Розділ 8
СТРУКТУРНО-ЕКСТРАЛІНГВІСТИЧНА ПІДОСНОВА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
§ 21. Творення фразеологізмів на базі прислів’їв та приказок
Обгрунтування фразеологічної деривації знаходимо насамперед у працях О. Потебні (“згущення думки”), Б. Ларіна (“уламки прислів’їв”), В. Архангельського, який, базуючись на роботах І. Бодуена де Куртене та Є. Поливанова про “економію мовної роботи”, усебічно висвітлив еліптичні процеси в стійких фразах. Певний внесок у розв’язання названої проблеми зробили В. Гаврись, М. Демський, Л.
Осібною є концепція деривації фразеолога Г. Удовиченка. У її основу були покладені внутрішні зв’язки компонентів, розроблені у свій час В. Архангельським (детермінація, взаємна детермінація, індетермінація), і поняття твірної фразеотворчої основи (сталої твірної основи). Автор розрізняє прогресивну й регресивну фразеологічні деривації. Прогресивна – це процес інтегрального зрощення лексично повнозначних слів, які відображали найістотніше, найсуттєвіше в усіх сферах людської діяльності; сполучення лексично повнозначних слів з розрядами службових; процес сигніфікації лексично повнозначних слів, унаслідок чого зневиразнювалася або зовсім втрачалася мотивованість лексичними значеннями семантичної структури фразеологізмів, часткова або повна нейтралізація синтагматичних і парадигматичних форм вираження граматичних значень. Твірною основою (твірною базою) для ФО виступають:
1) поширювальні компоненти (вони підкреслені. – Авт.): Тримати під сукном, на ладан дихати;
2) топоономастичні назви: іти на Голгофу.
3) усі взаємно детерміновані елементи: Солом’яна вдова, свіжа копійка.
Ці та інші приклади – засукати рукава, десятому заказати, у власному соку, до ноги, ну й ну, приший кобилі хвіст та ін. – свідчать, що в авторському тлумаченні прогресивна деривація фактично накладається на те, що звичайно розуміють як фразеологізацію. Процес регресивної деривації виявляється насамперед у фразеологізації прислів’їв і приказок шляхом експліцитної актуалізації, як правило, першої частини приказок і прислів’їв та опускання другої частини: Про вовка помовка – про вовка помовка, а вовк в хату, рада б душа в рай – рада б душа в рай, та гріхи не пускають. Сюди ж, на думку автора, належать і вислови Типу гав ловити – гав Ловити та витрішки продавати, точити ляси – точити ляси з баляндрасами, хоч сядь (та й плач), ні бе ні ме (ні кукуріку) .
Під Фразеологічною деривацією ми далі розумітимемо процес творення похідних ФО на базі вже наявних ідіом чи паремій унаслідок лінгвістичних чи екстралінгвістичних факторів через модифікацію в семантиці, граматичному оформленні (нерегулярно) і структурі (регулярно) . Вона є наслідком динамічних процесів і становить частину ширшого явища – фразеологізації, становлення національної ідіоматики. Як слушну, ми виокремлюємо авторову думку про “поширювальні компоненти” й “топоономастичні назви”: фразеотворчі потенції слів далеко не однакові. Проте деякі часткові моменти потребують уточнення. Форма гав ловити та витрішки продавати справді фіксується деякими джерелами. Проте вона зустрічається все ж таки значно рідше, ніж форма Гав (гави) ловити. Останню як двокомпонентну сполуку вживали Д. Білоус, В. Кучер, Марко Вовчок, Панас Мирний, М. Коцюбинський, М. Кропивницький, Остап Вишня та ін. – практично всі письменники; див. ще словники. “Словник української мови” П. Білецького-Носенка (рукопис укладений в 30-40-ві рр. XIX ст.) як окремі ФО подає Гави ловити і витришки мне “нічого не робити, никати”. Ця форма органічно вписується в модель двокомпонентних сполук з тотожним значенням: Мух ловити, ворон ловити, граків ловити… гав ловити (гаву піймати). Очевидно, сполуку Гав ловити та витрішки продавати варто розглядати як контаміновану форму