ПРИСЛІВНИК
5. СЕМАНТИКО-СИКТАКСИЧНІ ГРУПИ ПРИСЛІВНИКІВ
Як виразники семантики синтаксичних відношень прислівники неоднорідні і поділяються на обставинно-атрибутивні і власне – обставинні. Обставинно-атрибутивні прислівники виражають ті відношення, що встановлюються внаслідок потрапляння лексичних значень прикметників у придієслівну позицію. Функціонування придієслівного означального прислівника відбувається за аналогією до присубстантивного прикметника. Так, наприклад, обставинно-атрибутивний прислівник виразно у реченні
Підлягають адвербіалізації лише значення якісних прикметників. Вони змінюють свою присубстантивну формально-синтаксичну позицію на придієслівну. Далі зазнають змін формальні морфологічні ознаки якісних прикметників: прикметникові флексії, що вказують на несамостійний характер граматичних категорій роду, числа та відмінка, замінюються специфічним дериваційним
Обставинно-атрибутивні прислівники виражають значення якісної характеристики дії і виступають переважно в переддієслівній позиції, як і прикметники щодо опорного іменника, пор.: Діти бадьоро розмовляли і Бадьора розмова дітей привернула увагу дорослих. Ця група прислівників лексично дуже велика, бо вона активно поповнюється новими утвореннями. До неї належать прислівники весело, сміливо, ніжно, лагідно, голосно, тихо, густо, рідко, високо, низько, сумно, радісно, ліниво, добре, рішуче, хороше і под.
Відприкметникові обставинно-атрибутивні прислівники на позначення якісного стану динамічної ознаки мають ступені порівняння, які можуть передаватися синтетично (пор.: весело – веселіше, найвеселіше; ніжно – ніжніше, найніжніше; погано – гірше, найгірше) і аналітично (пор.: вдало – більш вдало, найбільш вдало; влучно – більш влучно, найбільш влучно).
До обставинно-атрибутивних у широкому розумінні прилягають прислівники з семантикою міри і ступеня, адже вони, потрапляючи в залежність від іншого предикативного слова, виражають семантику синтаксичних відношень. Відрізняє їх від власне – атрибутивних прислівників те, що вони ставляться в залежність не лише від динамічної, але й статичної ознаки, вираженої прикметником та прислівником, і вказують на ступінь вияву ознаки, а не на якісну характеристику динамічної ознаки, пор.: дуже поспішати, трохи підфарбувати, занадто короткий, надто добрий, дуже високий, ледве чутно. Функціонування прислівників із семантикою міри і ступеня свідчить про розвиток аналітизму у граматичній структурі української мови, оскільки значення надмірного та неповного ступеня вияву ознаки передають синтетичні дериваційні форманти – префікси та суфікси; пор.: занадто короткий – закороткий; трохи короткий – короткуватий; дуже високий – зависокий, височезний, височенний; трохи високий – високуватий; надто добрий – предобрий; трохи, недовго жити (де-небудь) – пожити.
Власне – обставинні прислівники передають ті семантико-синтаксичні відношення, якими пов’язуються підрядні детермінантні частини з головною в складнопідрядному реченні, пор.: Школярі йдуть на прогулянку, коли пообідають і Школярі йдуть на прогулянку після обіду; Пообідавши, школярі йдуть на прогулянку. Дітей відправили до моря, щоб оздоровити Дітей відправили до моря для (на) оздоровлення; Дівчинка не відвідувала школу, тому що хворіла – Дівчинка не відвідувала школу через хворобу. Серед них виділяються морфологізовані і не морфологізовані типи. Дериваційним потенціалом для них служать прийменниково-відмінкові і безприйменникові форми іменників, а також дієслівні лексеми. Морфологізований тип власне – обставинних прислівників представляють насамперед іменникові (прийменниково-відмінкові і безприйменникові форми), а також дієслівні лексеми,. які, потрапивши в синтаксичну прислівникову позицію, закостеніли і відірвалися від своєї парадигми відмінювання або дієвідмінювання. Колишні відмінкові закінчення іменників трансформувалися в прислівникові суфікси: вдень, вночі, ввечері, вволю, зозла, навесні, влітку, уранці, ранком, весною, зимою, літом, миттю, слідом. У процесі адвербіалізації дієслова втрачають свої визначальні граматичні категорії, а деякі з них зазнають повної семантико-синтаксичної ізольованості. Залежно від цього віддієслівні прислівники бувають двох ступенів адвербіалізації: морфологічного, що є проміжним етапом між синтаксичним і семантичним ступенями адвербіалізації (пор.: Чоловік читає, коли стоїть у черзі Чоловік читає, стоячи в черзі – Чоловік читає стоячи) та семантичного (Підліток нехотя (нехотячи) працює).
