ТЕМА 4. БІОСФЕРА – НАЙБІЛЬША ЖИВА СИСТЕМА
УРОК 30
ТЕМА. ЧЕРВОНА КНИГА, ОХОРОНА БІОСФЕРИ
Мета уроку: навчальна – довести необхідність охорони біосфери, ознайомити учнів із типами заповідних територій в Україні, видами рослин і тварин своєї місцевості, занесених у Червону книгу України, ознайомити із природоохоронною діяльністю у своїй місцевості, згадати історію створення Червоної книги та її значення; розвиваюча – розвивати критичне мислення, пам’ять; виховна – виховувати екологічну свідомість, почуття
Основні поняття: природні заповідники, біосферні заповідники, національні парки, заказники, пам’ятники природи. Червона книга України.
Методи уроку: словесний (бесіда), наочний (робота з гербарієм і таблицями, картою), порівняльний (порівняння типів природоохоронних територій).
Тип уроку: узагальнення та систематизація знань.
Обладнання: карта заповідних територій України, рисунки із зображенням рослин і тварин, занесених у Червону книгу України, фотографій заповідних
Міжпредметні зв’язки: фізична географія України (8 клас), біологія (7 клас).
Структура уроку
І. Перевірка домашнього завдання
II. Повідомлення теми, мети й завдань уроку
III. Актуалізація опорних знань учнів, їхнього попереднього досвіду
IV. Викладення основного матеріалу
1. Міжнародні організації, що приділяють увагу охороні біосфери.
2. Типи природоохоронних територій в Україні.
3. Чорна книга. Історія її створення та значення.
4. Червона книга. Історія її створення та значення.
5. Правила особистої природоохоронної поведінки.
V. Підбиття підсумків уроку
VI. Домашнє завдання
Хід уроку
I. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
– Завдання і запитання до учнів
1. Чому всі віруси однозначно шкідливі для рослин, тварин і людини?
2. Запишіть представників чотирьох царств (мукор, олень, корал, красноголовець (підосичник), морська капуста, кисломолочні бактерії, мохи) у потрібну групу: Мікроорганізми, Гриби, Рослини, Тварини.
(Це завдання учені виконують письмово на дошці.)
3. Установлено, що зникнення лише одного виду рослин загрожує зникненням десяти видів комах? Чому?
II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ Й ЗАВДАНЬ УРОКУ
III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ, ЇХНЬОГО ПОПЕРЕДНЬОГО ДОСВІДУ
– Бесіда
– Яку користь дає людям біосфера? (Вона забезпечує людину продуктами харчування, киснем, ліками, сировиною для промисловості. Краса живої природи приносить людям естетичну насолоду (людям подобається милуватися красивими пейзажами та композиціями). Багато тварин – вірні помічники й друзі людини.)
– Навіщо людині потрібно охороняти біосферу та піклуватися про неї? (Щоб не втратити ту користь, яку біосфера дає їй. Окрім того, людина – також частина живої природи.)
IV. ВИКЛАДЕННЯ ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Міжнародні організації, що приділяють увагу охороні біосфери
Охорона біосфери й природи в цілому здійснюється різними шляхами.
– Які міжнародні організації, що приділяють увагу охороні біосфери, вам відомі? (Грінпіс (зелений світ,).)
– Слово вчителя
Окрім цієї відомої всім організації, охороні природи приділяють увагу ЮНЕСКО, Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів (МСОП), а також Всесвітній фонд дикої природи (WWF). Символ Всесвітнього фонду дикої природи у вигляді бамбукового ведмедя панди відомий у всіх куточках планети. Цей благодійний фонд створили біологи-ентузіасти різних країн світу в 1961 році. Зараз це одна з найавторитетніших організацій серед тих, що приділяють увагу охороні природи. Фонд об’єднує близько 5 млн. осіб із 25 країн світу. Президентом фонду є герцог Единбурзький принц Філіп, чоловік королеви Великобританії Єлизавети II. Головне завдання Фонду – збирати пожертвування та фінансувати наукові дослідження й проекти, які сприяють збереженню живої різноманітності планети та природних ресурсів, збереженню чистоти навколишнього середовища, випуску науково-популярної літератури та фільмів про живу природу, підтримувати матеріально природоохоронні території та створювати нові.