двох окремих ФО – гав ловити і витрішки продавати. Саме як окремі їх подають й академічні фразеологічні словники. Фразема Хоч сядь та й плач належить до численних утворень з допустовим сполучником Хоч: хоч відбавляй, хоч вовків ганяй, хоч воду з лиця пий, хоч до рани прикладай та ін., які можуть бути відшаруваннями складних речень або утвореними за моделлю “хоч + дієслово у формі наказового способу”. Вираз Ні бе ні ме усталився як мовна формула симетричної будови (без компонента кукуріку) ( ; пор. ще Ні а ні бе). Л. Скрипник припускає, що спочатку фразема Ні бе ні ме виникла у шкільному середовищі, потім почала пов’язуватися з беканням чи меканням тварин, а потім до неї додався ще один звуконаслідувальний елемент і стало Ні бе ні ме ні кукуріку. А цене деривація, а нарощення або принаймні контамінація, якщо зважати на варіанти Ні бе ні кукуріку (М. Стельмах), Ані дзень ані кукуріку. Фразеологічну деривацію ілюструють (з певними застереженнями) такі фраземи, історично (діахронічно) вторинні частини, “уламки” ширших усталених виразів, як-от: М’яко стелити – м’яко стелить, та твердо спати; наздогад буряків наздогад буряків, щоб дали капусти; хата скраю – моя хата скраю, я нічого не знаю; за двома зайцями, за двома зайцями ганяти, забити двох зайців за двома зайцями погонится, жодного не піймаєш (не уб’єш); молоко на губах (у кого), ще материне молоко на губах, молоко не обсохло (в кого), губи в молоці (в кого), з молоком на губах (хто), Материне молоко на губах (у кого); ще молоко не обсохло коло губів (Панас Мирний)тощо – Ще материне молоко на губах не обсохло. Генетично співвідносні ФО Ложка дьогтю (“Втома всіх приспала. Вночі Ложка дьогтю могла проскочити непомітно”, М. Терновський: “Не треба Ложки дьогтю, яка зіпсує враження від спектаклю”, Н. Зінець) і матерня фразеотвірна паремія Ложка дьогтю в бочці меду. Такі еліптичні (усічені, відокремлені, редуковані) частини – переважно початкові – фіксуються тлумачними (фразеологічними) словниками як окремі ФО, вони вживані в різних жанрах красного письменства, публіцистики, в усному мовленні, деякі з них мають паралелі в інших мовах.
Фраземи-деривати кристалізуються побіч численних мовленнєвих варіантів, коли деривація стикається з іншими структурно-семантичними явищами. Наприклад, кодифіковані утворення Як потопаючий за соломину, хапатися за соломину, пор. англ. catch at a straw “хапатися за соломину” з прислів’я a drowning man catches at a straw “Потопаючий за соломину хапається” , Хапатися (схопитися) за соломинку, рос. Хвататься (схватиться) за соломинку ; біл. схапіцца за саломінку (за саломіну) , див. ще рятівна соломинка, по суті, становлять семантичну конденсацію паремії – основи, супроводжуються структурними видозмінами, розширюють компонентний склад тощо. Наприклад: “Тепер же я підкис, вишукуючи рятівну соломинку…” (М. Стельмах); “Юрко, не вагаючись, погоджується, хапається за останню соломинку порятунку” (Ф. Малицький) ; “Була це остання й одинока потіха Левенгавнта, Стебло соломи, якої він ухопився.., тримаючись за вутлу соломинку” (В. Козлов).
Динаміку дериваційного фразеотворення засвідчують і мовленнєві “уламки” троянди й виноград, красиве і корисне, пор.: “Нотатки між монологами про Красиве і корисне”, красиве з корисним, два крила, щастя два крила, два крила і… безкрилля, троянди і виноград (із газет 80-х років), які зіставляються з відомою “живою” твірною формулою – крилатим висловом М. Рильського: У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне.
Деривація, таким чином, – не просте, лінійне відокремлення (вичленування, вилучення) частини паремії, крилатого виразу, ширшої фраземи. Вона супроводжується структурно-семантичними виявами “апробації”, образно-смисловою “грою м’язів”, випробовується на стійкість.
