УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ
Дієприкметник
Тексти для диктантів
* * *
Чіткий, до болю чіткий рідний краєвид. Понад обрієм небо блідо-синє, а трохи вище застигла обважніла карта хмар, перемежована потрісканими стежками просвітків. І не чорні хмари, і не сині. Але є у них барви і дух чорнозему та блакиті; і не співучі вони, а тривожні. І так відтінять чи шматок левади з чашами осокорів, чи пожовклу вулицю, чи самотню хату, що серце стиснеться і пам’ять довше триматиме тоїі обрис, ніж якийсь малюнок бурхливої весни
А під хмарами земля – чорнотіла, стоптана копитами, збита машинами, розмелена танками, розшматована бомбами, снарядами. Над дорогою самотня верба, розчахнута міною, з подертою, покрученою корою. Пора б умирати, а не вмирає, тільки листом плаче, тихо, поволі, як удовиця. Падає лист на чорну, напівзгнилу стерню, на розвержений, перепрілий полукіпок, на розпухлі снопи, з-під яких півмісяцями проростає несіяне жито.
(132 сл.) М. Стельмах
* **
Поширений у нашому краї і оспіваний в народі барвінок здавна. Значне місце як символ займав він у віруваннях давніх слов ян, насамперед
Барвінок – також і символ краси. Здавна вважалося, що рослина дарує дівчині вроду. Дівчата на Україні колись умивалися напаром із барвінку; “Десь ти мене, мати, в барвінку купала”.
Рослина ця не тільки декоративна, пісенна, а й цілюща. Згадки про її лікувальні властивості сягають сивої давнини. Барвінок був відомий античним лікарям.
Багато повір’їв і легенд складено про барвінок у середньовічні часи, коли ця рослина вважалася загадковою, чаровладною. Існувало, наприклад, повір’я, що досить чоловікові й жінці з’їсти листок барвінку, як між ними спалахне палке кохання. Казали, що ця рослина оберігає від нечистих сил та чаклування. Барвінок вішали над дверима й вікнами, щоб злі духи не проникали в дім. Як пошановували цю рослину, свідчить і такий звичай – її ніколи не викидали на смітник, а тільки у воду, щоб вона не загинула від спраги.
(187 сл.) З журналу
(2 votes, average: 4,50 out of 5)