Неморфологізований тип власне – обставинних прислівників формується з адвербіалізованих прийменниково-відмінкових фори (аналітичних синтаксичних прислівників). Умовою здійснення відіменникової синтаксичної адвербіалізації е використання прийменників – транспозиційних аналітичних синтаксичних морфем, які функціонально нейтралізують визначальну для іменника категорію відмінка і переводять іменник у периферійну прислівникову позицію, оформляючи адвербіальні семантико – синтаксичні відношення. Синтаксичний ступінь адвербіалізації прийменниково-відмінкових форм у свою чергу розчленовується на прийменниково-відмінковий і прийменниковий ступені. Прийменниково-відмінковий ступінь адвербіалізації прийменниково-відмінкових форм є найслабкішим її виявом, бо вони змінюють лише свою синтаксичну позицію, але при цьому семантичне навантаження прийменника і відмінка не втрачається. За допомогою прийменника семантично модифікується лише відмінкова форма, морфеми на позначення роду й числа залишаються без змін. Цей ступінь адвербіалізації представляють найчастіше прийменниковий знахідний і родовий, рідше – прийменниковий давальний і орудний відмінки, які залежать від опорних дієслів руху і визначають спрямування дії на певний предмет. Знахідний відмінок іменників уживається з прийменниками в, на, за, поза, над, під, понад, попід, по, через, крізь, перед, повз, попри, родовий – з прийменниками від, з, до, з-за, з-поміж, з-між, з-над, з-під, давальний – з прийменниками назустріч, вслід, навперейми, орудний – з прийменниками за, слідом за, вслід за, виражаючи різноманітні просторові динамічні значення, зокрема значення вихідного і кінцевого пункту, шляху руху, напр.: зайти в приміщення, приїхати на ярмарок, ходити за лаштунками, летіти над морем, плавати під мостом, снувати понад берегом, літати попід стелею, іти по полю, бігти через гай, пролізти крізь щілину, зупинитися перед воротами, промчати повз будинок, їхати попри село, відпливти від берега, вибігти з хати, доїхати до міста, вийти з-за рогу, вибратися з-поміж нетрів, текти з-під гори, вибігти назустріч гостям, податися вслід візитерам, кинутися навперейми коням, бігти слідом за возом, побігти вслід за розбійниками і т. д.
Прийменниковий ступінь адвербіалізації прийменниково-відмінкових форм характеризується повною нейтралізацією значення відмінкової форми, тоді як у семантичній структурі флексії залишаються вираженими значення роду і числа. Для таких форм властива детермінантна позиція, вживаючись у якій вони виражають просторові, часові, причинові, цільові, допустові та інші значення. У зв’язку з цим власне – обставинні прислівники поділяються на прислівники місця, часу, причини, мети, допустовості.
Прислівники місця неоднорідні. Одні з них можуть виступати в детермінантній позиції речення, репрезентуючи згорнене елементарне речення семантично складної конструкції, пор. Довкола цвіли сади; Внизу бігали люди; Навкруги веселилася молодь; Всюди майоріли прапори. Інші зумовлюються валентністю дієслівного предиката типу бути, перебувати, знаходитися, сидіти, стояти, а також валентністю дієслів односпрямованого руху (піти, побігти, помчатися, поїхати, попливти і т. д.), напр.: Син перебував у пансіонаті; Куля була вгорі; Школа знаходиться навпроти; Робітники сиділи внизу; Діти стояли спереду; Мати пішла додому; Вода побігла додолу.
