, метиси (нащадки від шлюбів європеоїдів з монголоїдами), мулати (нащадки від шлюбів європеоїдів з негроїдами), самбо (нащадки шлюбів негроїдів з монголоїдами).

Людські раси – це історично сформовані групи людей, що пов’язані єдністю походження, відображеного в загальних спадкових морфологічних і фізіологічних ознаках, які варіюються в певних межах.

Представники європеоїдної раси переважають у населенні в усіх регіонах світу,

за винятком Азії та Африки. В Африці переважають негроїди, а в Азії – представники змішаних і проміжних типів та монголоїди (табл. 1).

Таблиця 1. Географія людських рас ( %)

Людські раси	Європа	Азія	Америка	Австралія і Океанія	Африка
Негроїдна	0,2	0,1	6,8	0,01	95,5
Європеоїдна	97,4	30,2	52,7	85,2	4,3
Монголоїдна	0,1	96,7	6,9	0,1	0,1
Австралоїдна	0,04	3,8	0,3	3,5	0,05
Інші расові типи	2,26	27,20	33,57	13,19	0,05

Поняття про етнос. За даними ЮНЕСКО, світ населяє близько п’яти тисяч етносів і народів, з яких лише понад 800 є націями.

Давньогрецький термін “етнос” етимологічно означає “народ”, “плем’я”, “зграя”, “група людей”. Давні греки, вирізняючи себе з-поміж інших народів, саме останніх і називали етносами. Вітчизняним відповідником цьому терміну стало слово “народ”. Нині слово “етнос” вживають як науковий термін для визначення всіх типів етнічних спільнот, а слово “народ” набуло соціально-політичного і геополітичного значення.

Етнос – це сформована (стала) людська спільнота, що історично виникла на певній території і яку характеризують усвідомлення своєї єдності й самобутності, спільність мови, культури, побуту, звичаїв, традицій, особливості психологічного складу, а також загальної самосвідомості.

До етносів належать племена, народності і нації. Плем’я є найпершою і найпростішою етнічною спільнотою людей, що складається з кількох родів, споріднених кровними ознаками. У наш час племена трапляються в Амазонії, деяких країнах Африки, Азії, Океанії. Народність – складніша етнічна спільнота, що формується з ростом суспільного поділу праці та держав; характеризується нечіткістю мовно-культурних граней, слабкістю економічних зв’язків тощо. В Європі такими першими народностями були давньоеллінська, давньонімецька, провансальська та ін. Нація – спільнота людей, об’єднаних політичними інтересами, усвідомленням своєї єдності на певній території з певною державною організацією, єдиним громадянством, культурою, традиціями, незалежно від їхнього етнічного походження.

Національно-етнічний склад населення світу. Нині етносів у сучасному світі налічується понад п’ять тисяч. Однак лише сім найбільших народів світу – китайці, хіндустанці, бенгальці, американці США, бразильці, росіяни, японці – становлять майже 41 % населення світу. На планеті налічується 321 етнос кількістю понад 1 млн осіб кожний, крім того, на Землі живуть й нечисленні етноси (у північних і тропічних широтах), що налічують менше 1000 осіб (андаманці й тоала в Індії, алакалуфи в Аргентині та Чилі, юкагири в Росії тощо).

За національно-етнічним складом населення виокремлюють чотири типи держав:

– однонаціональні (найпоширеніший у світі тип держав, представлений в Європі такими країнами, як Ісландія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Данія, Чехія, Словенія та ін., в Азії – Японія, Бангладеш, Саудівська Аравія тощо, в Африці – Єгипет, Лівія, Мадагаскар та ін., в Латинській Америці – майже всі держави);

– зі значним переважанням однієї нації, але за наявності інших національних меншин (в Європі – Велика Британія, Франція, Італія, Німеччина, Іспанія, країни Балтії тощо, в Азії – Китай, Монголія, В’єтнам, Ірак, Туреччина, в Африці – Алжир, Марокко, Мавританія, Зімбабве та ін., у Північній Америці – США, в Австралії та Океанії – Австралійський Союз, Нова Зеландія);

