ПРИКМЕТНИК
5. ЛЕКСИКО – СЕМАНТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ВІДНОСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ
Категорія ознаки предмета за дією
Специфіка відносних прикметників, ад’єктивованих з категорії дієслова, виявляється у спільному для всіх похідних утворень характері ознаки, яку вони передають. Подібно до іменника, категоріальні одиниці якого стали основою для відтворення ознаки за відношенням до предмета, дієслово дало широку палітру значень різноманітної дії, яка транспонованими прикметниковими формами передана як ознака предмета за відношенням його
Усі віддієслівні прикметники, передаючи ознаку дії, дотичної до предмета, формують категорію ознаки предмета за дією. За змістом ця ознака може бути різною, напр.: читальний зал – зал для читання – зал, де читають, прикметник містить сему дії, яка зосереджена або відбувається у відповідному місці, тобто передає ознаку локалізованої дії. Аналогічно різальний апарат – апарат для різання апарат, яким ріжуть (тут відтворена ознака дії предмета,
Інша ситуація характерна для Лексем віддієслівного походження, які в граматиці кваліфікують дієприкметниками Якщо відносними прикметниками із суфіксами – льн-, – н – відтворюється ознака локалізованої дії, дії, виконаної за допомогою знаряддя або засобу дії тощо, то дієприкметники із суфіксами – уч-, – ач-, – л-, – н-, – єн-, – т – виражають ознаку дії, яку виконує чи виконав сам предмет, або ознаку дії, спрямовану на предмет, напр.: достигаючий колос, нудьгуючий пасажир, благаючі очі, в’януча гілка, зарослий двір, дозрілі плоди, пошерхлі руки, побілілі вуста, непроханий гість, повернений борг, осідланий кінь, зупинений перехожий, кинутий камінь, митий тротуар.
Численний за кількісним складом набір похідних одиниць цього типу значень вмотивований відповідною кількістю об’єктів позамовної дійсності, дію яких специфічно передає ад’єктив. Сема дії, втілена у граматичні форми іншої частиномовної одиниці, у цьому випадку ад’єктива, зберігає свій зміст, однак під впливом форми ад’єктива сприймається не як дія, а як ознака. Властивість або особливість, якою виділяється дія з-поміж інших, стає ознакою об’єкта (предмета), пов’язаного з цією дією, тобто “означеною” дією, аналогічно до опрєдмечених дії та ознаки в іменникові, напр.: тремтячі руки – руки, які тремтять, побіліле обличчя – обличчя, яке побіліло, пофарбована тканина – тканина, яку пофарбували. Варто зазначити, що ознака дії предмета та ознака дії на предмет, виражені дієприкметниками, не дублюють ознак дії віддієслівних похідних на – льн-, – н – (див. вище), отже, заповнюють лакуни у ряду спеціалізованих граматичних форм атрибута.
Залежно від того, яку участь – активну чи пасивну – у виконанні дії бере позамовний об’єкт, дієприкметники умовно поділяються на дві групи, перша з яких формує підкатегорію ознаки дії предмета, інша – підкатегорію ознаки дії на предмет, пор.: блимаючий вогник – вогник,
Який блимає, і розбитий горщик – горщик, який хтось розбив.
Лексеми, які передають ознаку дії предмета, є похідними одиницями із суфіксами – уч-, – ач-, – л-, напр.: меркнучі зорі, зріючий колос, достигаючий плід, лежачий камінь, квітуюча земля, обважнілі дерева, позеленілий ліс, спітнілі руки, пожовкла трава. Розрізнення граматичних форм, закріплене суфіксами – уч-, – ач – та – л-, зумовлене грамемами теперішнього або минулого часу твірних основ неперехідних дієслів і не впливає на ознаку дії предмета, виражену дієприкметником, пор.: в’янучий лист (теп. час) – лист, який в’яне і зів’ялий лист (мин. час) – лист, який зів’яв. В обох випадках зберігається спільна ознака – активний у дії предмет.
Дієприкметники із суфіксами – н-, – єн-, – т – передають ознаку дії, якої зазнає предмет, напр-: порубані дрова, стріляна рана, вишита сорочка, плетені рукавиці, засаджена ділянка, прополений город, забитий цвях, викопаний колодязь, зірвана квітка, тканий килим. У структурі змісту цього типу віддієслівних похідних помітна спільна риса – дія “означає” предмет, тобто особливості або властивості дії, спрямованої на предмет, стають ознакою предмета, напр.: вимитий посуд – посуд, який вимили, тобто чистий. Утворені від перехідних дієслів ці дієприкметники нейтральні щодо семи завершеної або незавершеної дії, яка спричинена семантикою дієслова і закріплена у його структурі, пор.: чищена картопля (недок. вид) – картопля, яку чистили, і почищена картопля (докон. вид) – картопля, яку почистили; ознака дії на предмет в обох випадках однакова.
Два семантичних різновиди дієприкметників розрізняються синтаксичними показниками. Дієприкметники із семою активного в дії предмета, перебуваючи здебільшого у препозиції щодо опорного іменника і дублюючи його граматичні категорії роду, числа та відмінка, у реченні виконують роль означення, напр.: “Згадується, стояла рання весна, земля протряхла, … почувався хвилюючий, ніжний подих природи” (Ю. Яновський); “Зеленіючі лани востаннє посилали звідтіль свій сонячний усміх на цю чужу, непривітну гору” (О. Гончар). У ролі присудка дієприкметники активної дії предмета вживаються значно рідше, напр.: “Голос був знайомий, знаний і хвилюючий” (Ю. Смолич).
Для дієприкметників із семою означеного дією предмета природною є позиція присудка або напівпредикатного означення, напр.: “Не так уже тут мені дороги рожами устелені” (Леся Українка); “Від самого ранку перед хатами стояли сани, устелені соломою” (І. Франко).
У ролі присудка дієприкметники втрачають основну для них категорію відмінка, ознаки роду та числа послаблюються, а через аналітичну синтаксичну морфему-зв’язку бути вони набувають граматичних категорій дієслова.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)