Мета: вчити учнів складати твір-опис за картиною; вдосконалювати вміння послідовно висловлювати свої думки; розвивати усне і писемне мовлення, увагу, пам’ять, уяву, відчуття краси природи; виховувати естетичний смак, любов до природи, почуття гордості за славетну українку.
ХІД УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Робота над загадкою
На сонечко я схожий
І сонечко люблю.
За ним я повертаю
Голівоньку свою. (Соняшник)
2. Технологія “Мозковий штурм”
– Що вам відомо про
III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ
– Сьогодні на уроці ми розширимо знання про соняшник. Ви дізнаєтесь, як зображали цю рослину поети, письменники, художники. Також ви самі створите твір-опис соняшників на основі споглядання картини К. Білокур “Соняшники”.
IV. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1.Підготовча робота
– Діти, заплющте на хвилинку оченята та уявіть таку картину…
Літо. Серпнева спека. Стоїть хатинка на пагорбі. А біля тієї хатини, пригрітий сонечком, пишається золотоголовий красень. На високому стрункому стеблі яскрава
– Яку квітку ви уявили? (Соняшник)
– Цю рослину дуже часто можна побачити на городах і степових ланах України. А поети і письменники майстерно змальовують її у своїх творах.
2.Поетична хвилинка
Сонях виріс на осонні
Вільно та розлого.
Одягнув чубатий сонях
Бриля золотого.
Вийшла осінь із діброви –
Сонях похилився,
Бриль за обрій вечоровий
Сонцем покотився.
Дідусем стоїть вусатим
Соняшник осінній,
Хлопчикам-горобенятам
Роздає насіння.
3.Спостереження за художніми засобами у прозовому творі
– А ось як про соняшник розповів В. Сухомлинський.
На небі з’явилася ранкова зірниця. Затремтіли пелюстки. То соняшник жде сходу сонця. Він повертає до нього свою золотаву голівку, поглядає на червоне вогняне коло. Пливе сонечко по високому небу. Соняшник підставляє голівку його золотому промінню. Зайшло сонце. Стулив і соняшник золотаві пелюстки і заснув.
– Доведіть, що автор ставився до соняшника як до живої істоти.
4.Розповідь про художника
– Художники також зображали на своїх полотнах “сонячну квітку”.
Картину, яку ми сьогодні будемо розглядати, написала відома українська художниця Катерина Білокур.
– Що ми вже знаємо про неї? (Діти пригадують з уроків читання.)
Народилася К. Білокур у день святої великомучениці Катерини 7 грудня 1890 р. у селі Богданівна на Черкащині. До школи не ходила, самотужки навчилася читати і писати. Малювати почала вуглинками з печі на крадькома взятому в матері полотні. Батьки не мали змоги оплатити навчання, і тому вчилася малювати вона сама.
Зображала К. Білокур на своїх полотнах переважно квіти. Так любила вона їх, відчувала їхню красу: “Ой, які ж ви гарні, квіточки мої, діточки, красунечки ви мої. Я на вас ніколи не надивлюся, я вами не налюбуюся”. Сама ніколи не зривала квітів, бо вважала, що зірвана квітка – вже не квітка. І тому малювала вона, виходячи в поле, в садок чи з пам’яті.
5.Розглядання учнями репродукції картини К. Білокур”Соняшники”
– А тепер розгляньте цю картину.
– Чи сподобалася вам картина? Чим саме?
V. РОБОТА НАД МОВНИМ МАТЕРІАЛОМ
1.Створення синонімічних рядів
Намалювала – зобразила, написала, створила.
Соняшник – золотоголовий красень, квітка сонця, квітка-красуня.
Стоїть – красується, пишається, світиться, підморгує, усміхається, розмовляє, дивиться.
Голівка – капелюшок, брилик, тарілочка.
Соняшок – дитина, пустунчик, хлопчак, малий.
2. Добирання прикметників
Стебло – струнке, високе.
Сонечко – вечірнє, лагідне, тепле, яскраве.
Квітка – яскрава, золота, схожа на сонце.
Оченята – веселі, грайливі.
Усмішка – жартівлива, пустотлива.
3. Робота над створенням словосполучень
Робота в парах
– Утворіть словосполучення, поєднавши слова лівого і правого стовпчиків.