Недостатня увага до генетичного аспекту призводить до того, що звичайно перебільшується роль фразеологічної деривації – менші за обсягом ФО найчастіше кваліфікуються як похідні, а всілякі ширші усталені фрази, що містять однозвучні з дериватемами частини, – як твірні. Наприклад, у нашій вибірці, зробленій на основі досить повного фольклорного збірника з реєстром понад 15 тис. виразів, зафіксовано сотні паремій з паралельно вживаними самостійно фраземами: на один копил дідько всю шляхту покроїв; на Новий рік прибавилось дня на заячий скік; весна днем красна, а на хліб пісна; Слухай, слухай, та на вус мотай, а під старість – як знахідка; грім такий, що хоч тури гони, так не почують: хоч кума, але чортом дивиться; дурному хоч кіл на голові теши, а він усе знає; вольному воля, п’яному рай; він геть – таки скляного Бога держиться: годі ряст топтати – на той світ за наймичку кличуть; із “їв, як за себе кинув: іде на ярмарок витрішки купувати: багатому йти в суд – тринь-трава. а бідному – з пліч голова: хата – покришка: що заговориш, то в хаті повинно пропасти і т. ін. Чи означає це, що виділені частини вичленовуються з широких стійких контекстів? При встановленні походження фразем із прислів’їв варто звертати увагу як на внутрішній смисл прислів’їв у зіставленні зі значенням стійкого сполучення, так і на ареал їх поширення. Без урахування цих моментів “є ризик спотворення семантичної динаміки фразеологізму” .
Насторожує, зокрема, твердження про вичленування деривата з паремій із широкою варіантністю: Старість не радість старість не радість, а горб не користь; …а смерть не весілля; …а вмирать не хочеться. Природніше при цьому припустити можливість нарощення на усталену основу, на подальший розвиток уже існуючого образу. Нарощення, слушно зазначає Л. Скрипник, може бути своєрідним “уточненням” або “запереченням” висловленого попередньо. Чи обов’язково сполуки Рання пташка (птиця), ранній птах виводити із фразеологічних паремій типу рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере? Адже звороти Рання пташка (птиця), ранній птах тощо вільно корелюють з іншими ад’єктивно-субстантивними фраземами цього ж типу. І це не тільки закладено в паремії, семантика якої грунтується на протиставленні образів (Рання пташка – пізня пташка – “внутрішній смисл прислів’я”), а й уписується в розгалужену серію одноструктурних ФО з концептом – “орнітонімом”: Обстріляна птиця, перелітна птиця (пташка), перелітний птах, важна (важлива) птиця (пташка, птаха). Їх ареал не обмежується українською мовою (і це додатковий аргумент їхньої первинності): рос. Обстрелянная птица, ранняя птичка, перелетная птица; біл. Ранняя птушка, стрэляная птушка; пол. Ranny ptakranny praszek “про людину, яка любить дуже рано вставати”.
Як тенденцію треба визнати тезу: чим більше варіантів, тим вірогідніше, що перед нами або просто різновиди “твірного” виразу (паремії), пізніші нарощення (введення ідіоми до паремії), спричинені необхідністю експлікації вже дещо затемненої внутрішньої форми, або розгортання, умотивовування образної основи, а то й гумористичне народнорозмовне доповнення – часом з локальними чи ситуативними елементами, наприклад, як у М. Номиса: Ловися (берися, имайся), рибко, велика й маленька (малая й великая)… бери, чорте, Дениса й Омелька; оттака ловись – …хоч дрібна, але свіжа; …ловись, яка влізла; ноги на плечі – а ну ноги на плечі!, …та й чухрай!, …та навдьори; а нуте ноги!., та не лускайте! .
Крайнім виявом деривації є скорочення (згортання) виразу до одного слова, що узгоджується з висловлюванням О. Потебні про “згущення думки”. Згадаймо й позицію І. Срезневського: усілякі вирази “придатні для утворення слів”: Заноситися – заноситися вгору, молоти – молоти язиком, крутихвіст – крутити хвостом, шкуродерні ціни (М. Стельмах) – Шкуру драти (з кого).
