ТЕМА 7. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ
§ 28. Закінчення “холодної війни” (друга половина 80-х – 90-і роки XX ст.)
5. Внесок України в поліпшення загальної атмосфери безпеки у світі.
Україна, як і Росія, Білорусь та Казахстан, після розпаду СРСР стала ядерною державою. Для західних країн це було великою проблемою. Вони прагнули, щоб Україна, Білорусь і Казахстан відмовилися від своїх ядерних арсеналів і вивезли їх до Росії. Починаючи з 1992 р. США витратили 1,5 млрд доларів на встановлення контролю за ядерною зброєю в Росії, Україні, Білорусі та Казахстані
Важливим досягненням зовнішньої політики незалежної України стало її приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Це стало
Україна підтримала програму НАТО “Партнерство заради миру”. 9 липня 1997 р. Президент України Л. Кучма підписав у Мадриді Хартію особливого партнерства України з лідерами 16 країн НАТО. Цей документ сприяв зміцненню миру та безпеки в Європі.
Україна утвердилася на міжнародній арені як суверенна держава. Її зовнішня політика є виваженою та передбачуваною. вона спрямована на розвиток добросусідських відносин, зміцнення безпеки в Європі та світі.
Розвиток відносин України з іншими державами вийшов на рівень стратегічного партнерства. У двосторонніх документах уже закріплені відносини стратегічного партнерства України з шістьма державами світу – Азербайджаном, Болгарією, Польщою, Росією, США, Узбекистаном. Ще з двома державами Грузією та Канадою – документально зафіксовані відносини особливого партнерства. Активно розвиваються
Леонід Кучма
Політичні контакти України з країнами ГУУАМ. Членами цього регіонального об’єднання є Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан і Молдова. Поступово нарощується регіональне співробітництво в рамках ОЧEC (Організація чорноморського економічного співробітництва). Головною проблемою зовнішньополітичної діяльності України є низька ефективність використання зовнішніх чинників для піднесення вітчизняної економіки та вирішення нагальних внутрішніх проблем.
Робота з джерелами
Із статті американського політолога С. Гантінгтона “Новий світовий порядок у XXI столітті: тенденції та європейський вимір”
Більшість людей погоджується з тим, що за часів “холодної війни” світова система була біполярною, тоді як нині існує односилова система. З іншого боку, тривають дискусії з приводу того, яким же вважати нинішній світ – уніполярним, багатополярним чи якоюсь іншою системою. Моя позиція полягає в тому, що нинішня міжнародна політична система є водночас уні – та мультиполярною.
Для вирішення міжнародних проблем нині потрібні зусилля як однієї супердержави, так і спільні зусилля кількох інших керівних держав. У цьому уні – та мультиполярному світі глобальна структура сили має чотири рівні.
Єдиною наддержавою залишаються США. За ними йдуть найважливіші регіональні держави, кожна з яких відіграє домінуючу роль у своєму регіоні. А потім група країн, які я називаю другорядною регіональною силою. До них належать: Велика Британія стосовно Німеччини та Франції в Європі, Україна стосовно Росії, Японія та В’єтнам стосовно Китаю, Пакистан стосовно Індії, Австралія стосовно Індонезії, Саудівська Аравія стосовно Ірану, Єгипет стосовно Ізраїлю та Аргентина стосовно Бразилії. Нарешті, четвертий рівень – це країни, які не ввійшли до перших трьох груп.
Якщо говорити про інтереси наддержави в такій уні – та мультиполярній системі, то, поза сумнівом, вона зацікавлена в поверненні до уніполярної системи, аби самостійно ухвалювати всі рішення.
Впливові в регіонах країни зацікавлені в багатополярній системі світу. Тому стабільність наявної системи значно залежить від рівноваги між головними конфліктуючими групами. Я вважаю, що така рівновага за своєю природою нестабільна, і марно сподіватися, що її можна буде втримати. Світова політика відійшла від біполярної системи, яка існувала під час “холодної війни”, пройшла через однополюсний момент (кульмінацією його стала війна в Перській затоці), а тепер рухатиметься до справді багатополюсного XXI ст. Сполучені Штати, як сказав Збігнев Бжезинський, будуть першою, останньою та єдиною світовою наддержавою.
Запам’ятайте дату
– 19 листопада 1990 р. – прийняття Хартії для нової Європи
– Січень 1993 р. – підписання Договору про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-2)
– Грудень 1994 р. – приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї
– 9 липня 1997 р. – підписання Хартії особливого партнерства України з лідерами 16 країн НАТО
(2 votes, average: 5,00 out of 5)