Квіти | Золотого брилика |
Одягнув | Мов тарілочка |
Голівка | Жартівливо нахилена |
Обличчя | Схожі на сонце |
Соняшок | Грайливо усміхається |
Підморгує | Турботливо шепоче |
Матуся | Веселими оченятами |
Промені | Останні, лагідні |
4. Створення словника образних висловів
– Чим відрізняється репродукція картини від справжньої картини?
– Що зображено на картині?
– На що схожі голівки квітів? (На сонечко, тарілочки і золоті капелюшки)
– Які стебла? (Стрункі, високі)
– Які кольори переважають у зображенні квітів? (Яскраві, жовтогарячі, золоті, теплі)
– Яка пора дня зображена? (Темне тло свідчить про настання вечора.)
– Чи яскраво, добре видно квіти? (Відчуваємо присутність вечірнього сонечка. Воно освітлює квіти)
– Менша квітка розвернена до глядача. Що помітимо на денці? (Денце схоже на обличчя. Воно усміхається і підморгує.)
– Більша квітка нахилена до меншої і ніби дивиться на неї. Кого можна уявити, дивлячись на ці квіти? (Маму і синочка) Що робить “мама-квітка”? (Нашіптує щось на вушко синочку, розмовляє з ним.)
5. Складання плану майбутнього твору
– Ви послухали і подивились, як поети та художники змалювали соняшники. Ми створили опори слів, словосполучень для написання твору. Але, щоб у вас вийшов зв’язний послідовний текст, необхідно скласти план майбутнього твору.
Доповніть пункти плану потрібними за змістом словами.
План
1. Соняшник – квітка… (сонця).
2. Опис маленького… (соняха).
3. Опис великої… (квітки).
4. Соняшник вечірньої… (пори).
6. Усне складання тексту
– Діти, під час складання твору користуйтеся словами і словосполученнями, записаними на дошці.
– Як назвемо твір? (Соняшники. Соняхи. Квітки сонця. Золото-голові красені)
– Яка назва найбільш удала?
– Яке речення напишемо першим? Що ми бачимо перед собою? (Перед нами – дві яскраві квітки.)
– На що вони схожі? (Вони схожі на сонечко)
– Що вони тримають на високих струнких стеблах? (На високих струнких стеблах вони тримають великі голівки із золотими пелюстками.)
– На що схожий маленький сонях? (Маленький сонях схожий на хлопчика у жовтому брилику.)
– Що він робить? (Він жартівливо нахилив голівку і ніби усміхається до своєї матусі.)
– А що робить матуся? (А вона нахилилась і щось турботливо шепоче своєму пустунчику-хлопчику на вушко)
– Якими кольорами зображено квіти? (Квіти зображено теплими яскраво-жовтими кольорами.)
– Чому соняхи ніби світяться? (Соняхи ніби світяться у темряві. То вечірнє сонечко освітлює їх.)
– Якими словами опишемо вечірні промені сонця? (То вечірнє сонечко освітлює їх останніми лагідними промінчиками)
VI. НАПИСАННЯ ТВОРУ УЧНЯМИ
1. Актуалізація орфографічної пильності
На дошці записані слова. Деякі букви закриті картками. Після пояснення слів ці картки знімаються. Діти ще раз перевіряють написання слів.
Слова з орфограмами: веселі, високі, вечірні, останні, шепоче, нахилив.
2. Актуалізація культури оформлення тексту
– Скільки у тексті частин відповідно до плану?
– Як запишемо кожну частину?
3. Диференційована робота
Слабшим учням видається картка із запитаннями.
Картка
1) Що бачимо перед собою?
2) На що вони схожі?
3) Що вони тримають на високих струнких стеблах?
4) Що це за квіти?
5) На що схожий маленький соняшок?
6) Що він робить?
7) А що робить матуся?
8) Якими кольорами зображено квіти?
9) Чому соняхи ніби світяться?
VII. ПЕРЕВІРКА ТВОРІВ
1. Самоперевірка
2. Заслуховування 2-3 творів, редагування
VIII. ПІДСУМОК УРОКУ
– Як називається картина, яку ми описували?
– Хто її автор?
– Чи сподобалася вона вам? Чим саме?
Складання сенкана
1. Іменник. | 1. Соняшник. |
2. Два прикметники. | 2. Високий, стрункий. |
3. Порівняння. | 3. Хлопчик у золотому брилі. |
4. Речення. | 4. Пригощає горобців. |
5. Асоціація. | 5. Відважний лицар. |
(1 votes, average: 5,00 out of 5)