УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
Члени речення
Завдання та вправи для самоконтролю
1. З’ясуйте, за яким принципом у кінці речення ставляться розділові знаки. Поясніть уживання розділових знаків у кінці речень у поданому тексті.
Чи знаєте, як цвітуть полини? Чи бачили, як весною на старих облогах-перелогах квітнуть гіркі сиві трави? Чи знаєте ви, як після нагрітого сонцем дня встає над полинами сивий дим і млосний чад пливе над степом? І, здається, тоді до вас говорять віки.
Сивий дух полинів, мов
О полини, сиві полини! Хто посіяв вас на землі нашій? Чи вас посіяли по степах неораних прадавні скіфи?
…А може, ви посіялись по всій землі нашій у давні роки козаччини? Тоді, коли не житом-пшеницею, а сивою тирсою, буркуном та ще сивим горем хлюпала земля наша аж за далекі обрії Дикого поля до самої Татарщини.
Щовесни проростають з кореня буйним зелом полини, цвітуть золотисто-сивою гіркотою серед літа і осипаються
Яка дивовижна стійкість, яка живучість! Чи не так і народ наш, сто раз толочений, топтаний ворожими кіньми, січений і рубаний чужими мечами, стріляний з автоматів і танків, вистояв у тих битвах, і живе, і гонить з дужого кореня нове пагіння, цвіте і сіється по землі, виборений, відстояний навіки (За І. Цюпою).
2. Визначте тип речення за метою висловлювання (розповідне, питальне чи спонукальне).
1. А от прикладіть вухо до землі та і спитайте її: Земле! За кого ти? Кого ти любиш? (Остап Вишня) 2. Боже, великий, єдиний, нам Україну храни, волі і світу промінням ти її осіни (О. Конись-кий). 3. Встаньмо з колін, розірвемо пута, якими нас віками приковано до чорних скель, високо підведемо голови, як це одвіку було написано нам на роду (Я. Гоян). 4. В садках біліли хати дивної краси (В. Барка). 5. Одних висота лякає, інших окрилює (В. Малик). 6. Дай йому волю, дай йому долю, дай доброго світа, щастя дай, Боже, народу і многая, многая літа! (О. Кониський) 7.1 стою на березі чекання: що ти мені з гуркоту кричиш? Станеш ти біля мого благання чи до інших станцій просвистиш? (В. Симоненко) 8. Не дуріте самі себе, учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко). 9. Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, є тисячі ланів, але один лиш мій. І що мені робить, коли малий зажинок судилося почать на ниві нерясній? (В. Симоненко)
3. Прочитайте спонукальні речення. Визначте їх значення (наказ, прохання, побажання, заклик, заборона, застереження та ін.).
1. Прощавайте, ждіте волі, – гей, на коні, всі у путь! (П. Тичина) 2. Привітай же, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину (Т. Шевченко). 3. Любіть Україну усній наяву, вишневу свою Україну, – красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну (В. Сосюра). 4. Чи ж я тобі та й не казала, як стояли під криницею: не їдь, милий, та у Крим по сіль, бо застанеш молодицею (Народна творчість). 5. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, не пущу тебе колиску синову гойдати (В. Симоненко). 6. Порадь мені, дівчинонько, як рідная мати, а чи мені женитися, а чи тебе ждати? (Народна творчість) 7. Залпи відчаю рвуться з горла, гуркотять у байдужу даль, – пошли мені, Боже, хоч ворога, коли друга послати жаль! (В. Симоненко) 8. Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій… (Т. Шевченко).
4. Спишіть текст. Підкресліть у реченнях підмет і присудок.
Ставок У саму спеку, опівдні, сідаю в човен. Шорсткий холодний комиш, як стіна, з обох боків. Між ними березка витріщає на мене великі білі баньки. На воді ряска, немов руда кора, по ній стрибають довгоногі павуки, перебираючись через уламки листу та комишу. Човен ледве-ледве пролазить. Скрізь брудно. Я розумію чистьоху-німфу, що підстелила перше широке блискуче листя, як килимок, а тоді вже поклала своє біле воскове тіло. Фіолетовий паслін звісив над нею свої ягідки. Татарське зілля витика поруч з води ясно-зелені гострі мечі. Я, спиняючись, кладу весло і дивлюся. Як тут тихо. Я бачу, як дихає комиш, як дихає вода і ледве здіймає, неначе груди, руду кору ряски. Я бачу, як ту кору пробивають зелені голови жаб, розкривають широкі рожеві роти, а відтак плямкають мокрими губами, немов старі ласуни. Пурхне очеретянка понад водою, сяде на комишину і гойдається разом із нею. Безхвоста, короткотіла лиска пролетіла над ставом, а он пливе у небі сухий, як кістяк у своїй довгості, чорногуз.
