Розділ 2. Регіони і країни світу.
Тема 5. Країни Африки, Австралія та Океанія
§50. ВСЕСВІТНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ
Форми всесвітніх економічних відносин. Як вам уже відомо, світове господарство – це сукупність національних господарств, які пов’язані між собою системою міжнародних економічних відносин. Такі відносини є своєрідною “кровоносною системою” світової економіки.
Основні форми міжнародних економічних відносин – це міжнародна спеціалізація, зовнішня торгівля, міжнародна фінансова діяльність, міжнародні
Міжнародні економічні відносини почали розвиватися з виникненням перших держав. З розвитком цивілізації їхня роль поступово зростала. На етапі аграрної економіки, коли господарство мало натуральний характер, вони були другорядні. Але в індустріальну епоху значення міжнародних господарських зв’язків різко зросло. Нині вони є невід’ємною частиною економіки будь-якої країни світу, Усі форми міжнародних економічних відносин поглибилися, розширилися й тісно переплелися між собою.
Міжнародна спеціалізація.
Міжнародним спеціалізованим виробництвом називається те виробництво, яке має велике значення в господарстві країни, і особливо у світовому експорті.
У процесі розвитку склалися чотири основні види міжнародної спеціалізації виробництва: міжгалузева, предметна, технологічна й подетальна.
Найдавніша за часом виникнення й найпростіша за механізмом функціонування – міжгалузева спеціалізація. Вона формується на основі природних чинників, як-от: наявність певних видів корисних копалин, агрокліматичних, лісових, а також біологічних ресурсів. Тому міжгалузева спеціалізація охоплює експорт мінеральної, сільськогосподарської, лісової сировини, а також морепродуктів.
Проблема
Ринки спеціалізованої продукції давно вже зайняті, і потрапити на них
Новим виробникам дуже важко. Наприклад, світовий ринок квітів більш як наполовину зайнятий нідерландськими фермерами (знамениті нідерландські тюльпани). Але деяким новим конкурентам удається потіснити “ветеранів”. Особливо вдало розвивають своє експортне квітникарство Кенія і Еквадор. Поміркуйте, за яких умов нині можна вийти на світовий ринок новим виробникам.
Предметна спеціалізація охоплює продукцію обробної промисловості, яка є готовим виробом (а не сировиною, напівфабрикатом чи деталлю). Найкраще предметна спеціалізація розвивається в основних промисло – вих виробництвах – машинобудуванні й хімії.
Необхідність предметної спеціалізації зумовлена тим, що виробляти у себе все необхідне для життєдіяльності надзвичайно невигідно. У такому випадку продукція виходить майже завжди дорожча, а інколи й більш низької якості. Разом із тим є виробництва, які отримали більший розвиток. Країна може бути лідером у певному, більш вузькому напрямку.
Технологічна спеціалізація означає своєрідний територіальний “розрив” в єдиному технологічному ланцюжку. Він відбувається за рахунок розподілення окремих технологічних стадій виробництва товару або послуги між різними виробниками, які знаходяться в різних країнах.
Подетальна спеціалізація є вищою й найскладнішою формою міжнародної спеціалізації. Подетальна спеціалізація отримала розвиток лише в епоху НТР, з поглибленням економічної інтеграції. Торгівля. Міжнародні економічні відносини зазвичай поділяють на дві великі групи торгівлі – товарами й послугами.
У товарній структурі світової торгівлі переважають готові вироби й напівфабрикати, у т. ч. машини, обладнання й транспортні засоби. У промислово розвинутих країнах на частку обробної промисловості припадає понад 90 % (в Японії практично усі 100 %) їх експорту. На другому місці знаходяться паливно-сировинні та продовольчі товари. Вони складають основний обсяг експорту країн, що розвиваються.
Вам уже відомо, що поряд з торгівлею товарами значного розвитку набула також торгівля послугами. Найбільше їх надають країни Західної Європи, які особливо виділяються за розмірами туристичних, транспортних, інформаційних, фінансових послуг, а також послуг в галузі культури, освіти й охорони здоров’я. До лідерів у сфері послуг належать також США і Японія.
