ЧИСЛІВНИК
5. СИНТАКСИЧНІ ПАРАМЕТРИ ЧИСЛІВНИКІВ
На противагу іменникам і прикметникам, лексичне значення яких корелює з відповідною синтаксичною функцією (пор.: назва предмета – синтаксична функція підмета, назва статичної ознаки – синтаксична функція атрибута, означення), числівники, вказуючи на кількісну визначеність чого-небудь, тобто належачи до класу ознакових слів, не мають своєї первинної, диференційної, синтаксичної функції. Як ознакові слова, що виступають у присубстантивній позиції, числівники повинні були б дублювати
Порушуються стосунки означаючого і означуваного, тому що числівник поєднується з субстантивом зв’язком керування, пор.: у кімнаті стоїть шість стільців;
Числівники, що є лише назвами чисел, вживаються у синтаксичних позиціях іменника та дієслова, пор.: П’ять помножити на два – десять; До сорока додати десять – п’ятдесят; Від тисячі відняти сто – дев’ятсот.
Таким чином, у формально-синтаксичній позиційній структурі речення числівники не відіграють конституюючої ролі, тому що властиве їм значення кількості, яке є різновидом значення ознаки в найширшому її розумінні, не може мати власної синтаксичної функції. Саме тому вони не закріплені за відповідною позицією у структурі речення і виступають як дублери первинних синтаксичних функцій інших лексико-граматичних класів слів – прикметника, іменника та дієслова.