Просуваюся далі, на чисту воду. Вода сміється і невинно одбиває в собі блакитне небо з білими хмарками. Запускаю весло в ту невинність і тягну звідти, наче потвору за коси, важке баговиння, чорне й тремтяче на сонці (М. Коцюбинський).
5. Спишіть, ставлячи дієслова у формі минулого часу. Виділіть підмети і присудки, позначте, як вони узгоджуються.
Сонце давно вже (сісти) у рожевий туман. Обрій (починати) огортати все густіша й густіша темрява, і небо (стати схожий) на густо розведену у воді синьку. (Замерехтіти) вечірня зоря. Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч (стати) оволодівати і землею. Безмежний степ (вщухати, ніжитись, м’якшати) від її пестощів. Все (змінюватися) на землі з приходом ночі і (робитися таємничий, загадковий, прихований) (За Г. Тютюнником).
6. Спишіть. Знайдіть підмети та присудки, поясніть, чим вони виражені.
1. Якою красивою є людина в праці! (В. Вільний) 2.Будівля була відкрита всім чотирьом вітрам (О. Гончар). 3. Микола був у списку п’ятдесятим. 4. Слова з протилежним значенням називають антонімами. 5. Життя стає радістю і святом для кожного у рідному краю (В. Сосюра). 6, Незвичайна краса відкрилася перед очима. Води спокійної річки виблискували срібними переливами (В. Вільний). 7. У Києві є чарівні своєю красою й привабливістю місця (Остап Вишня). 8. Багато рук завжди перемагає (Народна творчість).
7. Поставте потрібні розділові знаки між групою підмета і групою присудка.
1. Боротьба за мир найсвятіша справа (О. Гончар). 2. У дитинстві вимовлене слово яснішає через роки (В. Коротич). 3. Історія це святая святих народу (О. Довженко). 4. Хтось давно ще сказав, що спів то мова душі, то голос серця (Панас Мирний). 5. Наче кулька в жонглера на вістрі наша куля земна (І. Муратов). 6. Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна (М. Коцюбинський). 7. Кожному мила своя сторона (Народна творчість). 8. Найбільше добро в кожного народу це його мова (Панас Мирний). 9. Ні, не вагання рівновага стала долею митця (Є. Плужник). 10. Хай вітер в вічі, умри не стій! (М. Важан) 11. Було колись минулося, не вернеться знову (Т. Шевченко). 12. Всі оглухли похилились в кайданах (Т. Шевченко). 13. Вулицею прогупотів роз’їзд зник у степу (А. Головко).
8. Знайдіть головні члени речення, підкресліть підмет однією лінією, присудок – двома. Поясніть наявність або відсутність тире між ними.
І. 1. Краса – верховний учитель (О. Донченко). 2.Норма висіву кропу – два грами на квадратний метр землі, глибина загортання – 1-2 см (Журнал). 3. Яке то щастя – свій народ у світлі бачити! (Д. Павличко) 4. Насипати вали, закласти в мурах діри – козакам на ніч роботи (Я. Качура). 5. Жить – сльози лить (Леся Українка). 6. Заміж вийти – не дощову погоду пересидіти (Народна творчість).
II. 1. Добробут народний та воля – то наша найперша засада (П. Грабовський). 2.Зраджуватидруга – це жахливо (В. Нестайко). 3. Доторкнутися до людини свяченою вербою – значить поєднати її з космічними силами Всесвіту, відродити здоров’я (Журнал). 4. Святиня – це те, що людей об’єднує, збирає докупи (П. Загребельний). 5.Класична пластика, і контур строгий, і логіки залізна течія – оце твоя, поезіє, дорога (М. Зеров). 6. Осінній смерк, і хрест, й зів’ялі квіти – ось відповідь на всі твої питання (В. Лепкий).
III. 1. Ти наше диво калинове, кохана материнська мово! (Д. Білоус) 2. Він запеклий мисливець (Ю. Збанацький). З. Горобці в піску сипкому ніби діти у ставку (М. Рильський). 4. На гіллі рясному цвіт немов сніжинки (В. Сосюра). 5. Мої слова не зброя, а ридання (Леся Українка). 6. Гуси зазвичай дурні гуди і сим разом не знали про радісну зміну, яка їх чекала (І. Франко). 7.І тільки я до цього непричетна. Я зайва людям на своїй землі (Л. Костенко). 8. Мужик хитріший від чорта (Народна творчість).