Часом до регресивної деривації відносять і ФО точити ляси нібито від точити ляси з баляндрасами. Однак вона швидше автономна, подібна за структурою до дволексемних ФО з тотожною семантикою: Ляси підпускати “говорити”; рос. точить лясы “базікати” , діал. новг., пек., твер., ряз., тамб., іркут. Лясы веять, волог., влад, Лясы разводить, ряз. Лясы распускать, урал. Лясы строчить, томск. Лясалки точить, горьк. Лясы строить. Припускають, що слово Ляси пов’язане з Ляскати “базікати” . Додамо, що подібні утворення генетично походять від твірної основи Ляс-; див. ще: Ляскуха “вітрогонка, балакуха, цокотуха” , Ляскуха “пустомеля, котра голосно говорить” ; рос. лЯсник “балакун” ; Вони тільки язиком ляскають ; Ляский, ляскіт, ляско, ляскотіти, ляскотливий, ляскучий та ін. – усе це однозвучні слова з основою Ляс – . Вислів Точити ляси етимологи вважають “безсумнівно давнім” , тобто не дериватом з ФО Точити ляси з баляндрасами.
Лексема Баляндраси теж формує “мовленнєві” фраземи, як-от: Баляндраси точити, баляндраси правити, баляндраси торочити, рос. Точить балендрасы. Так само, як основа ляс-, спільнослов’янська основа Бал – (bal-) репрезентує поняття “говорити, балакати, гомоніти”: Балабун, балабони, балабонити, балаболка, балабон “базіка”, Балагур, балагурити, балакати, балаки “розмови”, Баляка “безглузда розмова”, Балакай “говорун, балакун, базіка”; фраземи балабони бити “говорити дурниці”, Баляки підпускати “дурити, обдурювати” , Балачки розводити, бали розводити ; рос. Балабонить языком, баланду переть, творить баланды та ін. Компонент Точити Також пов’язаний з номінацією процесу говоріння й формує багато двокомпонентних фразеосполук (дієслово + іменник): “А тим часом Розмова точиться Та Точиться” (Марко Вовчок), Бали точити, брехні точити, побрехеньки точити, теревені точити, точити балачку, гуц. Точити Бредні, точити бандиті “плести нісенітниці” ; рос. Точить балы (Лясы, балясы, балендрасы, пешки) . Усталений уже вираз Точити ляси з баляндрасами Можна було б розглядати як контаміновану сполуку двох фразем (точити ляси + точити баляндраси). Цікаво, що цю схильність до поєднання ми бачимо також у фіксації Б. Грінченка в “Словарі”: Точити баляндраси, Теревені, Ляси “базікати дурницю” .Таким чином, можливість скорочення (деривація) грунтується на здатності мовців співвідносити еліптовану частину з її ширшою твірною основою. У такому разі структурно складніша мовна одиниця передає у спадок дериватам семантику, мотивування, стилістичне забарвлення. При скороченні вторинні утворення стають абстрактнішими, що дає змогу включати їх до ширшого кола контекстів.
Протилежним до деривації є процес Нарощення, у результаті якого утворюються структурно ширші паремії. Іноді, наприклад, вважають, що фразема Стріляний (старші) горобець вичленувалася з паремії Старого горобця на полові не обдуриш. Проте тут же, у збірнику М. Номиса, вміщені й варіанти цього прислів’я: Старого горобця на м’якинах (на м’якині) не обдуриш, старого горобця на полові не зловиш. Крім того, двокомпонентні прикметниково-іменникові сполуки на означення “досвідчена, загартована життям, бувала, витривала людина, яку важко перехитрити, обдурити” широко вживаються в слов’янських і неслов’янських мовах: укр. Стріляний горобець, обстріляний горобець, старий горобець, стріляна птиця, стріляний птах, стріляна ворона; рос. Стреляный воробей, старый воробей, стрелянная птица; біл. Стары верабей, стрэляны верабей; пол. stary wrobel; чес. Paleny ptacek, досл, “палена пташка”; італ. passero veccio, досл, “старий горобець”, англ. Old bird, досл, “стара птиця”. До цього можна додати й інші метафоризовані одноструктурні “непташині” вислови: Старий вовк, стара лисиця, старий собака.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)