2. Типи природоохоронних територій в Україні
У всіх країнах світу, зокрема й в Україні, створюються природоохоронні території. Сучасна Україна нараховує такі типи природоохоронних територій.
1). Природні заповідники – території або акваторії (існують і морські заповідники, які охороняють видову різноманітність водних організмів), де заборонено всі види господарської діяльності з метою збереження й вивчення живих організмів та екосистеми в цілому.
Прикладами природних заповідників в Україні можуть бути такі: “Медобори” в Тернопільській області, “Розточчя” у Львівській, “Поліський” у Житомирській, “Український степовий”, розташований трьома філіями в Сумській і Донецькій областях, “Луганський” в Луганській області, “Канівський” у Черкаській області та інші. Головне завдання співробітників природних заповідників – спостереження за живими організмами, вивчення Їхніх вимог до середовища існування.
2). Біосферні заповідники – також є територіями або акваторіями, де заборонено господарську діяльність. Мета створення біосферних заповідників – вивчити взаємозв’язок людини й природи, зберегти для людства незайманими приклади різноманітних екосистем Землі. Для цього в межах біосферного заповідника виділяють кілька територій: власне заповідна (внутрішня) та буферна (зовнішня), де дозволене незначне використання природи, наприклад збирання грибів, ягід, горіхів, рибна ловля. Надалі порівнюють стан заповідної та буферної територій і території довкола заповідника, яка не охороняється, і на підставі цього порівняння складають рекомендації щодо охорони природи.
Значення біосферних заповідників підкреслює той факт, що всі вони незалежно від того, в якій країні розташовані, перебувають під охороною міжнародної організації ЮНЕСКО.
Прикладами біосферних заповідників України є “Карпатський”, “Асканія-Нова” в Херсонській області, “Дунайські плавні” в Одеській області, “Чорноморський” у Херсонській області.
3). Національні парки – це території дикої природи, вилучені з господарського використання, але доступні для організованих груп туристів і відпочивальників, які своїм відвідуванням національного парку не завдають шкоди природі. Створення національних парків має мету: 1) зберегти незайманими чудові куточки Землі; 2) дати можливість милуватися цією красою всім бажаючим.
Приклади національних парків в Україні: “Шацький” у Волинській області, “Синьовир” і “Карпатський” у Закарпатській області, “Азово-Сиваський” на території Кримської автономної республіки.
4). Заказники – це невеликі території, на яких під охороною перебуває окрема ділянка екосистеми, наприклад ділянка, де ростуть рідкісні рослини, або ділянка перебування зникаючого виду тварин. Територію охороняють тимчасово, охороняють не всі організми екосистеми, а тільки окремі види рослин або тварин, на такій території дозволені певні види господарської діяльності, що не становлять загрози для природи.
Заказники є у всіх областях України.
5). Пам’ятники природи.
– Бесіда
– Від якого кореня утворене слово “пам’ятник”? (Від слова “пам’ять”.)
– Для чого люди встановлюють пам’ятники і який вигляд вони найчастіше мають? (Щоб залишити пам’ять про яку-небудь подію або людину. Найчастіше пам’ятник має вигляд статуї людини або тварини.)
Пам’ятники природи є витворами природи, а не людських рук. Через їхню красу або рідкість держава бере такі природні об’єкти під охорону. Пам’ятниками природи можуть бути: старі дерева, красиві скелі, водоспади, печери, джерела.
– Хто бере під охорону всі типи природоохоронних територій? (Держава та міжнародні організації, якщо цінність цих природоохоронних об’єктів особливо велика для людства.)
A name=bookmark241>- Завдання у робочому зошиті
3. Чорна книга. Історія її створення та значення
– Слово вчителя
Небезпека безповоротного зникнення цілих видів рослин і тварин стала зрозумілою людям не відразу. У 1973 році МСОП (Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів) опублікував так звану Чорну книгу – список видів, що зникли з лиця Землі з 1600 року. До неї потрапили:
– 83 види ссавців;
– 113 видів птахів;
– 23 види риб;
– 21 вид плазунів;
– понад 300 видів безхребетних тварин (комахи, павуки тощо);
– 384 види квіткових рослин.
Прикладами тварин, які зникли безповоротно з видової різноманітності Землі, можуть бути: давній дронт, голуб-кочівник, безкрила гагарка, лабрадорська гага, каролінський папуга, гавайська нектарниця, тур, тарпан, морська корова, гігантська лама.
