11.2 Значення і форми методичної роботи
В. Сухомлинський писав: “Школа – це насамперед учитель. Особистість учителя – наріжний камінь виховання”. Справжній учитель словесник – це одночасно майстер і духовно багата особистість.
Високий рівень, на який піднялася методика сьогодні, вимагає від учителя значно більших знань, ніж це було кілька років тому. У зв’язку з цим нова освітня парадигма визначила одне з головних завдань учителя-словесника – підвищення професійної кваліфікації, що значною мірою пов’язане зі здійсненням
Завдання методичної роботи випливають із сучасної освітньої мети: підготовка учителя як суб’єкта професійної діяльності, соціального життя, суб’єкта особистішої самореалізації, самоактуалізації й самоорганізації. Педагог може досягти високого професійного рівня за умови систематичного підвищення власного науково-теоретичного рівня, удосконалення лінгво-психолого-педагогічної підготовки своїх знань, умінь і навичок, поліпшення загального розвитку й культурного рівня.
До напрямів методичної роботи належать:
– управління системою неперервної додаткової
– підвищення професійного рівня й педагогічної майстерності вчителі в;
– стимулювання педагогічної творчості;
– впровадження сучасних педагогічних технологій;
– підвищення ефективності педагогічного процесу й забезпечення якості освіти;
– лінгводидактичне забезпечення впровадження нового змісту освіти, зокрема в старшій профільній ланці;
– планування різних видів діяльності з метою підвищення кваліфікації вчителів-словесників.
Однією з форм узагальнення й поширення педагогічного досвіду, підвищення науково-методичної кваліфікації вчителів-словесників є науково-практичні конференції. Предметом обговорення на цих конференціях стають окремі педагогічні проблеми, система роботи кращих шкіл і вчителів, підводяться підсумки експериментальної роботи вчителів-словесників.
Шкільні, районні (міські) науково-практичні конференції присвячуються підсумкам роботи вчителів з певної методичної проблеми. Усе більшого поширення набувають обласні, регіональні та всеукраїнські науково-практичні конференції. У їх підготовці беруть участь співробітники обласних управлінь освіти, інститутів післядипломної педагогічної освіти, викладачі вищих закладів освіти, наукові співробітники Інституту педагогіки АГШ України.
На таких конференціях з доповідями та повідомленнями, що стосуються обговорюваної проблеми виступають учені-методисти, викладачі вищих закладів освіти, вчителі шкіл. Це дає змогу поєднати досягнення педагогічної й методичної науки з практикою викладання української мови в школі.
Всеукраїнські, регіональні, обласні науково-практичні конференції можуть бути присвячені різним загально-педагогічним проблемам, наприклад: “Проблеми гуманізації цілісного педагогічного процесу в умовах реформування загальної середньої освіти”, “Гуманітарна освіта і проблеми виховання молоді”. На таких конференціях працюють окремі секції, у тому числі й секція з методики навчання української мови, на засіданні якої розглядається порушена проблема.
Науково-практичні конференції можуть присвячуватися й окремим питанням лінгводидактики, наприклад: “Освітньо-виховний потенціал української мови як державної: реалії і перспективи”, “Особливості навчання державної мови в південно-східному регіоні”.
На науково-практичних конференціях організовуються виставки, відбуваються презентації методичної літератури, творчих лабораторій учителів. Кращі педагоги проводять відкриті уроки й позакласні заходи з предмета. Таким чином, конференції відіграють важливу роль в узагальнення й поширенні кращого педагогічного досвіду.
З метою підвищення власної професійної кваліфікації вчителі-словесники вивчають досвід своїх колег, відвідуючи їхні уроки, опрацьовуючи публікації про майстрів у фахових часописах тощо.
Основною формою методичної роботи вчителів-словесників є робота методичних об’єднань, спрямована на проведення навчально-виховної, дослідно-експериментальної, позакласної роботи з предмета.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)