СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
Складнопідрядне речення
Сполучники підрядності і сполучні слова у складнопідрядному реченні
Основним засобом поєднання підрядної частини з головною є сполучники підрядності (Що, як, щоб, бо, оскільки, якби, аби, чи, коли, коли б, доки, поки, раз, ніби, наче, неначе, неначебто, немов, немовбито, нібито, хоч, так що, тому що, дарма що, через те що, завдяки тому що, у зв’язку з тим що, незважаючи на те що, як тільки, після того як, як… то, якщо… то, якби… то та ін.).
Оскільки сполучники є службовими словами, вони
Засобом зв’язку між частинами складнопідрядних речень можуть служити не лише підрядні сполучники, а й сполучні слова. У ролі сполучних слів виступають відносні займенники в усіх відмінкових формах (Хто, що, який, чий, котрий, скільки) та окремі прислівники
Сполучні слова, на відміну від сполучників, належать до повнозначних самостійних частин мови (займенників чи прислівників), а тому вони не тільки підпорядковують підрядну частину головній, а й виступають членами речення в підрядних частинах. Наприклад, у складнопідрядному реченні Зима спитає, Де літо булО (Народна творчість) прислівник Де в ролі сполучного слова з’єднує підрядну частину з головною й виступає обставиною місця в підрядній частині, залежить від присудка Було. Інші приклади: Той у північ на море полине, Хто не думає ранку діждати (Леся Українка). Уявою він бачить вчорашній день, Коли перед школою юрмилися батьки і матері, просто рідні тих юнаків і дівчат, Що збиралися на канікули (І. Чендей). От і спробуйте уявити рідну природу без журавля, Про якого в піснях співають, Який живе в прислів’ях і казках (А. Топачевський). Яка головонька, така й розмовонька (Народна творчість). Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш (Народна творчість).
Зверніть увагу!
У складнопідрядних реченнях слід розрізняти сполучники й омонімічні з ними сполучні слова, від яких вони утворилися. Це насамперед стосується слів Що, коли, як. В одних складнопідрядних реченнях вони виступають сполучниками, в інших – сполучними словами. При розмежуванні їх слід пам’ятати, що:
1) сполучник не буває членом речення, а сполучне слово обов’язково виступає членом речення в підрядній частині;
2) на сполучник ніколи не падає логічний наголос, а сполучне слово може вимовлятися з логічним наголосом;
3) сполучник можна замінити лише сполучником, а сполучне слово – іншим сполучним словом.
Наприклад: Тепер я вірю в те, Що дикі звірі його музики слухали! (Леся Українка). Богдан не знав, Що відповісти батькові, і теж зажурився (М. Луків). У першому реченні Що – сполучник, бо не є членом речення, не має логічного наголосу; у другому реченні Що – сполучне слово, оскільки в реченні виступає прямим додатком до присудка відповісти, має логічний наголос. Люби свою любку, Як Голуб голубку (Народна творчість). Улас відчував розгубленість перед великим містом і зовсім не знав, Як Себе поводити в ньому і Як Себе тримати (Григорій Тютюнник). Не образиш і ворога свого, Коли Хоч трохи спроможешся себе пізнати… (Г. Сковорода). Благословен той день і час, Коли Прослалась килимами земля, яку сходив Тарас малими босими ногами… (М. Рильський).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)