І цей список далеко не повний, оскільки багато видів рослин тропічних країн були знищені людиною раніше, ніж їх відкрили, вивчили й описали вчені.
4. Червона книга. Історія її створення та значення
У наш час небезпечний процес зникнення видів рослин і тварин прискорився. У 1963 році з’явилася Червона книга – список і опис організмів, які перебувають під загрозою зникнення. До неї включений також перелік заходів для охорони цих видів і поновлення їхньої чисельності. Список видів диких тварин і рослин, занесених у Червону книгу, постійно зростає. До останнього видання міжнародної Червоної книги (1996 рік) було занесено 34 тис. видів рослин і 5,5 тис. видів тварин.
Чому цей офіційний документ одержав назву “Червона книга”?
Червоний колір – колір небезпеки й заборони, зрозумілий жителям усіх країн.
Саме тому Червону книгу ще називають книгою тривоги й надії. У ній є червоні сторінки для тих видів, які перебувають під загрозою зникнення. Ці види потребують дбайливого ставлення. На жовтих сторінках описані ті види, чисельність яких різко скоротилася в останні десятиліття – це тривожний сигнал для людства. Зелені сторінки книги призначені для опису тих видів, чисельність яких удалося відновити.
Прикладами тварин, які перебувають на грані вимирання, можуть бути: лев, тигр, горила, гепард, білий ведмідь, шиншила, кулан, американський журавель, білопузий тюлень, тюлень-чернець, коала, панда.
Види тварин, урятовані від вимирання: зубр, бобер, соболь, лось, сагайдак, морська видра, річкова видра, біла чапля, біла куріпка.
Після першого видання міжнародної Червоної книги в багатьох країнах були складені подібні національні Червоні книги. Вони мають статус державного документа, тобто закону. Порушники, які знищують живих істот, занесених у цей список, або завдають їм шкоди, зазнають кари. У Червону книгу України занесені, у першу чергу, ті види, які існують лише в Україні й більше ніде у світі. Наша держава відповідає за збереження цих унікальних організмів перед усією планетою. Наприклад, таким видом є скіфський тюльпан, який росте тільки в біосферному заповіднику Асканія-Нова, розташованому у Херсонській області.
До рідкісних і зникаючих видів рослин в Україні належать: нарцис вузьколистий, едельвейс, пролісок звичайний, водяний горіх пливучий, любка дволиста, лілія лісова, вовчі ягоди пахучі тощо.
– Завдання у робочому зошиті
5. Правила особистої природоохоронної поведінки
Зусилля всіх учених світу не врятують біосферу, якщо до її охорони не будуть залучені всі жителі планети, допомагаючи кожною дією в повсякденному житті цій справі.
– Бесіда
– Якими вчинками в повсякденному житті кожний із нас може допомогти збереженню біосфери? (Заощаджувати електроенергію: вимикати непотрібні електроприлади, використовувати ощадливі лампи. Не допускати витікання води з несправного крана, закривати кран, якщо вода, яка тече з нього, не використовується. Збирати й здавати макулатуру, заощаджуючи тим самим папір і зберігаючи дерева. Не користуватися рідинами в аерозольних балончиках – фарбами, дезодорантами, засобами побутової хімії. Вони знищують атмосферний озон, спричинюючи утворення “озонових дір”. Такі самі засоби продаються в пляшечках і тюбиках. Опале листя, яке збирають на присадибних ділянках та в міських парках, потрібно закопувати, щоб воно перетворилося на перегній. Спалюючи зібране листя, люди забруднюють атмосферне повітря. Кожна людина, яка палить, завдає шкоди не тільки своєму здоров’ю, але й усій біосфері в цілому. Вирощувати кімнатні рослини й висаджувати дерева та чагарники на тих ділянках, які не використовуються під господарську діяльність.)
– Завдання у робочому зошиті
– Запитання до учнів
– Чому люди зобов’язані піклуватися про збереження біосфери? (Тому що біосфера для людини – джерело багатств та енергії.)
– З якою головною метою створені такі міжнародні організації, як Грінпіс, Всесвітній фонд дикої природи тощо? (Із метою об’єднання зусиль багатьох країн для охорони біосфери.)