У епоху НТР різко зросло значення ще однієї форми торгівлі – науково – технічними знаннями, тобто технологіями й науковою інформацією. Для того щоб подібна торгівля відбулася, кожен винахід реєструється, а заявникові видається свідоцтво на право використання свого винаходу або патент. Коли винахід зафіксований, його автор, маючи патент, може продати дозвіл (тобто ліцензію) на його використання у своїй країні або за кордоном. Ліцензується право використання не лише якого-небудь винаходу, але й різних товарних знаків (брендів).
Торгівля ліцензіями в даний час набула найбільшого поширення. Вартість продукції, що випускається у світі за іноземними ліцензіями, оцінюється приблизно в 0,5 трлн дол. Серед експортерів постійним лідером є США, що продають ліцензії перш за все в країни Західної Європи і до Канади. Експортують ліцензії й інші великі розвинуті країни.
Головні покупці ліцензій – Японія, Італія, Німеччина та ін. Особливо виділяється Японія, яка дуже ефективно використовує іноземний науково-технічний досвід. Окрім ліцензій, на ринку науково-технічних знань торгують і “ноу – хау” (з англійської – “знаю як”). Ноу-хау є сукупністю знань і досвіду, необхідних для швидкого освоєння нового виробництва. У порівнянні з ліцензією система ноу-хау дає можливість покупцеві в найкоротші терміни налагодити нову справу.
Широко практикується надання різних науково-технічних послуг, що отримали найменування “інжиніринг” (з англ. “споруджувати”, “проектувати”). До основних видів інжинірингу відносяться послуги з проектування, рекомендації щодо експлуатації, управління, продажів тощо. Так само великого попиту нині набули різноманітні консалтингові послуги – консультації в різних сферах життєдіяльності.
У науково-технічній сфері розвивається інтернаціоналізація. Транснаціональні компанії виносять свої науково-дослідні центри за рубіж, використовуючи переваги місцевих умов (дешевший персонал, менші податки, високий рівень науки й техніки в певних областях тощо). Американські транснаціональні компанії приблизно 1/10 своїх витрат на науково-дослідні цілі здійснюють за кордоном. Усе більше укладається міжнародних угод, які стосуються спільних розробок у пріоритетних напрямах, – інформаційні технології, біотехнологія, нові конструкційні матеріали.
Міжнародна фінансова діяльність. Вона посідає особливе місце у міжнародній торгівлі послугами й взагалі в господарських зв’язках. Дана форма міжнародних економічних відносин реалізується через торгівлю валютою, безпосередні вклади в розвиток конкретних підприємств (інвестиції) та надання позик (кредитування).
Найбільші валютні резерви мають у своєму розпорядженні найбільші і економічно потужніші держави. Серед регіонів світу за обсягом фінансових послуг виділяється Європа, де лідером є Швейцарія. Друге місце посідає Північна Америка, передусім завдяки США. До світових лідерів належать також азійські країни – Гонконг (Китай), Японія, Сінгапур, Республіка Корея та ін.
На інвестиційному ринку вирішальну роль відіграють так звані прямі приватні інвестиції – такі, що надають інвестору право контролю над діяльністю будь-якого об’єкта. Основну їх частину в умовах глобалізації забезпечують нині ТНК, серед яких особливо велика роль належить західноєвропейським корпораціям.
Одержання іноземних кредитів (так само, як і надання кредитів іншим країнам) є нормою міжнародних економічних відносин. На них базуються усі основні економічні зв’язки між країнами.
Провідні підприємства
“Нестле” – світовий лідер харчової промисловості. “Нестле” (Nestle) – швейцарська харчова компанія, найбільший у світі виробник продуктів харчування. Окрім продуктів харчування, вона контролює ряд підприємств парфумерно-косметичної і фармацевтичної промисловості. “Нестле” контролює близько 45 % світового виробництва кави. Компанії належать бренди Nescafe, Perrier, Vera, Nestea, Nesquik, Maggi, Friskies, L’Oreal. У групі компаній “Нестле” працюють близько 253 тис. осіб, їй належать 500 фабрик і промислових підприємств у багатьох країнах світу. Однак майже усі фінансові кошти (активи), персонал і продажі зареєстровані за кордоном. Близько 95 % продукції “Нестле” випускається поза межами Швейцарії.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Основні форми міжнародних економічних відносин – це міжнародна спеціалізація, зовнішня торгівля, міжнародна фінансова діяльність, міжнародні трудові міграції, міжнародний туризм.
Найважливіші тенденції розвитку світового господарства – інтеграція, інтернаціоналізація й глобалізація.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)