ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАТУС ЧАСТОК – ЧАСТКА

ЧАСТКА

3. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАТУС ЧАСТОК

Проблема лінгвістичного статусу часток тісно пов’язана з проблемою їх функціонального статусу. Усі відомі спроби його визначення не можна вважати вдалими, оскільки жодна з них не репрезентує частки як єдиний клас одиниць. У граматичній традиції виділяли здебільшого кілька функцій часток, зокрема такі, як підсилювально-видільна, модальна, емоційно-експресивна, слово – та формотворча. Серед тих, хто намагається встановити спільну класифікаційну функцію часток, поки що немає єдиної думки.

Одні виділяють підсилювальну функцію, інші – функцію акцентування, треті – функцію актуалізації тощо. Останнім часом у зв’язку з розвитком теорії актуального членування, що має безпосередній вихід у комунікативний синтаксис, висунуто ідею про комунікативну функцію часток. Суть її полягає в тому, що, виділяючи певний компонент у реченні, частки водночас створюють додаткову приховану семантику (“тіньові” висловлення, або фрази -“тіні”), що відіграє важливу роль у комунікації. Так, на

Приклад, виділяючи в реченні Тільки батько любить подорожувати іменник батько, частка тільки створює

додаткову “тіньову” конструкцію Всі інші не люблять подорожувати.

Ідея про виділення частками теми та реми в актуальному членуванні речення має своїх прихильників і в українському мовознавстві Щоправда, вони не вважають такі частки виразниками прихованої семантики. Проте обмежувати комунікативну функцію часток лише функцією виділення теми та реми не можна. Виразне комунікативне призначення і в тих часток, які беруть участь у створенні відповідного комунікативного типу речення за метою висловлювання – розповідник, питальних, окличних та спонукальних. Обидві групи часток функціонують у складі основної синтаксичної одиниці – конструкції – речення. Отже, комунікативна функція е класифікаційною функцією часток, що об’єднує їх в єдиний клас аналітичних синтаксичних морфем.

Комунікативний підхід до витлумачення функціонального статусу часток виявляє неправомірність зарахування до їх складу тих, яким у традиційній граматиці приписувалася словотворча функція, Оскільки вони вживаються лише в складі морфологічного слова (приклеюються до цілого слова як аглютинативні афікси), надаючи йому тих чи інших значень або відтінків у значенні, то це дає підстави віднести їх до синтетичних морфем. Йдеться про такі частки, як будь -, – не будь, казна -, хтозна -, – ся (-сь), – бо, – но, – то, – таки, чи-, ані-, аби-, пор.: будь-хто, будь-який, будь-коли, що-небудь, чий-небудь, куди-небудь, казна-хто, хтозна-яка, купатися, напрацюватися, скажи – бо, подай-но, стільки-то, якби-то, все-таки, чимало, “чи багато, аніщо, аніскільки, аніколи, абихто, абикуди, абиде і под.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАТУС ЧАСТОК – ЧАСТКА - Довідник з української мови


ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАТУС ЧАСТОК – ЧАСТКА