– Які типи природоохоронних територій вам відомі? (Природні заповідники, біосферні заповідники, національні парки, заказники, пам’ятники природи.)
– Як називають опис рідкісних і зникаючих видів диких рослин і тварин? (Червона книга.)
– Чому шкідники природи за свою діяльність зазнають кари? (Тому що природу охороняють державні закони.)
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ
Сторінками Червоної книги
На нашій планеті стає усе менше й менше рослин і тварин: одні види зникають, чисельність інших скорочується… Люди переймалися цим іще з XIX ст., але тільки в 1948 році був утворений Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів (МСОП). Створена при ньому Комісія з рідкісних та зникаючих видів почала збирати дані про рослини й тварини, які перебувають під загрозою зникнення.
Усі види тварин і рослин, занесені в Червону книгу, потребують особливої охорони. Однак їхній сучасний стан, чисельність і площа районів існування різні. Є досить численні види, які поширені на дуже обмеженій території. Як правило, це види, що населяють один або кілька невеличких островів. Наприклад, комодський варан, який живе на островах Східної Індонезії,- гігантська ящірка, названа за одним з островів, де вона водиться,- острова Комодо. Такі види дуже вразливі: вплив людини або природних катаклізмів можуть спричинити їхнє зникнення всього за кілька років. Так сталося свого часу з біло-спинним альбатросом.
Зниження чисельності того чи іншого виду відбувається з різних причин. В одному випадку це масове полювання, рибальський промисел або збирання яєць. В іншому – вирубування лісів, розорювання степу або будівництво гідроелектростанції, тобто знищення не самої тварини або рослини, а середовища їхнього існування. Деякі тварини й рослини перебувають під загрозою зникнення тільки через природні причини, як правило, зміни клімату (наприклад, реліктова чайка). Тому Для збереження одних видів достатньо заборони полювання або збирання рослини. Для інших необхідне створення особливих охоронних територій із повною забороною будь-якого виду господарської діяльності або навіть організація спеціальних розплідників для розведення в неволі тварин, що перебувають на межі зникнення. Саме тому в Червоних книгах види розподілені за категоріями, залежно від їхнього сучасного стану й тенденцій зміни.
До першої категорії належать види, які перебувають під загрозою зникнення й порятунок яких неможливий без спеціальних заходів. До другої категорії включені види, чия чисельність відносно велика, але катастрофічно скорочується, що в недалекому майбутньому може поставити їх на межу зникнення. Третю категорію становлять рідкісні види, яким сьогодні нічого не загрожує, але вони зустрічаються в такій невеликій кількості або на таких обмежених територіях, що можуть зникнути при несприятливій зміні середовища існування. До четвертої категорії належать маловивчені види, чия чисельність і стан викликають тривогу, однак мала кількість відомостей не дозволяє віднести їх до жодної з попередніх категорій. І нарешті, до п’ятої категорії належать відновлені види, чий стан завдяки вжитим заходам більше не викликає побоювань, але які ще не підлягають промисловому використанню.
МСОП – громадська організація, і її рішення, на жаль, не мають обов’язкового характеру. Тому МСОП виступив ініціатором висновку Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, що перебувають під загрозою зникнення. Конвенція була підписана в 1973 році у Вашингтоні, і нині до неї приєдналося вже понад 100 країн. Ця міжурядова угода дозволила суворо контролювати міжнародну торгівлю рідкісними видами. Частково виявилися захищені навіть ті види, які живуть у країнах, що не приєдналися до Конвенції, оскільки основні ринки збуту – Західна Європа, США, Японія та інші розвинені країни – виявилися закритими для незаконної торгівлі.
Останній раз Червону книгу України обновляли в 1999 році, нині готують її нове видання.
Азіатський лев
Побутує думка, що цар звірів – лев – типово африканська тварина. Однак у давнину ці величезні красиві кішки були широко розповсюджені від Південної Європи до Близького Сходу та Індії. У Європі леви жили в Греції. Аристотель і Геродот описували напад левів на коней і ослів, що супроводжували армію перського царя Ксеркса І під час його походу в Грецію (480- 479 pp. до н. е.).
