Українська мова
Частини мови
Прикметник
Прикметник – це самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?
Ознака предмета визначається за кольором (червоний), за розміром (великий), за матеріалом (скляний), за приналежністю (братів), за сприйняттям на смак, дотик, нюх (солодкий, м’який, духмяний), за зовнішніми прикметами і внутрішніми властивостями (білявий, стрункий, веселий), за просторовими й часовими відношеннями (далекий, ранній).
Морфологічні ознаки прикметника
1. Якісні (ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою чи меншою мірою):
кмітливий – кмітливіший – найкмітливіший.
2. Відносні (ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин):
бурштинове (намисто), осінній (день), перелітні (птахи).
3. Присвійні (вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?:
мамина (казка), батьків (сміх), ведмежий (барліг).
Якісні прикметники мають повну та коротку форму (рясний – рясен).
Якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння.
1. Вищий
– Проста форма (за допомогою – іш-, – ш-).
добрий – добріший.
– Складена форма (за допомогою слів більш або менш).
добрий – більш добрий.
2. Найвищий ступінь.
– Проста форма (за допомогою най-, ок-, що – та прикметника вищого ступеня).
щонайдобріший.
– Складена форма (за допомогою слів найбільш, найменш або від усіх, над усе та прикметника вищого ступеня).
найбільш добрий,
добріший над усе.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)