УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ
Прийменник
Чергування У – В
В українській мові чергуються прийменники У – В.
У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:
А) між приголосними: Десь у хлібах кричав перепел;
Б) на початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко); У лісі стояв гамір, пахло квітами;
В) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними В, ф, А також перед сполучення ми літер Льв, св, тв, хв і под.: Сидимо у вагоні;
Г) після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати – у неї вчись (Б. Олійник); Це було… у Києві.
В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних:
А) між голосними: У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Була в Одесі; Прочитала в оголошенні;
Б) на початку речення перед голосними: В очах його світилася надія; В Антарктиді працюють наукові експедиції;
В)
Чергування І – Й
Сполучник і в ряді випадків чергується з й у тих самих позиціях, що й у – в.
І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:
А) після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед словами з початковим приголосним звуком: Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у сні (Д. Павличко); Вірю в пам’ять і серце людське (Б. Олійник);
Б) на початку речення: І долом геть собі село понад водою простяглось (Т. Шевченко).
И уживається, щоб уникнути збігу голосних:
А) між голосними: У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітли вишні й одцвітали (Ф. Малицький);
Б) після голосного перед приголосним: Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов); На травій квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Я. Щоголів).
Чергування і – й не відбувається:
А) при зіставленні понять: Дні і ночі; батьки і діти; війна і мир;
Б) перед словом, що починається На й, є, ї, ю, я: Ольга і Йосип – друзі; І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський);
В) після паузи: Щось такеє бачить око, і серце жде чогось (Т. Шевченко).
Чергування 3 – ЗІ – ІЗ – ЗО
Варіанти прийменника З – із – зі (зрідка Зо) чергуються на тій же підставі, що й В – у, і – й.
З уживається:
А) перед голосним початку слова незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: З одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов); Диктант з української мови;
Б) перед приголосним (крім С, ш), рідше – сполученням приголосних початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи: Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко); З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка); Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький).
Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, вживають Із або Зі.
Із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (З, с, ц, ч, ш, щ) та між групами приголосних (після них або перед ними): Тиховичразом із сходом сонця зірвався нарівні ноги (М. Коцюбинський); Лист із Бразилії (І. Франко); І місив новий заміс із тіста старого (І. Драч); Родина із семи чоловік; Гнат… запріг коні й так їх гнав із села, що вони із шкури вилазили (М. Стельмах); А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле (Нар. пісня); Із шовку виготовили вітрила.
Зі вживається перед сполученням приголосних початку слова, зокрема коли початковими виступають З, с, ш, щ і т. ін., незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: Бере книжку зі стола (Леся Українка); Ви зустріли ворога з палаючою ненавистю в очах, зі зброєю в руках (Ю. Яновський); Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Війнув зі Сходу легіт волі (Д. Павличко).
(2 votes, average: 4,00 out of 5)