9. Прочитайте речення. Знайдіть головні члени речення, визначте, якими частинами мови вони виражені.
1. Я дуже люблю оцю пору року, коли пригріте сонцем повітря пахне прив’ялою травою (Д. Білоус). 2. Стави политі медвяним соком (А. Малишко). 3. Був Микола від щастя п’яний, від хмільного людського добра. Біг Івасик, немов на свято, і вибрикував, як лоїпа, і, напевне, була у п’ятах пелюсткова його душа (В. Симоненко). 4. Одне лебедя із сьогорічних не могло одірватися од води, то вся зграя кружляла над ним, призивно ячала до нього з неба, аж доки і воно не знялося в світанок (В. Земляк). 5. Аркадій Троян – один з найкращих учнів: допитливий, дотепний (О. Копиленко). 6. Микола з двома кодільничими глядів кодол, порядкував і правував усіма, як отамана не було дома (І. Нечуй-Левицький). 7. А Давид співливий був (А. Головко). 8. А журавлі все – кру, кру… (А. Головко) 9. І ніхто з них не радів, не співав (П. Тичина). 10. Хата була простора, як загін(Гр. Тютюнник). 11. Хай неможливе робиться можливим (В. Коломієць). 12. Живому живе промовляє – живи! В цім світі – ти сам таємниця (Г. Коваль).
10. У наведених реченнях підкресліть підмет. Поясніть способи морфологічного вираження підмета.
1. Настя пішла за матір’ю слідом (І. Нечуй-Левицький). 2. Усі ми дужі дружбою своєю (В. Стефа-ник). 3. Вік прожити – не поле перейти (Народна творчість). 4. Незабаром Соломія з Остапом простували повз плавні до циганської оселі (М. Коцюбинський). 5. Сім відважних бійців ту команду зрозуміли серцем і душею (Іван Ле). 6. Думала, що тільки кобзарі співають, бо, сліпі, не бачать карих оченят (Т. Шевченко). 7. Як блиснув дев’ятсот і п’ятий рік, у дядьковій Тодосевій коморі збиралося з десяток чоловік (М. Рильський). 8. Поля зливалися з темрявою, і тільки невеличкий клапоть дороги виднівся при слабому світлі затуманених зір (О. Слісаренко). 9. Потім ми з Наталкою пішли додому, і всю дорогу вона мовчала (Ю. Яновський). 10. їздові підклали під колеса каміння (О. Гончар). 11. Я чую твій плач, Ярославно (П. Воронько). 12. Прохожі зостанавлювалися, дивувалися (Панас Мирний). 13. Якби прийшов хтось інший, видющий, простягнув руку, показав шлях (М. Коцюбинський). 14. Любить свій край – це для народу жити, боротися за юне, за нове (В. Сосюра). 15. Тисячне “ура!” грозою сколихнуло податливі набряклі луги (М. Стельмах). 16. На землі багато квітів. Поміж ними є одна (А. Чубинський). 17.І час настав. І сталось вічне (Є. Маланюк).
11. Перепишіть речення, підкресліть підмети. Визначте способи вираження простого і складеного підметів.
1. Сотні солов’їв щебетали на кущах молодого поросту. Дорогою мов із-під землі донеслося до його Грицькове “ку-ку!”. Найлюбішою забавкою було йому будувати та розоряти землянки, вали, окопи (Панас Мирний). 2. Серпень з вереснем стискають один одному правиці (М. Рильський). 3. Вони усі троє були вже понищені першими ж мінами ворога (О. Довженко). 4. Проти нього йшов цеп ворога, не стріляючи і тримаючи у витягнутих руках гранати (Ю. Яновський). 5. Сорок вісім могутніх струменів злились в один пінистий велетенський водоспад і мирно шумлять, надихаючи поетів нерозумних і радуючи дітей (О. Довженко). 6. На перший погляд йому, може, літ до двадцятка добиралося (Панас Мирний). 7. “І вражою злою кров’ю волю окропіте” – з дитинства знайомі слова (О. Гончар). 8. Там над водою купка людей лагодилась сідати у човен (М. Коцюбинський). 9. Заходом осяяний стояв Тарас Шевченко на горі Чернечій (В. Швець). 10. Ще батько і мати сном-духом не знають, яку вони долю в колисці колихають (М. Луків). 11. А три покоління селянського дому вмістились на знімках старого альбому (М. Луків). 12. Ще небо тримаю плечима, та нижче і нижче пташиний політ, і квіти сміються очима сумними (А. Чубинський). 13. Безбатченку, ти не збагнеш, чим дише слово “Батьківщина”… (Є. Маланюк). 14. Гомоніти з високим начальством було для Хоми втіхою (О. Гончар). 15. А поставити крапку над “і” – то неабияке мистецтво в житті (Н. Рибак).
