Розділ 2 МАТЕРИКИ
Тема 5. Північна Америка
§46 Географічне положення. Дослідження й освоєння
Пригадайте
Як вплинули географічне положення та розміри Північної Америки на її природу?
Географічне положення. За своїми розмірами – 54,6 млн км2 – Євразія настільки відрізняється від інших материків, що деякі з них здаються на її тлі лише островами.
Якщо не враховувати острівну частину, то Євразійський континент розташовується на північ від екватора (мал. 165). Але завдяки величезній протяжності з півночі на південь різноманітність
Найпівнічніша точка суходолу Євразії – мис Челюскін, що на півострові Таймир. Південний край континенту – мис Піай на півострові Малакка – розташований приблизно на 8000 км південніше.
Мал. 165. Географічне положення Євразії
Євразія не має собі рівних і за протяжністю із заходу на схід. Відстань від розташованого на Піренейському півострові мису Рока, який є крайньою її західною точкою (мал. 166), до мису Дежньова на Чукотському півострові – крайньої східної точки материка
Води чотирьох океанів подекуди глибоко проникають у Євразію, утворюючи багато великих морів і заток, що обмежені півостровами. Так, на заході глибоко в суходіл вдаються моря Атлантичного океану. На сході численні окраїнні моря, які відокремлені від Тихого океану острівними дугами. На південному сході Євразії розташований один із найбільших архіпелагів світу – Малайський. Південне узбережжя материка виділяється насамперед трьома великими півостровами – Аравійським, Індостаном, Індокитаєм. Вони омиваються водами Червоного моря та Перської затоки, Аравійського моря, Бенгальської затоки.
Мал. 166. Крайня західна точка материка
На природу Євразії, як і на інші материки, також значно впливають морські течії, що омивають її береги.
На узбережжях Євразії споруджені найкрупніші порти світу. Звідси морські шляхи пролягають до багатьох країн світу п’ятьох континентів.
Практичне завдання
Знайдіть на карті (мал. 165) найбільші моря, затоки й морські течії біля берегів Євразії.
Дослідження й освоєння. Євразію здавна називають Старим Світом, і в цьому немає нічого дивного, оскільки основні відомості про материк є ще в працях давньогрецьких учених Геродота й Птолемея. Вони склали перші карти, на яких зобразили відомий на той час суходіл, що поділений Середземним і Чорним морями. Північну частину материка називали Європою, а південну – Азією. Поступово знання про Євразію розширювалися. На початку X ст. нормани освоїли північні райони Атлантики, відкрили Ісландію. В ХІ-ХІІІ ст. унаслідок хрестових походів, дипломатичних і торговельних зв’язків географічні знання європейців збагатилися відомостями про країни Центральної та Східної Азії.
Ознайомлення з окремими регіонами Євразії тривало в епоху Великих географічних відкриттів (XV-XVII ст.). Тоді португальці, зокрема Васко да Гама, знайшли морський шлях в Індію через Атлантичний та Індійський океани. Не залишаються поза увагою і внутрішні райони материка. Російські землепроходці впродовж 50 років досліджували величезні простори – від Уральських гір до Тихого океану, нанесли розвідані землі на карту та описали їхню природу. Походи землепроходців завершуються відкриттям Семена Дежньова протоки, що відокремлює Азію від Північної Америки. Пізніше її назвали Беринговою на честь видатного мореплавця Вітуса Беринга.
Справжні наукові дослідження Євразії почалися у XVIII ст. Особливе значення в історії досліджень північної частини материка належить Камчатській і Великій Північній експедиціям під керівництвом Вітуса Беринга й Олексія Чирикова. Експедиції того часу детально вивчають природу внутрішніх районів Азії. Результативними були дослідження А. Гумбольдта, Ф. Літке, Д. Лаптева, П. Семенова-Тян-Шанського, М. Пржевальського, Ф. Врангеля, В. Арсеньева, В. Обручева та ін.
Історично склалося так, що материк Євразія був поділений на дві частини світу – Європу й Азію. Межа між Європою й Азією умовна і проходить, згідно з однією з найпоширеніших версій, уздовж східного схилу Уральських гір, по річках Емба або Урал, північному узбережжю Каспійського моря, потім прямує до Азовського моря по Кумо-Маяицькій западині, а далі – по Азовському і Чорному морях та протоках, що з’єднують Чорне море із Середземним.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 8 (продовження)
Позначення на контурній карті основних географічних об’єктів материка
Позначте на контурній карті миси: Рока, Дежньова, Челюскін, Піай; моря: Північне, Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське, Варенцове, Східносибірське, Жовте, Японське, Охотське, Берингове, Східнокитайське, Південнокитайське, Аравійське; затоки: Віскайська, Бенгальська, Аденська, Перська, Сіамська, Ботнічна; протоки: Дарданелли, Босфор, Ла-Манш, Гібралтарська, Зондська, Малаккська, Берингова, Лаперуза; острови: Велика Британія, Ірландія, Сицилія, Шпіцберген, Нова Земля, Сахалін, Японські, Великі Зондські (Калімантан, Суматра, Ява), Малі Зондські, Філіппінські; півострови: Скандинавський, Піренейський, Апеннінський, Балканський, Кримський, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський.
ПІДСУМКИ
Євразія – найбільший за розмірами та найрізноманітніший за природою материк світу.
Географічні уявлення про Євразію формувалися впродовж багатьох століть. Наукові дослідження розпочались у XVIII ст.
Запитання і завдання для самоперевірки
Спираючись на досвід вивчення інших материків, поясніть, який саме вплив на природу Євразії мають морські течії, що омивають береги материка.
За картою визначте, які географічні об’єкти названі іменами у дослідників материка Євразія та морів, що її омивають. Які є їхні заслуги?
Визначте спільні риси в географічному положенні Євразії та Північної Америки.
Чи існує кордон між Європою і Азією? Як розмежовуються ці частини світу?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)