– двонаціональні (представлені Бельгією і Канадою);

– багатонаціональні (до країн з етнічно різнорідним складом населення належать Індія, Росія, Швейцарія, Індонезія, Філіппіни, Нігерія, ПАР тощо). Етнічний склад населення окремих країн постійно змінюється. У країнах зі складним національним складом помітно загострилися міжетнічні протиріччя. Однією з причин Доведіть чи спростуйте цього є пригнічення корінного населення, зокрема індіанців Латинської Америки, ескімосів Канади, аборигенів Австралії, маорійців Нової Зеландії.

Іншою причиною є недооцінювання мовної і культурної самобутності національних меншин (шотландців і валлійців у Великій Британії, басків в Іспанії, корсиканців у Франції, франко-канадців у Канаді).

Етнолінгвістична класифікація народів. Мова – це засіб спілкування людей, завдяки мові людина мислить, зберігає і передає інформацію, вона є одним із засобів управління поведінкою людини. Мова виникла одночасно з розвитком суспільства і змінювалася в історичному процесі.

За підрахунками етнографів, загальна кількість мов у світі сягає понад п’ять тисяч, тобто збігається з кількістю етносів (народів). Є випадки і двомовності в країні, що характерно для двонаціональних країн (Канада, Бельгія) і країн, де чимало іммігрантів. За кількістю людей, що розмовляють однією мовою перше місце в світі належить китайській мові (1 200 млн осіб). Друге місце посідає англійська мова, якою розмовляють в 60 країнах світу майже 480 млн осіб. На третьому місці – мови Індії (хінді та урду), якими спілкуються 440 млн осіб. Четверте місце належить іспанській мові, яка є державною для 20 країн світу, нею спілкуються 400 млн осіб. На п’ятому місці – російська мова, якою розмовляють понад 250 млн людей. На шостому місці перебуває арабська мова, що є рідною та державною в 25 країнах світу, і розмовляють нею 250 млн осіб. Потім йдуть бенгальська (понад 200 млн осіб), португальська (180 млн осіб), японська (125 млн осіб), німецька, французька і пенджабська (понад 100 млн осіб) мови. Загалом цими 13 мовами розмовляє понад 3/5 населення світу.

.

Мал. 58. Частка основних мовних сімей у світовому населенні (%)

У своєму розвитку етнос може поділитися або зовсім зникнути. Також етноси можуть об’єднуватися – злитися в один великий етнос.

Вивчення мов народів світу особливо важливе тому, що саме мова покладена в основу класифікації народів (етносів). Найвищою таксономічною одиницею в цій класифікації є мовна сім’я. Фахівці налічують у світі близько 20 мовних сімей, з них найпоширеніша – індоєвропейська, до якої належить близько 45 % усього населення світу (мал. 58). Вона має величезний ареал поширення, що охоплює Європу, Південно-Західну Азію, Північну і Південну Америку, Австралію. Найчисленніша група у складі цієї сім’ї – індо-арійська (мови хінді, урду, бенгальська, пенджабська та ін.). Великими є романська (іспанська, італійська, французька та інші мови), германська (англійська та німецька) та слов’янська групи (російська, українська, білоруська, польська, чеська, болгарська мови). Іранська група складається з перської, таджицької, белуджської мов.

Другою за чисельністю є китайсько-тибетська мовна сім’я, яка охоплює 22 % всіх мешканців планети. Найбільша частка тут припадає на китайську мову. До великих мовних сімей відносять також нігерокордофанську (Африка), афразійську (Південно-Східна Азія та Океанія), дравидійську (Південна Азія), алтайську (Євразія).

Усі мови великих сімей мають свою писемність. Найпоширенішою є писемність, що сформувалася на основі латинської графіки, кирилиці, санскриту, арабського алфавіту, а також ієрогліфічна писемність.