УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ
Текст, його особливості
Мова належить до унікальних явищ життя людини і суспільства. Вона витворилась разом із ними і є не тільки їхньою найприкметнішою ознакою, а й найнеобхіднішою умовою формування їхньої сутності. Однією з провідних функцій мови є використання її як засіб для спілкування між людьми, обміну інформацією, почуттями, досвідом.
Слід розрізняти поняття “мова” і “мовлення”.
Мова – це система фонетичних, лексичних, граматичних одиниць, що використовуються
Мовлення – це практичне застосування потенційних можливостей мови як системи знаків у процесі мовленнєвої діяльності, яка може втілюватись у писемній та усній формах.
Мова в її практичному застосуванні (мовленні) виконує насамперед функції спілкування людей і груп людей між собою. Мова – це невичерпний та універсальний засіб спілкування. Мовлення – це практична реалізація ряду життєвих знань і досвіду людей від давнини до сучасності. Комунікативну мету, як правило, не вдається реалізувати в окремому реченні навіть дуже складної
Текст – це змістова, структурно-граматична єдність речень, груп речень, параграфів, розділів та інших мовленнєвих одиниць, у яких ширше і повніше, ніж у реченні, розгортаються і конкретизуються думки, воля, почуття.
У мовленні тексти часто утворюються не лише з речень, а скоріше з їх сукупностей. Бо інформація реченнями не тільки повідомляється, але зміст повідомлення розгортається, тобто навколо змістового стрижня з’являються додаткові повідомлення-речення. Іноді такий змістовий стрижень розподілений між двома, трьома реченнями в тексті. Характерними ознаками тексту є синтаксична єдність, зв’язність складових одиниць, певна інтонаційно-змістова спільність.
З погляду змістовності текст сприймається як закінчене, об’єднане спільною темою змістове ціле. Текст також є продуктом цілеспрямованого мовленнєвого акту.
За прагматичною направленістю (знаряддя акту спілкування між адресатом і адресантом із певною метою) текст має свою інформативну наповненість, тобто висвітлює окремий фрагмент мовної картини світу з різним ступенем об’єктивності.
Текст – це єдність речень, розташованих у певній послідовності й пов’язаних між собою за змістом, інтонацією, стилем, спрямованістю за допомогою різних мовних можливостей. У мовленні – це висловлювання, що складається із сукупності речень, тим самим утворюючи змістову й структурну цілісність.
Провідні ознаки тексту:
– більше одного речення;
– наявність у сукупності речень спільної теми й провідної думки;
– послідовність викладу інформації та завершеність;
– наявність граматичного й змістового типів зв’язку між одиницями тексту (реченнями).
Текст найчастіше має заголовок. Мінімальною одиницею тексту є речення.
Найважливішими ознаками тексту є цілісність, зв’язність, структурна організація, завершеність.
Цілісність тексту полягає в тому, що в ньому вичерпно викладено тему, а виклад підпорядковано досягненню поставленої мети.
Зв’язність тексту виявляється в тому, що між його складовими частинами – реченнями, групами речень чи більшими компонентами – існує тісний змістовий зв’язок.
Тематична близькість, зв’язок між складовими частинами діють у взаємодії.
Текст складається з більшої чи меншої кількості речень, але не завжди сукупність речень є текстом. Для того щоб певна група речень сприймалася як зв’язне висловлювання, текст, необхідне дотримання певних ознак.
Першою ознакою тексту є Тема – про що йдеться в тексті – яка охоплює всі його частини.
Необхідною ознакою тексту є його Основна думка – з якою метою створюється текст.
Характеристикою тексту є також Змістовий зв’язок Між реченнями та їх послідовність у викладі змісту.
Наприклад.
1. Їх батьківщина – Китай, але культивувати їх почали у своїх садах ще стародавні греки. 2. Ескулап позаздрив своєму учневі й вирішив його отруїти. 3. Пишно квітнуть, милують око наприкінці травня розкішні півонії. 4. Але боги не допустили цього, перетворивши Пеона на найкращу квітку. 5. Одна з легенд розповідає, що названа квітка на честь грецького лікаря Пеона, котрий уславився добрим серцем, умінням зцілювати хворих. 6. З тої пори квіти півонії зачаровують багатою, насиченою гамою кольорів, дарують тонкий ніжний аромат, до того ж мають лікувальні властивості (За С. Приходьком).
Перед нами не текст, а набір окремих речень, але, коли ми розташуємо їх у послідовності 3-1 – 5-2 – 4-6, вони стануть текстом.
Неодмінною умовою тексту є його завершеність: кінцевий його компонент говорить, що тему вичерпано. У нашому тексті в першому реченні йдеться про півонії, а в останньому підводиться підсумок: півонії зачаровують, дарують аромат, мають лікувальні властивості.
Якщо висловлення позбавлене тематичної цілісності, не відзначається повнотою висвітлення змісту, не спаяне єдиним задумом,- не є послідовним і завершеним, його не можна вважати текстом.
Ще однією вимогою до тексту є структурна організація. У межах загальної теми можуть бути виділені її складові частини – підтеми або мікроте-ми, для висвітлення кожної з яких також необхідна певна кількість речень. Таку тематичну групу речень називають складним синтаксичним цілим або надфразовою єдністю.
У надфразовій єдності можна виділити дві частини: одна з них подібна до підмета (це текстовий суб’єкт), а друга – до присудка (це текстовий предикат). Текстовий суб’єкт (С) означає те, про що йдеться в тексті. Текстовий предикат (П) – це те, що говориться в тексті про суб’єкт. Текстовий суб’єкт і текстовий предикат виражаються цілими реченнями.
Аналіз тексту
Йдеться про різні рослини, які люди здавна використовували при різних недугах. Здається, немає такого зела, такої рослини, яких не вживали б наші предки.
Народні цілителі запримітили: коли хворому давати тричі на день перед їжею запарені пшеничні висівки, значно покращиться робота шлунка, людина почуває себе сильнішою, бадьорішою.
Просо лікує серце й печінку.
Барвінок зміцнює організм, зокрема серце, загоює рани, лікує хвороби шкіри. Буркуновий чай допомагає позбутися кашлю, лихоманки, безсоння. (З календаря)
У цьому тексті перше речення – суб’єкт, у якому йдеться про рослини, які допомагають при недугах. А всі наступні речення становлять предикат. У них конкретизується думка, виражена суб’єктом. Графічно зв’язки у тексті відображаються так:
С1,2
П3
П4
П5
П6
Зв’язок першого речення з будь-яким із наступних є Послідовним, або Ланцюговим, тому що перше речення є вихідним пунктом для всіх наступних. А зв’язок між третім, четвертим, п’ятим, шостим є Паралельним. Цей зв’язок дуже схожий на зв’язок між однорідними членами речення.
Колись хустки в Україні вишивались шовком, сріблом та золотом. Якщо вишивали шовком, то найбільше вживали червоних, синіх, зелених, жовтих та рожевих ниток. Сині нитки окремо ніколи не вживалися – тільки в поєднанні з червоними… (О. Воропай)
Зв’язок у цьому реченні має такий вигляд:
С1 П1 С2 П2 С3…
Як бачимо, зв’язок між реченнями ланцюговий. Водночас при такому зв’язку спостерігаються суб’єктно-предикативні відношення. Наприклад, друге речення с предикатом першого речення й одночасно суб’єктом третього речення.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)