На початку нової ери в Європі леви зникли, хоча були ще поширені на Близькому Сході, про що є згадка навіть у Біблії. Але в часи Хрестових походів (кінець ХІ-ХІІІ ст.) левів знищили й тут. До початку XX ст. азіатські леви збереглися на заході й півдні Ірану, біля рік Тигр та Євфрат, і в Індії. В Ірані останній царствений звір був убитий в 1923 році. В Індії до цього часу азіатські леви залишилися тільки в межах колишніх приватних угідь у Гірському лісі. Цей ліс пізніше був перетворений у національний парк Гір. У Гірському лісі живе близько 300 тварин. Тут леви населяють мішані тропічні ліси й савани (субтропічні степи).
Африканський страус
Африканський страус – найбільший птах на планеті – сягає заввишки 2,5 метра і важить до 150 кілограмів. Страус дуже добре пристосований до життя в савані. Високий зріст і величезні очі дають можливість птахові здалеку помітити хижака, довгі ноги дозволяють розвивати швидкість до 60 км/год., а крила допомагають швидко змінювати напрямок руху.
Цей величезний птах, який не вміє літати, здавна привертав до себе увагу людини. Зображення страусів на стінах печер датуються V тис. до н. е. У давніх єгиптян страус був символом справедливості, оскільки його пір’я, на відміну від пір’я інших птахів, має по обидва боки стрижня опахала однакової ширини, тобто їхнє пір’я абсолютно симетричне.
Колонізація Північної Африки колишніми поселенцями супроводжувалася масовим винищуванням страусів. На них полювали через м’ясо та чудове пір’я, яким прикрашали себе середньовічні лицарі, а пізніше й світські красуні. Особливо загрозливих масштабів цей процес набув на початку XIX ст., коли в моду знову ввійшло страусове пір’я. Птахи, які можуть ударом ноги розтрощити голову собаці й протистояти нападу лева, виявилися безсилими проти людини, озброєної вогнепальною зброєю. На страусів почали полювати професійні мисливці, які вбивали їх тисячами. Наприклад, тільки у Франції в 1912 році було продано 160 тонн страусового пір’я.
Африканський страус міг стати жертвою дамських примх. Але, на щастя, цього не сталося. Мода на пір’я та його висока ціна на ринку сприяли створенню страусових ферм, що врятувало птахів від повного винищування. Щоправда, чисельність диких страусів та ділянки їхнього поширення продовжували скорочуватися, що було пов’язано зі збиранням яєць та полюванням. Нині дикі африканські страуси живуть в основному в національних парках.
Велика панда
Місіонер Арманд Давид у 1869 році відвідав китайську провінцію Сичуань. Тут він зібрав велику колекцію тварин, багато з яких дотепер залишаються загадкою для науки. У цій поїздці Давид уперше почув про білого ведмедя, що живе в горах. Спочатку він не повірив розповідям, але незабаром купив шкуру звіра, а потім побачив і самого ведмедя. Це була величезна стопохідна (не копитна) тварина з міцними пазурами, густим хутром і світлою головою. Голова й тулуб — білі, лапи й вуха – вугільно-чорні, а довкола очей – чорні кола (через що місцеві мисливці називали ведмедя очкастим).
Так європейці дізналися про велику панду, яку спочатку віднесли до родини ведмежих, потім до родини єнотових, а потому знову визнали ведмедем. А справа в тому, що велика панда відрізняється від інших видів ведмедів як будовою тіла, так і способом життя. Вона живе тільки в гірських лісах Південного Китаю на висоті від 2500 до 3500 метрів і живиться переважно пагонами та листям бамбука. Дорослій тварині масою понад 100кг потрібно чимало зеленого корму. Тому панда їсть 10-12 годин на добу, пережовуючи грубу їжу. Звір не впадає в сплячку, а взимку живиться пагонами бамбука, які вириває з-під снігу.
Унаслідок того, що велика панда живе тільки в одному районі й живиться тільки одним видом бамбука, її відносять до найбільш рідкісних ссавців світу: у дикій природі цих тварин налічується не більше тисячі. За 130 років, які минули із часу відкриття Давидом великої панди, для зоопарків було виловлено близько 30 тварин. Сьогодні придбати велику панду навіть для зоопарку, а тим більше тримати її в неволі – дуже складно й дорого.
Зараз, завдяки створенню охоронних природних територій, уже не існує небезпеки зникнення цього виду. Зображення великої панди є на емблемі Всесвітнього фонду дикої природи, мета якого – збереження рідкісних і зникаючих видів тварин та рослин.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)