Самостійні частини мови
Дієслово
Дієвідміни
За характером голосного в особовому закінченні дієслова теперішнього часу поділяються на першу і другу дієвідміни.
До першої дієвідміни належать дієслова, які в особових закінченнях мають – е – (-є-) , крім 1-ї особи однини та 3-ї особи множини (закінчення – уть (-ють)): ведеш, веде, ведемо, ведете, ведуть; малює, малюєш, малює, малюємо, малюєте, малюють.
До другої дієвідміни належать дієслова, які в особових закінченнях мають – и-, – і – (-Ї-), крім 1-ї особи однини та 3-ї особи
Зразки відмінювання дієслів теперішнього часу
Перша дієвідміна
Однина | Множина | |
1-а особа | Живу, хочу, поважаю | Живемо, хочемо, поважаємо |
2-а особа | Живеш, хочеш, поважаєш | Живете, хочете, поважаєте |
3-я особа | Живе, хоче, поважає | Живуть, хочуть, поважають |
Друга дієвідміна
Однина | Множина | |
1-а | Вчу, мовчу, горю | Вчимо, мовчимо, горимо |
2-а особа | Вчиш, мовчиш, гориш | Вчите, мовчите, горите |
3-я особа | Вчить, мовчить, горить | Вчать, мовчать, горять |
ЗАПАМ’ЯТАЙ
У дієсловах на – ться завжди (на відміну від російської мови) пишеться ь. У дієсловах на – шся, навпаки, м’який знак ніколи не пишеться: переламується, переламуєшся, усміхається, усміхаєшся.
Щоб правильно написати дієслово з ненаголошеним – е – (-є-), – и – (-і-, – Ї-) в особовому закінченні (пишеш чи пишиш, миєте чи миїте?), слід визначити його дієвідміну. Це можна зробити за допомогою закінчень 3-ї особи множини:
Отже: мовчите, горимо, стоїмо (пишеться и, і).
Якщо в дієслові особове закінчення ненаголошене, то важко встановити дієвідміну за формою 3-ї особи множини: клеять чи клеють, борються чи боряться. У такому випадку слід звернутися до неозначеної форми дієслова.
До другої дієвідміни належать дієслова, які перед закінченням мають суфікси:
-и-: робити, бачити, садити;
-і – (-Ї-): летіти, доїти, клеїти (крім хотіти, жаліти);
-а – (після шиплячих): лежати, держати, кричати (крім бажати, залежати).
До другої дієвідміни належать усі дієслова на – отіти: булькотіти, бурмотіти, цокотіти.
Усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:
– з односкладовою інфінітивною основою на – и-, – у-, які зберігаються при дієвідмінюванні, та похідні від них: вити, жити, крити, мити, нити, шити, чути, лити;
– з основою інфінітива на – і-, що зберігається при дієвідмінюванні: біліти, жовтіти, синіти, червоніти;
– з основою інфінітива на – а – не після шиплячого або після шиплячого, коли це – а – при дієвідмінюванні зберігається; також на – я-: гнати, мішати, писати, сіяти;
– дієслова на – ува – (-юва-), які при дієвідмінюванні втрачають – ва-: будувати, горювати, намалювати;
– дієслова з основою на – оло-, – оро-: полоти, побороти;
– дієслова з основою на – ну-: глянути, кинути, сунути;
– дієслова з основою інфінітива на приголоснии:
– дієслова на – отати: булькотати, муркотати;
– окремі дієслова: жати, іржати, ревіти, слати, хотіти.
Деякі дієслова не належать до дієвідмін, вони відмінюються за окремим зразком. Для певності слід перевірити особове закінчення за орфографічним словником.
Зразки дієвідмінювання окремих дієслів
Однина | Множина | |
1-а особа | Дам, їм, відповім | Дамо, їмо, відповімо |
2-а особа | Даси, їси, відповіси | Дасте, їсте, відповісте |
3-я особа | Дасть, їсть, відповість | Дадуть, їдять, відповідять (краще: дадуть відповідь) |
Від дієслова бути вживається тільки форма є (інколи в поетичній мові – єсть, ecu, суть).
У багатьох формах дієслів теперішнього часу відбувається чергування приголосних: могти – можу, пекти – печеш, колихати – колишу, свистати – свищу, носити – ношу, їздити – їжджу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)