12. У наведених реченнях підкресліть головні члени речення. Проаналізуйте морфологічні засоби вираження присудка.
1. Іца слухала батька мовчки. Губи міцно стулила, в кутиках рота позначалися вперті складки. На відміну від батька вона була як туго натягнута струна (П. Гуріненко). 2. Отак весна підчатувала зиму, вхопила в свої гарячі обійми й понесла не знати куди, а розкута земля вмивалась на волі, розбухла, зачувши в собі нове життя, й почала убиратися в зелений віник-молодик. Зрилась Уборть і разом з талими водами розгульно понесла в моря-океани польові соки (В. Земляк). 3. Сонце вже сховалось за вільшечки, пускало крізь листя тоненькі рожеві стріли (Гр. Тютюнник). 4. Схилялися б над сонною водою беріз плакучих нерухомі віти, у тихий захист вітер би не віяв (Леся Українка). 5. Буде важко тобі дослухати, дочекатись нової години (Д. Павличко). 6. Бо я любив ліпити коней змалку (Л. Костенко). 7. Чи ж довго буде молодість тривати? (Л. Костенко) 8. Люди, трави й дерева стають наче рідні брати (М. Луків). 9. Салютом було йому скорботне мовчання (О. Гончар). 10. Ніч була довга і невідома попереду (О. Гончар). 11. Будить спогад давня пісня, пада в трави і зника (Г. Коваль). 12. Темні скелі виглядали понуро, а море лежало внизу ще сірою поволокою сну (М. Коцюбинський). 13. Хай жайвори, ті ярі скрипалі, звістують радість-парості землі… Вкраїнонько! Колиско поколінь… Пісні твої, діла твої священні (В. Коломієць). 14. Ти грими, наша славо, по світу, рідне слово, дзвени голосне: із-під гніту ми встали, з-під гніту, і над нами вже сонце ясне (П. Тичина). 15. І куди б дорога не вела, де б не жив на милій Батьківщині, а душа, здається, там і нині, у білявій хаті край села (М. Луків).
13. Підкресліть присудки, визначте різновиди їх за морфологічним вираженням (дієслівні, іменні) та будовою (прості, складені, подвійні).
1. Усмішка тільки й зосталась у нього, якою була: гарна, сором’язлива, дівоча якась (О. Гончар). 2.Хто збирався її підкорити мечем, той розвіявся прахом (М. Луків). 3. Вона його посміла проклинати (Л. Костенко). 4. Пісню змагання уперту, дзвінку, я хочу відбити у кожнім рядку, щоб буть українським поетом (Д. Павличко). 5. Значить, єсть у нас ті соки, що коріння поять (П. Тичина). 6. Була ти музою, й пили уста медузи кров уяви, – тоді однаково гули хвала й хула пустої слави (Є. Маланюк). 7. Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну… (Леся Українка). 8. Нехай душа моя голосить (А. Чубинський). 9. Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та(П. Тичина). 10. Я – школяр: я сиджу обережно (В. Швець). 11.1 ось веселки ці ясні здаються ворітьми (О. Підсуха). 12. Летять, пливуть і сурмлять у в імлі шовкові, й жовті, й сизопері птиці (Є. Маланюк). 13. Очі їхні – любов та благання, синій смуток ячить з-під повік (М. Луків). 14. Заридала Катерина та бух йому в ноги (Т. Шевченко). 15. Шофер почав скидати на землю важкі мотки дроту (Ю. Збанацький). 16. Сьогодні він мав одержувати поповнення (О. Гончар). 17. Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало моє (Т. Шевченко). 18. Був він стріляною птицею (М. Стельмах). 19. Змучений і втомлений, стояв він біля веранди перед зламаною гілкою (О. Довженко). 20. Світле безмежжя здавалось крихким (О. Гончар). 21. Рушницю було передано Танцюрі (О. Гончар).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)