Прислівники місця поділяються на дві підгрупи. Прислівники першої підгрупи вказують на місце, де відбувається дія або процес, і відповідають на питання де? Серед них є відіменникові (вгорі, внизу, долі, вдома, навколо, навкруги, кругом, спереду), відприкметникові (далеко, близько, неподалік) і від займенникові деривати (там, тут, всюди, повсюди, де), напр.: літати вгорі; сидіти долі; кругом посадити; стояти спереду; жити неподалік; знаходитися близько; зустрітися там; всюди працюють; повсюди схвалюють.
Прислівники другої підгрупи визначають напрямок руху або дії і відповідають на питання куди? звідки? в якому напрямку? Вони також є дериватами від іменників (додому, додолу, нагору, вгору, вниз), прикметників (вліво, вправо, здалеку, зблизька) та займенників (звідусюди, звідусіль, туди, сюди), напр.: приїхати додому; сповзти додолу; підніматися вгору; спуститися вниз; звернути вліво; прибути здалеку; біжать звідусюди; зайти туди.
Обставинні прислівники часу передають темпоральні семантико – синтаксичні відношення, якими пов’язується підрядна темпоральна частина з головною в складнопідрядному реченні, пор.: Птахи прилітають навесні – Птахи прилітають, коли настає весна; Батьки повернулися вночі – Батьки повернулися, коли настала ніч. Прислівники часу поділяються на три підгрупи: 1) прислівники, які вказують, коли відбувається дія (вдень, увечері, вранці, ранком, взимку, зимою, навесні, весною); 2) прислівники, які визначають вихідну межу часу (зранку, звечора, зроду, здавна, спочатку, змолоду); 3) прислівники, які визначають кінцеву межу часу (довіку, дотепер, допізна), напр.: працювати вдень; снідати вранці; прибути взимку; познайомитися змолоду; любити довіку; блукати допізна.
Обставинні прислівники причини базуються на причинових семантико – синтаксичних відношеннях складнопідрядного речення, пор.: Хлопець зозла стукнув дверима Хлопець стукнув дверима, тому що розізлився. До них належать прислівники зопалу, зозла, спересердя, які визначають причину дії, напр.: сказати зопалу, викрикнути зозла, вдарити спересердя.
Обставинні прислівники мети передають цільові семантико-синтаксичні відношення складнопідрядного речення, пор.: Старшокласники так учинили на зло вчителеві – Старшокласники так учинили, щоб розізлити вчителя. їх порівняно небагато. Це – прислівники на зло, навмисне, навмисно.
Допустові прислівники виражають допустові семантико-синтаксичні відношення складнопідрядного речення, пор.: Син одружився, хоч батьки забороняли одружуватися – Син одружився наперекір.
В українській мові морфологізованих допустових прислівників лише два – наперекір, всупереч, напр.: робити наперекір, діяти всупереч.
Окрему підгрупу власне – обставинних прислівників становлять прислівники з порівняльно-уподібнювальною функцією, яку здебільшого зараховують до атрибутивних прислівників способу дії. Складність у визначенні їх місця зумовлена тим, що, подібно до обставинних, вони передають семантико – синтаксичні порівняльні відношення складнопідрядного речення, але виступають у позиції не детермінантного, а прислівного другорядного члена і поєднуються відповідно прислівним підрядним зв’язком, пор.: Дівчинка крутиться так, як крутиться дзига – Дівчинка крутиться як дзига – Дівчинка крутиться дзигою; Він говорив так, як говорять українці – Він говорив по-українському; Товариші вчинили так, як вчинили ми – Товариші вчинили по-нашому.
Підгрупу обставинних прислівників з порівняльно-уподібнювальною функцією представляють прислівники синтаксичного ступеня адвербіалізації, пов’язані з безприйменниковим орудним відмінком іменників (пор. стрілою, вихором, жайворонком, соколом, дзигою, чайкою, вовком і т. д.), а також з місцевим відмінком прикметників та займенників, ужитих з прийменником по (пор.: по-батьківському, по-дружньому, по-моєму, по-вашому), напр.: Поїзд мчить стрілою; Він злетів у вись жайворонком; Приятелі дбають про нього по-батьківському.
