СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
Просте речення
Тире між підметом і присудком
1. Тире ставиться при відсутності зв’язки, якщо:
А) присудок виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку і стоїть після підмета. Моя мати – наївність, тиха жура і добрість безмежна (М. Хвильовий). Але: Дуже добра жінка моя мати (інший порядок слів). Чотири та три – сім;
Б) один із головних членів виражений іменником у називному відмінку, а другий – неозначеною формою дієслова. Але ж нудьга яка – вперед летіти, щоб повернутися
В) підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова, навіть коли перед присудком стоїть частка не. Добро втратити – небагато втратити! Честь втратити – втратити багато! Мужність втратити – втратити все! (О. Гончар). Життя прожити – не поле перейти (Народна творчість).
2. Тире ставиться, якщо перед присудком стоять слова То, це, (це) значить, ось. Шепіт вечоровий – то голос близького повноліття (Григір Тютюнник). Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко). Ні про що не турбуватися,
3. Тире не ставиться, якщо:
А) підмет або присудок виражений особовим або питальним займенником. Я син свого часу… (О. Довженко). Що це? Хто він?;
Б) до складу присудка входять слова Як, ніби, мов, неначе та ін. Струмок серед гаю як стрічечка. На квітці метелик мов свічечка (П. Тичина);
В) перед присудком стоїть частка Не, крім випадків, коли підмет і присудок (або тільки присудок) виражені неозначеною формою дієслова. Кров не вода, а серце не камінь (Народна творчість). Але: Щастя – не знати спокою, в далі йдучи невідомі (О. Підсуха);
Г) перед присудком є другорядний член речення, що відноситься до нього. Здоров’я всьому голова (Народна творчість). Людина кожна якоюсь мірою поет (М. Рильський);
Г) присудок виражений прикметником або присвійним займенником. Україна дорога й близька моєму серцю (А. Чехов). З усіх утрат втрата часу найтяжча (Г. Сковорода). Цей малюнок твій?
Зверніть увагу!
Тире може ставитися, коли хочуть виділити присудок; у такому випадку він виділяється й інтонаційно. Це – моя мати. Це теплота дитинства (О. Довженко). Я – твій ровесник. Люди – прекрасні. Земля – мов казка (В. Симоненко).