Своєрідну групу становлять модальні прислівники. Подібно до власне – обставинних прислівників вони вживаються у функції детермінантного другорядного члена, який залежить від підметово-присудкової основи речення в цілому. Проте, виконуючи спільну формально-синтаксичну функцію, прислівники цих двох груп відрізняються умовами формування та своїми синтаксично зумовленими лексичними значеннями. Власне – обставинні прислівники є здебільшого результатом згортання підрядних детермінантних частин складнопідрядних речень, значення яких репрезентують відпредикатні (віддієслівні або відприкметникові) іменники, що утворюються з предикатів згорнених підрядних частин, і поєднуються з прийменниками, які, замінивши сполучники, стали виразниками тих семантико – синтаксичних відношень, якими пов’язувалися підрядні частини з предикативною основою головної частини. Іншими словами, власне – обставинні прислівники – це адвербіалізовані прийменниково-іменникові компоненти, співвідносні з детермінантними підрядними частиками складнопідрядних речень, пор.: Навесні туристи вирушили в гори – Коли настала весна, туристи вирушили в гори; Батько приїхав до військової частини на побачення з сином – Батько приїхав до військової частини, щоб побачитися з сином; Дитина заніміла с переляку – Дитина заніміла, тому що перелякалася.
Модальні прислівники – це лексичні еквіваленти модально-орієнтованих предикатів згорненої головної частини складнопідрядного речення, пор.: Безумовно (безперечно, без сумніву і т. д.), студенти складуть екзамени – Декан сказав (висловив тверду впевненість у тому), що студенти складуть екзамени; Можливо, поїзд спізниться – Пасажири припустили, що поїзд спізниться. Вони не виявляють кореневої спорідненості з предикатами. Основною умовою формування кореляції модальний прислівник – предикат, головної частини є тип модальності. На рівні гіпотетичної модальності (значення невпевненості, припущення, можливості тощо) з дієслівними предикатами типу припустити, засумніватися і под. корелюють такі модальні прислівники, як можливо, певно, напевно, ймовірно, видно, очевидно, очевидячки та ін.: Можливо, на свято до школи завітають, шефи – Вчителі припускали, що на свято до школи завітають шефи; Напевно, дочка поїде до міста – Мати припускала, що дочка поїде до міста.
Значення констатуючої модальності дієслівних предикатів головної частини, домінанту яких становлять сказати, констатувати, запевнити, підтвердити, передають модальні прислівники безумовно, безперечно, без сумніву, дійсно, справді, природно, звичайно та ін.: Безперечно, операція пройшла успішно – Хірург констатував, що операція пройшла успішно; Група, справді (дійсно), працювала на заводі – Староста підтвердив, що група працювала на заводі.
Опорні дієслова головної частини складнопідрядних речень, що визначають суб’єктивну оцінку мовця або його співбесідника кого -, чого-небудь, замінюються модальними прислівниками по-моєму, як на мене, по-твоєму, як на тебе, по-вашому, як на вас: По-моєму (як, на мене), цього робити не слід – Я вважаю, що цього робити не слід; По-твоєму, дитина говорить неправду ч – Ти вважаєш, що дитина говорить неправду.
Модальність дієслівних предикатів головної частини складнопідрядних речень може стосуватися логічного впорядкування мовлення, виділення основної думки, висновку або результату. Для вираження цих значень уживається велика група модальних прислівників та прислівникових сполучень: до речі, взагалі, зрештою, врешті, нарешті, зокрема, по-перше, по-друге, словом, кінець кінцем: До речі, цю пропозицію вже висував директор заводу – Інокенер зауважив, що цю пропозицію вже висував директор заводу; Рентабельність виробництва, зокрема,- умова виходу з кризи – Директор наголосив (виділив окремо), що рентабельність виробництва – умова виходу з кризи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)